Книга «Формування модерних націй: Україна – Росія – Польща» презентує найважливіші для розуміння ролі Центрально-Східної Європи тексти професора Гарвардського університету Романа Шпорлюка. Есеї присвячені новітній історії Україні, Росії та Польщі, що розглядається в контексті історії цілого реґіону. Вони дають змогу по-новому подивитися на історію кожної з цих країн зокрема, й водночас у їхньому тісному переплетенні. Зацікавлення Романа Шпорлюка географічно охоплюють Центральну та Східну Європу, історично – модерну добу, тематично – національні рухи у цьому реґіоні, які розглядаються в контексті світової історії.
Roman Szporluk (Ukrainian: Роман Шпорлюк, Schporlyuk) is a Ukrainian-American political scientist and historian. He is a professor emeritus at Harvard and the University of Michigan. He has written several books and many papers. He is the father of poet Larissa Szporluk and novelist Ben Vendetta.
Викладена інформація однозначно є дуже пізнавальною, хоча збірка есе (як в цьому випадку) це не повноцінна книга, де все структуровано, логічно і без повторень. Тімоті Снайдер є дуже хорошою альтернативою з цієї тематики
Всі ми потребуємо ідентифікації людини з певною нацією, причому – лише однією. Саме тому такий інтерес та зацікавлення викликають постаті, що спромоглися бути в кількох націях, як-от Микола Гоголь. Але зацікавлення доволі специфічне: ким насправді був Гоголь – українцем чи росіянином? Отже, йдеться про пошук істинної ідентичності, яка, як і істина, може бути лише одна. Як писав Ернест Ґелнер: “Людина без нації — це вже набагато важче для сучасної уяви. … Людина без нації суперечить визнаним нормам”.
Але чому виникла і як поширилася ця потреба національної ідентифікації? Розглядові саме цього питання присвячена збірка статей Романа Шпорлюка “Формування модерних націй: Україна – Росія – Польща”. Особливої цінності цим статтям додає те, що автор проживає у США, хоча виріс у Польщі, а ідентифікує себе з українцями. Отже, Роман Шпорлюк через особливості власної біографії не міг належати до однієї нації. Тому він опинився в ситуації спостерігача, який дивиться на національну ідентичність зі сторони, причому розуміє, що національну ідентичність людина може здобути, втратити і навіть самостійно виробити.
Незважаючи на велику повагу до автора, не зважаючи на його беззаперечний хист історика-інтелектуала все ж ця книга певною мірою не виправдовує очікувань. Звісно цікаво дізнаватись про що автор писа 20 років тому, як йому уявлявся майбутній світ, проте більш цікаво та захоплююче читати аналіз різних теорій чи дискусію з іншими науковцями.