Так кожен кохав.
Збірка, про яку я завжди мріяла і яка нарешті потрапила на полички книжкових крамниць. Мені, романтику з ніг до голови, сподобалося. Я давно не читала подібних антологій, тож, напевно, у мене був час відрефлексувати своє ставлення до поезії загалом, і тому мене здивувала кількість віршів, які припали мені до душі. Я не буду пропагувати медитації і на ґудрідс, але! медитація дійсно виховує навичку цінувати момент, розтягуючи його до розмірів усесвіту. Живучи моментом, забуваєш усі канони та попередні враження, і новий досвід має змогу впевнено грати своїми м'язами, не ховаючись у тіні тих речей, які ти раніше любив чи не любив.
Мені сподобалося дивитися на те, наскільки по-різному люблять автори. Ще цікавіше — наскільки відмінно одне від одного вони описують те, що відчувають. Те, як вони !!обирають!! це описати. Тут і відчай, і розпач, і самоприниження, яке виконує функцію поклоніння; і взаємне, і невзаємне; і те, яке було, і те, яке є, і те, якому не судилося бути, і те якому судилося бути, але не сталося...
В описі кохання будь-які слова, навіть найбанальніші, розкриваються барвисто. Бо справа завжди не в словах, а в тому, що за ними стоїть. Стоїть у цій збірці, до слова, багато в кого. Вітаю абабагаламагу з рекордною кількістю метафор про оргазм та еякулят на одну прямокутну збірку.
Дякую збірці за мою новоспечену любов до Рильського, Сосюри, Холодного та Позаяка. Дякую збірці за те, що вона змушує взяти в руки викрадене з Могилянки зібрання творів Семенка. Дякую збірці за вірш Володимира Даниленка, у якому згадується любий мені "Купідон". Думала про те, аби виставити цей відгук 14 лютого, бо символічно, але ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Прийшла непрохана й неждана — ну як мені за нею не піти?;)