Якщо Ви літературний критик або знаний літературознавець, НЕ ПІДХОДЬТЕ БЛИЗЬКО ДО ЦІЄЇ КНИЖКИ!
Інакше, якщо Ви все ж таки наважитеся її прочитати, Вам вночі насняться кошмари, а зранку Ви зрозумієте, що настав час міняти професію. Бо Любко Дереш та його «Архе» - це талант помножений на нестримне почуття гумору, який возведено у ступінь повної відсутності стереотипів.
Всім іншим радимо - ЧИТАЙТЕ «Архе». Тому що це не просто модно, це те, що захоплює і не відпускає…
Любко Дереш (* 10 серпня 1984, Пустомити, Україна) — сучасний український письменник. Повне ім'я — Любомир Андрійович Дереш.
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Цікавий літературний експеримент зовсім у дусі українського постмодерну. Львів, наркотики, теорії змов і розширення свідомості під соусом читацької гри і яскравих неологізмів. Під кінець навіть з'являється натяк на сюжет, але твір скоріш буде цікавим філологам ніж звичайним читачам.
Для мене це особлива книжка. Можливо, вона не найкраща у Дереша, але вона найточніше передає дух часу і місця, а саме субкультурного Львова початку двотисячних. Інформаційний вакуум (інтернет по суті лише недавно з'явився і мав дуже мале охоплення), пострадянський занепад, дешевий алкоголь, духовні пошуки і надто багато вільного часу :)
Знову ж таки, не знаю, чи це "об'єктивно" хороша книжка, але, зрештою, мені це байдуже. Я просто дуже вдячний авторові, що він зафіксував і зберіг частинку тієї епохи!
Архечудесна архенісенітниця. Такий собі літературний нонсенс. Паралельна література, паралельного (чи паралельних?) Львова (Львовів???). Цікавий, але надто наляпистий, погляд на існування паралельних світів, та що їх поєднує. Тут звісно можна намагатись і розвивати думку, про те, як в одній квартирі в різних Львовах мешкають Терезка та Менделєєв. Як переплелись їхні фіктивні долі. Як намальований моржик в одному світі, може спричинити безлад в іншому. Тут звісно можна і задаватись запитаннями на кшталт "а як, власне, запах чийогось волосся викликає дежавю, і що то власне є таке - дежавю?", і до чого тут дзвінок на Богом забутій станції БЕСКИДN? Чи бодай - яким я міг би бути, якби не був таким, яким я є?
Риторичненько спитаю в себе - Чи є вписування себе в свою історію виламуванням 4 стіни?
Загалом, автор, сам натякнув в книзі, як сприймати це творіння - "У мить найвищого злету генія сакральним уважався будь-який аспект, властивий книжкам з брендом Дереш".
І накінець цитуючи автора вдруге: "Сматрю в Кнігу, Віжу Фігу".
Попри абсолютно ідіотський початок, через який книгу хотілося відкинути і забути, далі історія стає справді стає читабельною та навіть захопливою.
Грані між текстом, текстом у тексті та реальністю розмиті настільки, що під кінець стає до цього уже байдуже, і книга сприймається як одне суцільне марево.
Ця річ дуже на любителя. Розкішна наркотична метапроза, єдиний сенс якої - це саме її написання. Власне, нічим не відрізняється від людського життя, сенс якого - у ньому самому.
"Архе" оцінити важко у першу чергу тому що це подорож персонажів самим текстом, повна відсутність формального оформлення та руйнація четвертої (скоріше навіть п'ятої) стіни. У цьому, однак, немає новітньої геніальності, але ці формальні ігри добре сприймаються через сентиментальну насиченість тексту та почуття "це ж ріднесеньке". Хоча не впевнена, наскільки "ріднесеньким" особисто для мене є львівські наркомани, гіпі та наркомани-гіпі (+ гіпі-наркомани?) нульових.
Звісно, буде важко сказати, про що саме книжка. Але вона літня, попри навіть те, що інші пори року присутні. Літня, театральна, сентиментальна та сира, причому у позитивному значенні слова. Хоча навіть так: сирою вона стає приблизно у другій половині тексту, бо перетворюється на потік свідомості, який руйнує всю структуру попередньої історії, й від цього саме таким відчувається.
Як на мене, за даний текст було б чудово взятися після прочитання "Намір!" у випадку, якщо бажаєте ближче познайомитись із автором на рівні "випадкової зустрічі, що запам'ятається надовго, але в існуванні одне одного з часом почнете сумніватися".
Дуже багато викликало думок. По-перше, нестандартна робота, яка ламає абсолютно усі шаблони "правильного" письма. По-друге, вміє в атмосферу, "прокидаєшся" від неї ніби після якогось наркоманського сну з думкою "і що це таке було", але мені це сподобалося. По-третє, має претензію на інтелектуальність, багато посилань на філософію (очевидно з назви), але врешті намагається чи то висміяти її, чи то по-своєму інтерпретувати, чи то задати якусь нову тенденцію. Загалом, книжка на любителя, але залишила по собі цікаві відчуття. Ну і регулярна згадка самого автора в творі дуже сміливий крок.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Оце є справжнью графоманською хєрнею. Наскільки мені подобається стиль Дереша, яким написано Культ і Поклоніння Ящірці (особливо), настільки ж не подобається повна відсутність будь-якого натяку на зв'язаний сюжет в Архе.
Думаю, це одна з найкращих книжок сучукрліту. На перший погляд може здатися, що книжка про наркоманів. Ні. Книга про те, як управліти всесвітом, не привертаючи уваги санітарів. Однозначно рекомендую всім до прочитання!
Історія Терези - круто, зрозуміло, весело. Історія хіміка та маестро - круто, незрозуміло кусками, весело і абсурдно. Загалом багато чого не второпав, але читалось дуже весело та жваво) Особливо сподобались "театри", бо кожен день ходжу тими вулицями Львова :)
Заставляє. А що заставляє, бачити треба самому. Якщо само Я розводить бачити не-Я хіхіхіхі (Розрив всього. Найкраща книга Дереша і сучукрліт (на момент четвертогоберезнядвітисячідвдцятьпятого))
Книга для наркоманів, без трави читати неможливо. Як��о до всього що роблять літератори додавати "літературний", то це літературні шмарклі, якщо не гірше.