What do you think?
Rate this book
Мотанка
«Мотанка» — це збірка короткої прози в жанрі фантастики від українських письменниць про жіночий досвід проживання війни та неймовірні сили, які проявляються за особливих обставин.
Фентезі, магічний реалізм, стимпанк, ба навіть постапокаліпсис; події, що відбуваються як у давні часи, так і у дні сучасної війни, у впізнаваних світах чи абсолютно фантастичній реальності. Це дванадцять історій про жінок, які виявляють у собі надзвичайну силу долати ворогів, оберігати тих, кого люблять, та захищати свій світ.
Сучасна фантастика в Україні та світі дійсно має жіноче обличчя. Збірка фантастичних оповідань «Мотанка» познайомить читачів із творами дванадцяти сучасних українських авторок, різними за настроєм та спрямуванням, сетингом та стилем. Містика та фантастика у цих оповіданнях щораз повертається до жіночого досвіду під час війни, навіть якщо переносить читачів до альтернативного Леобурга чи невідомого болотяного краю у вигаданому світі, зіштовхує героїв із русалками чи духами мертвих. Героїні цих історій сильні, здатні долати загарбників та боронити себе й тих, кого люблять. Й ці героїні неодмінно вам запам’ятаються.
Кожне із дванадцяти оповідань проілюстроване Інною Делієвою, що також розробила стильний дизайн обкладинки. Основним образом для оформлення збірки стало зображення ляльки-мотанки — жіночний образ захисниці, що є містифікованим, магічним та потужним. У вступному слові від редакції читачі можуть ознайомитись із науковим коментарем антропологині Марії Курячої щодо побутування образу мотанки як оберегу, що особливо актуальний у часи повномасштабної війни:
«Навіть якщо нинішній образ мотанки є сконструйованим на основі інформації про народних ляльок, то головне не те, чим він (не) був колись, а чим він є тепер. Сучасний фольклор, міська легенда, прадавній символ, потужний оберіг — для кожного мотанка набуває різного значення».
Фентезі, магічний реалізм, стимпанк, ба навіть постапокаліпсис; події, що відбуваються як у давні часи, так і у дні сучасної війни, у впізнаваних світах чи абсолютно фантастичній реальності. Це дванадцять історій про жінок, які виявляють у собі надзвичайну силу долати ворогів, оберігати тих, кого люблять, та захищати свій світ.
Сучасна фантастика в Україні та світі дійсно має жіноче обличчя. Збірка фантастичних оповідань «Мотанка» познайомить читачів із творами дванадцяти сучасних українських авторок, різними за настроєм та спрямуванням, сетингом та стилем. Містика та фантастика у цих оповіданнях щораз повертається до жіночого досвіду під час війни, навіть якщо переносить читачів до альтернативного Леобурга чи невідомого болотяного краю у вигаданому світі, зіштовхує героїв із русалками чи духами мертвих. Героїні цих історій сильні, здатні долати загарбників та боронити себе й тих, кого люблять. Й ці героїні неодмінно вам запам’ятаються.
Кожне із дванадцяти оповідань проілюстроване Інною Делієвою, що також розробила стильний дизайн обкладинки. Основним образом для оформлення збірки стало зображення ляльки-мотанки — жіночний образ захисниці, що є містифікованим, магічним та потужним. У вступному слові від редакції читачі можуть ознайомитись із науковим коментарем антропологині Марії Курячої щодо побутування образу мотанки як оберегу, що особливо актуальний у часи повномасштабної війни:
«Навіть якщо нинішній образ мотанки є сконструйованим на основі інформації про народних ляльок, то головне не те, чим він (не) був колись, а чим він є тепер. Сучасний фольклор, міська легенда, прадавній символ, потужний оберіг — для кожного мотанка набуває різного значення».
304 pages, Hardcover
First published July 8, 2024
24 people are currently reading
317 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 60 reviews
October 13, 2024
Як і в кожній збірці: пара дійсно класних, пара лютєйшего крінжа і основна маса таких, що нічого б не втратив, якби не читав.
❗️ Тамара Горіха Зерня "Потяг": прекрасне, прекрасне! Іронічне, магічне рівно на стільки, скільки магії в кожного з нас в побуті, дуже тепле, хоча й вайбує "Кладовищем домашніх тварин" Кінга 👀
❗️ Ірина Грабовська "Вогненні серця": сеттінг Леобургу, буквально описує Революцію гідності, але в тих умовах. Місцями натягнуто-пафосне і з ОТАКЕННИМ роялем в кущах (ну, але це можна пробачити, все-таки розмір оповідання обмежує в довгоіграючих інтригах). Тим не менш, захотілося нарешті прочитати сам "Леобург" 😅
❗️ Наталія Довгопол "Левке": красива легенда про Зміїний острів з усіма плюсами та мінусами казковості. Але гарне.
❗️ Олена Захарченко "Воїн і річка": геть не сподобалося! Мало того, що вчергове спекуляції на темі надприроднього — мовляв, це русалки намовили Ірпінь розлитися навесні 2022-го, що загальмувало наступ русні, так ще й стиль викладу нерівний. Такоє, коротше.
❗️ Дара Корній "Морельковий чай": не сподобалося ще більше 🤦♀️. Соплежуйна маніпулятивна неузгоджена історія із диріщами в сюжеті розміром з кавун на 6-7 кг.
❗️ Олена Кузьміна "Тримай землю!": чергова беліберда із черговими "жартиками" рівня "Уральськіх пєльмєнєй" (тієї ж етимології), які вже сьогодні незрозумілі половині читачів, я вже мовчу про прочитання через рік чи два. І так, буквалізація метафори не завжди спрацьовує на користь оповідання, інколи виходить х-ня. Про що і маємо підтвердження.
❗️ Наталія Матолінець "Дальні покої": друге найсильніше оповідання в збірці (чи то пак навіть перше, бо — вибач, Тамаро, — але це мені зайшло навіть більше за "Потяг"!). Дуже виважене, дуже тілесне, максимально горорне й готичне. Я сама не очікувала, що це напишу, але є як є — це діамант збірки.
❗️ Анастасія Нікуліна "Трійка. Четвірка. Нуль": спроба в ідею відплати, але слабко, дуже слабко. І хто-небудь, заберіть в наших авторок кнопку пафосу, ну німажліва™ же.
❗️ Ореста Осійчук "Насіння в моїй кишені": все чудово, якби не чергові пламенно-постулатні лозунгові діалоги. Не всі, звісно, епізоди з дитячою мовою прекрасні, але решта...
❗️ Дарія Піскозуб "Смертеікло": черговий пафос на пафосі. І та сама проблема, що й в Кузнєцова в збірці "Нічний сеанс" — формат оповідання не дає місця для одночасно і рухів сюжету, і нормального інтро в світобудову.
❗️ Юліта Ран "Позивний «Мавка»": знову, як і в Захарченко, спекуляція на надприродньому. Мене від цього верне, скажу відверто.
❗️ Світлана Тараторіна "Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу": отут я ржала, що бобер в ожині. Але не від сюжету, а від ідеї, що якась Хвороба (з великої літери, звісно) та якісь Вороги (так само з великої літери) під час Війни (помічаєте закономірність, та?) призвели до появи Народу (гм-гм), що здатні, що равлики, міняти стать силою думки. Туди-сюди, скільки завгодно разів. Повністю, із зміною кістяку. Але тільки після 12 років. Коротше, трагізмом світу не прониклася, такоє.
#Дафа_радить буквально пару оповідань
#Дафа_не_радить також пару оповідань
❗️ Тамара Горіха Зерня "Потяг": прекрасне, прекрасне! Іронічне, магічне рівно на стільки, скільки магії в кожного з нас в побуті, дуже тепле, хоча й вайбує "Кладовищем домашніх тварин" Кінга 👀
❗️ Ірина Грабовська "Вогненні серця": сеттінг Леобургу, буквально описує Революцію гідності, але в тих умовах. Місцями натягнуто-пафосне і з ОТАКЕННИМ роялем в кущах (ну, але це можна пробачити, все-таки розмір оповідання обмежує в довгоіграючих інтригах). Тим не менш, захотілося нарешті прочитати сам "Леобург" 😅
❗️ Наталія Довгопол "Левке": красива легенда про Зміїний острів з усіма плюсами та мінусами казковості. Але гарне.
❗️ Олена Захарченко "Воїн і річка": геть не сподобалося! Мало того, що вчергове спекуляції на темі надприроднього — мовляв, це русалки намовили Ірпінь розлитися навесні 2022-го, що загальмувало наступ русні, так ще й стиль викладу нерівний. Такоє, коротше.
❗️ Дара Корній "Морельковий чай": не сподобалося ще більше 🤦♀️. Соплежуйна маніпулятивна неузгоджена історія із диріщами в сюжеті розміром з кавун на 6-7 кг.
❗️ Олена Кузьміна "Тримай землю!": чергова беліберда із черговими "жартиками" рівня "Уральськіх пєльмєнєй" (тієї ж етимології), які вже сьогодні незрозумілі половині читачів, я вже мовчу про прочитання через рік чи два. І так, буквалізація метафори не завжди спрацьовує на користь оповідання, інколи виходить х-ня. Про що і маємо підтвердження.
❗️ Наталія Матолінець "Дальні покої": друге найсильніше оповідання в збірці (чи то пак навіть перше, бо — вибач, Тамаро, — але це мені зайшло навіть більше за "Потяг"!). Дуже виважене, дуже тілесне, максимально горорне й готичне. Я сама не очікувала, що це напишу, але є як є — це діамант збірки.
❗️ Анастасія Нікуліна "Трійка. Четвірка. Нуль": спроба в ідею відплати, але слабко, дуже слабко. І хто-небудь, заберіть в наших авторок кнопку пафосу, ну німажліва™ же.
❗️ Ореста Осійчук "Насіння в моїй кишені": все чудово, якби не чергові пламенно-постулатні лозунгові діалоги. Не всі, звісно, епізоди з дитячою мовою прекрасні, але решта...
❗️ Дарія Піскозуб "Смертеікло": черговий пафос на пафосі. І та сама проблема, що й в Кузнєцова в збірці "Нічний сеанс" — формат оповідання не дає місця для одночасно і рухів сюжету, і нормального інтро в світобудову.
❗️ Юліта Ран "Позивний «Мавка»": знову, як і в Захарченко, спекуляція на надприродньому. Мене від цього верне, скажу відверто.
❗️ Світлана Тараторіна "Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу": отут я ржала, що бобер в ожині. Але не від сюжету, а від ідеї, що якась Хвороба (з великої літери, звісно) та якісь Вороги (так само з великої літери) під час Війни (помічаєте закономірність, та?) призвели до появи Народу (гм-гм), що здатні, що равлики, міняти стать силою думки. Туди-сюди, скільки завгодно разів. Повністю, із зміною кістяку. Але тільки після 12 років. Коротше, трагізмом світу не прониклася, такоє.
#Дафа_радить буквально пару оповідань
#Дафа_не_радить також пару оповідань
September 10, 2024
4⭐️
У травні цю книгу повністю знищили м##калі атакувавши ракетами фактордрук, і Vivat вдруге зумів надрукувати її, і багато інших книг (хоча на сьогодні ще не всі таки надруковані), які тоді були знищеними.
У збірці 12 історій, як невідомих так і відомих авторок мені. Найбільше сподобались історії Дари Корній та Юліти Ран - 5⭐️, і Дарії Піскозуб та Тамари Зерня - 4,5⭐️. Були ще дві на 4⭐️, решту 2-3,5⭐️.
У травні цю книгу повністю знищили м##калі атакувавши ракетами фактордрук, і Vivat вдруге зумів надрукувати її, і багато інших книг (хоча на сьогодні ще не всі таки надруковані), які тоді були знищеними.
У збірці 12 історій, як невідомих так і відомих авторок мені. Найбільше сподобались історії Дари Корній та Юліти Ран - 5⭐️, і Дарії Піскозуб та Тамари Зерня - 4,5⭐️. Були ще дві на 4⭐️, решту 2-3,5⭐️.
October 8, 2024
Найкращим для мене у збірці виявилось, неочікувано, оповідання Дарії Піскозуб, далі йде Наталія Матолінець, а оповідання, яке спочатку не вразило (бо чогось бракувало), але думками до нього повертаюсь в Тамари Горіха Зерня. У фаворитах ще можу назвати Світлану Тараторіну, але про неї трохи нижче.
Щодо інших складно. У кожного є свій нюанс. В Олени Кузьміної оповідання вийшло непогане, але мені було обірвано в кінці, хоча сподобалось більше, ніж перша спроба читання авторки. В Ірини Грабовської мені певно було теж тяжко і обірвано, бо я не читала Леобургу, але все одно було гарно. У Світлани Тараторіної оповідання хороше, але я не люблю другу особу (як з'ясувалось), але сама ідея і сетинг дуже круті. Там мала би бути 5, якби не друга особа. В Олени Захарченко щось було незрозуміло. От саме оповідання для мене закінчилось з вайбом "хз що до тебе відчувати". Оповідання Орести Осійчук було хорошим, але от щось у ньому було не так і недотягнуло до 4. У Наталії Довгопол оповідання виявилось таким, що окремо розібрати сетинг, сюжет та текст, то виглядає гарно, а коли зібрати все єдино, виходить якийсь крінж (без образ, це суб'єктивна думка). В Анастасії Нікуліної мені не сподобалось саме оповідання з гг, але ідея Мисливиці і болота була цікава. На жаль, герой зіграв у мінус історії. І стиль, він не мій.
А тепер вишенька на торті. Два оповідання, які, на мою думку, жахливі і не мали би бути у збірці - Дари Корній та Юліти Ран зі зрадою військовослужбовців з військовослужбовицями. Під час війни писати таке - свинство до тих, хто нас захищає, навіть потім таке писати теж свинство. Чи занадто емоційна оцінка? Можливо, але як би сильно гарно не писали авторки, але все перекреслює подібне.
Середнє значення по оцінках оповідань вийшло менше, ніж я поставила, але негативні враження перекривали хороші оповідання.
Загалом завдяки тому що читала по оповіданню на день, вийшло відокремити враження про кожне з них. Вони в цілому були непогані по кінцевому враженню (звісно окрім тих,що вказала вище).
Щодо інших складно. У кожного є свій нюанс. В Олени Кузьміної оповідання вийшло непогане, але мені було обірвано в кінці, хоча сподобалось більше, ніж перша спроба читання авторки. В Ірини Грабовської мені певно було теж тяжко і обірвано, бо я не читала Леобургу, але все одно було гарно. У Світлани Тараторіної оповідання хороше, але я не люблю другу особу (як з'ясувалось), але сама ідея і сетинг дуже круті. Там мала би бути 5, якби не друга особа. В Олени Захарченко щось було незрозуміло. От саме оповідання для мене закінчилось з вайбом "хз що до тебе відчувати". Оповідання Орести Осійчук було хорошим, але от щось у ньому було не так і недотягнуло до 4. У Наталії Довгопол оповідання виявилось таким, що окремо розібрати сетинг, сюжет та текст, то виглядає гарно, а коли зібрати все єдино, виходить якийсь крінж (без образ, це суб'єктивна думка). В Анастасії Нікуліної мені не сподобалось саме оповідання з гг, але ідея Мисливиці і болота була цікава. На жаль, герой зіграв у мінус історії. І стиль, він не мій.
А тепер вишенька на торті. Два оповідання, які, на мою думку, жахливі і не мали би бути у збірці - Дари Корній та Юліти Ран зі зрадою військовослужбовців з військовослужбовицями. Під час війни писати таке - свинство до тих, хто нас захищає, навіть потім таке писати теж свинство. Чи занадто емоційна оцінка? Можливо, але як би сильно гарно не писали авторки, але все перекреслює подібне.
Середнє значення по оцінках оповідань вийшло менше, ніж я поставила, але негативні враження перекривали хороші оповідання.
Загалом завдяки тому що читала по оповіданню на день, вийшло відокремити враження про кожне з них. Вони в цілому були непогані по кінцевому враженню (звісно окрім тих,що вказала вище).
September 9, 2025
Збірка не дуже рівномірна, але я все одно знайшла в ній улюблені оповідання.
Ними стали: «Левкé», «Дальні покої» і «Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу» ✨
Ними стали: «Левкé», «Дальні покої» і «Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу» ✨
September 18, 2024
Оцінила цю збірку на 4,5 — бо не всі оповідання повністю сподобалися, хоча в кожному було над чим замислитися й загалом збірка написана дуже непогано 🙌🏻
Мої особисті фаворитки — Наталія Матолінець, Олена Кузьміна, Наталія Довгопол та Світлана Тараторіна: їхні твори сподобалися найбільше, планую познайомитися з рештою книг цих авторок.
Однак не сподобалася романтизація зради в двох оповіданнях, до того ж за однаковою схемою: він та вона військові, у нього дружина та дитина за кордоном, стосунки зі зрадником представлені як щось супер романтичне й пристрасне, прямо «справжнє кохання», а в кінці коханка йде далі воювати, а бідолашна дружина (яка так і не дізнається про зраду) залишається плакати на могилі зрадника-чоловіка. В час, коли багато жінок чекають чоловіків з фронту, і коли й без того шириться максимально бридотний стереотип про те, що жінки-військові «уводять чоловіків з сім’ї», вважаю такі твори неприйнятними, особливо в подібних збірках.
Мої особисті фаворитки — Наталія Матолінець, Олена Кузьміна, Наталія Довгопол та Світлана Тараторіна: їхні твори сподобалися найбільше, планую познайомитися з рештою книг цих авторок.
Однак не сподобалася романтизація зради в двох оповіданнях, до того ж за однаковою схемою: він та вона військові, у нього дружина та дитина за кордоном, стосунки зі зрадником представлені як щось супер романтичне й пристрасне, прямо «справжнє кохання», а в кінці коханка йде далі воювати, а бідолашна дружина (яка так і не дізнається про зраду) залишається плакати на могилі зрадника-чоловіка. В час, коли багато жінок чекають чоловіків з фронту, і коли й без того шириться максимально бридотний стереотип про те, що жінки-військові «уводять чоловіків з сім’ї», вважаю такі твори неприйнятними, особливо в подібних збірках.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 4, 2024
Як і в будь-якій збірці, одні оповідання сподобались більше за інші. Але загалом чудове різноманіття авторів, жанрів, місць дії. Багато елементів з міфології, в першу чергу - української, ну і сильні жіночі персонажі.
May 20, 2025
Читалося легко й захопливо — кожен твір мав свою атмосферу, свій настрій і свій ритм. Називати улюбленців немає сенсу: у всіх смаки різні, комусь зайде одне, комусь — інше. Одні історії чіпляли з перших рядків, інші розкривались поступово, але загалом — жодна не була "прохідною". Цікаво було спостерігати, як кожен автор інтерпретує одну спільну ідею по-своєму: хтось занурює у містичне, хтось у психологічне, а дехто — в побутове, але не менш глибоке. Це як зібратися в компанії дуже різних людей і дати їм слово — кожен покаже свій світ, і всі ці світи варті уваги. Якщо шукаєш щось атмосферне, з ноткою тривоги й шарму української містики — во��о того варте.
December 6, 2024
І, незважаючи на наших сусідів, ця книга дійшла до читачів. 💔
Купила я її завдяки «Позивному Мавка». Точніше, через те, як авторка розповідала про цю оповідь на букфесті.
І як же я рада, що таки придбала цю книгу.
Як і в будь-якій збірці, є історії, які сподобалися більше, а є такі, що менше.
• «Потяг» — до мурашок. Настільки актуально, що аж боляче.
• «Вогненні серця» — викликало бажання прочитати більше про цей всесвіт.
• «Левке» стала однією з улюблених оповідок. Легенди, Зміїний, відчуття справедливості — все, як я люблю. Дуже нагадувало книгу «Цирцея».
• «Воїн і річка» — викликає бажання повірити в надприродне. Хотілося б, щоб не лише смертні люди захищали нас і себе, а й сама земля боронилася. 💔
• «Морельковий чай» — у моменті сподобалося, але особливих спогадів не залишило.
• «Тримай землю!» — взагалі не моє.
• «Дальні покої» — теж про помсту і справедливість. Непогано, але наступне «Трійка. Четвірка. Нуль.» мені сподобалося більше.
Хоча саме на останньому оповіданні у мене виникло відчуття… розчарування. Адже в житті так не буває. Через це історія видалася наївною. Чому саме це оповідання викликало таку реакцію? Не знаю. Це суб’єктивне відчуття.
• «Насіння в моїй кишені» та «Смертеікло» — цікаві, але до улюблених не потрапили. І все ж рекомендую їх прочитати.
• «Позивний Мавка» — як і «Воїн та річка», дуже сподобалося. Однак любовна лінія, на мою думку, зайва. Навіть без неї оповідання було б чудовим.
• «Житія Марії та Ольги» — чудове завершення збірки. Але, як на мене, ця історія заслуговує більшого, ніж формат оповідання. Здебільшого історія подана спогадами та розповідями (що логічно, адже обсяг формату обмежує), і це їй шкодить. Ідея неймовірна, і я із задоволенням прочитала б її у форматі повноцінної книги
Купила я її завдяки «Позивному Мавка». Точніше, через те, як авторка розповідала про цю оповідь на букфесті.
І як же я рада, що таки придбала цю книгу.
Як і в будь-якій збірці, є історії, які сподобалися більше, а є такі, що менше.
• «Потяг» — до мурашок. Настільки актуально, що аж боляче.
• «Вогненні серця» — викликало бажання прочитати більше про цей всесвіт.
• «Левке» стала однією з улюблених оповідок. Легенди, Зміїний, відчуття справедливості — все, як я люблю. Дуже нагадувало книгу «Цирцея».
• «Воїн і річка» — викликає бажання повірити в надприродне. Хотілося б, щоб не лише смертні люди захищали нас і себе, а й сама земля боронилася. 💔
• «Морельковий чай» — у моменті сподобалося, але особливих спогадів не залишило.
• «Тримай землю!» — взагалі не моє.
• «Дальні покої» — теж про помсту і справедливість. Непогано, але наступне «Трійка. Четвірка. Нуль.» мені сподобалося більше.
Хоча саме на останньому оповіданні у мене виникло відчуття… розчарування. Адже в житті так не буває. Через це історія видалася наївною. Чому саме це оповідання викликало таку реакцію? Не знаю. Це суб’єктивне відчуття.
• «Насіння в моїй кишені» та «Смертеікло» — цікаві, але до улюблених не потрапили. І все ж рекомендую їх прочитати.
• «Позивний Мавка» — як і «Воїн та річка», дуже сподобалося. Однак любовна лінія, на мою думку, зайва. Навіть без неї оповідання було б чудовим.
• «Житія Марії та Ольги» — чудове завершення збірки. Але, як на мене, ця історія заслуговує більшого, ніж формат оповідання. Здебільшого історія подана спогадами та розповідями (що логічно, адже обсяг формату обмежує), і це їй шкодить. Ідея неймовірна, і я із задоволенням прочитала б її у форматі повноцінної книги
June 12, 2025
Перші декілька новел мені прямо зовсім не зайшли, а останні навпаки
January 2, 2025
Книга від якої у мене забракло слів, а це буває рідко...Мабуть одна з найкращих, які читала за останні кілька років.
Це збірка фентезійних оповідань, написаних дуже талановитими українськими письменницями. Не дарма ця збірка має назву "Мотанка" - вона, як і старовинна лялька-оберіг, несе в собі міць, мудрість, опору, сповиваючи сюжетами, історіями, ніби заколисуючи під розміряне бурмотіння бабусі-казкарки.
Ця книга пройшла випробування гартом, так як її перший наклад вигорів вщент, коли ракета наших й***нутих сусідів потрапила в харківську друкарню. Але все ж вона потрапила на полиці до книгарень.
"Мотанка" сповнена болю - пекучого, нестерпного, до сліз; сповнена сили на якій тримається земля і яка не дає впасти; сповнена любові - всеосяжної, безумовної, як може любити матір, дочка, бабуся, дружина, солдатка, Батьківщина, і просто жінка.
Героїні цих оповідань - жінки різного віку, стану, які живуть в різних світах та часових проміжках, але кожна наділена якоюсь глибинною силою, яка рухає цей світ.
З "Мотанкою" можна поплакати, посміятися, забути про час і поринути в неї на довгі години і повертатися до неї щоразу, коли забракне сил та наснаги.
Найкращий початок цього читацького року
Це збірка фентезійних оповідань, написаних дуже талановитими українськими письменницями. Не дарма ця збірка має назву "Мотанка" - вона, як і старовинна лялька-оберіг, несе в собі міць, мудрість, опору, сповиваючи сюжетами, історіями, ніби заколисуючи під розміряне бурмотіння бабусі-казкарки.
Ця книга пройшла випробування гартом, так як її перший наклад вигорів вщент, коли ракета наших й***нутих сусідів потрапила в харківську друкарню. Але все ж вона потрапила на полиці до книгарень.
"Мотанка" сповнена болю - пекучого, нестерпного, до сліз; сповнена сили на якій тримається земля і яка не дає впасти; сповнена любові - всеосяжної, безумовної, як може любити матір, дочка, бабуся, дружина, солдатка, Батьківщина, і просто жінка.
Героїні цих оповідань - жінки різного віку, стану, які живуть в різних світах та часових проміжках, але кожна наділена якоюсь глибинною силою, яка рухає цей світ.
З "Мотанкою" можна поплакати, посміятися, забути про час і поринути в неї на довгі години і повертатися до неї щоразу, коли забракне сил та наснаги.
Найкращий початок цього читацького року
March 5, 2025
Історії, які повертають у 2022 рік, цей рівень духовного підйому, віри в одне одного й навіть щось магічне. Дуже рекомендую прочитати, щоб трохи вилізти із помиральної ями.
October 28, 2024
З однієї сторони я люблю збірки, це класна можливість познайомитися з новими для себе авторами, побачити стиль, зрозуміти що тобі підходить а що ні.
З іншої сторони у цій збірці оповідання моїх улюблених авторок мені геть не зайшли, або я взагалі їх не зрозуміла, або викликали дивні відчуття.
В цілому Мотанка про війну, про жіночу силу, про захист Землі і Землею тих, хто живе на ній, деякі оповідання дуже потужні, не буду писати які, для кожного знайдеться щось своє у цій збірці, деякі оповідання значно слабші. Сквжу тільки що мені найбільш всьго сподобалося "Воїн і Річка" а над "Морельковим чаєм" я ридала як ніколи до того ... най я читала дівчата і засуджують авторок за деякі тематики але таке воно є, наше життя, а кожен вірить у те що він хоче вірити.
Ставлю 3 томущо деякі оповідання були як на мою думку прям занадто слабкі для збірки, але вона така гарна що просто словами не передать )))
А і не подобається білий папір, важко читать
З іншої сторони у цій збірці оповідання моїх улюблених авторок мені геть не зайшли, або я взагалі їх не зрозуміла, або викликали дивні відчуття.
В цілому Мотанка про війну, про жіночу силу, про захист Землі і Землею тих, хто живе на ній, деякі оповідання дуже потужні, не буду писати які, для кожного знайдеться щось своє у цій збірці, деякі оповідання значно слабші. Сквжу тільки що мені найбільш всьго сподобалося "Воїн і Річка" а над "Морельковим чаєм" я ридала як ніколи до того ... най я читала дівчата і засуджують авторок за деякі тематики але таке воно є, наше життя, а кожен вірить у те що він хоче вірити.
Ставлю 3 томущо деякі оповідання були як на мою думку прям занадто слабкі для збірки, але вона така гарна що просто словами не передать )))
А і не подобається білий папір, важко читать
April 19, 2025
Збірка "Мотанка" подарувала мені справжній вихір емоцій, Вирішила читати цю збірку саме у великодній період — хотілося світлого, затишного. Але після перших двох повістей зрозуміла: Великоднем тут і не пахне, як і мотанками нажаль. Натомість — моторошна, але красива містика, що поступово затягує.
Особливо зачепили образи річок — моя окрема любов, що виникла після читання "Дітей вогненного часу" і неабияк мене потішило.
Ще в прочитанні був мій перший твір Дарини Корній — і я вже відчула її смак до слова. Її стиль неоціненний. Анастасія Нікуліна вразила атмосферою — справжнє занурення в жахіття. Інші авторки теж не підкачали: у кожної свій стиль, але всі залишили емоційне "вау" і хорошу депресію ;)
І ще довго не забуду слово "химерники". Воно щось у мені розбудило… і в пам'яті відлуння книги "Дівчата зрізають коси"...
Особливо зачепили образи річок — моя окрема любов, що виникла після читання "Дітей вогненного часу" і неабияк мене потішило.
Ще в прочитанні був мій перший твір Дарини Корній — і я вже відчула її смак до слова. Її стиль неоціненний. Анастасія Нікуліна вразила атмосферою — справжнє занурення в жахіття. Інші авторки теж не підкачали: у кожної свій стиль, але всі залишили емоційне "вау" і хорошу депресію ;)
І ще довго не забуду слово "химерники". Воно щось у мені розбудило… і в пам'яті відлуння книги "Дівчата зрізають коси"...
Read
October 6, 2024Є сильніші історії, є слабші штуки, але книжка дуже підступно закінчується. Здавалося, що вистачить на довше.
А яке тут оформлення… Мій попутник у потязі навіть попросив дозволу сфотографувати сторінки, щоб показати своїй дівчині-дизайнерці)
А яке тут оформлення… Мій попутник у потязі навіть попросив дозволу сфотографувати сторінки, щоб показати своїй дівчині-дизайнерці)
June 21, 2025
Надзвичайно змішані почуття щодо збірки. Дизайнеру обкладинки найвища оцінка
September 18, 2024
Шаблонні та наївні розповіді, написані з неймовірним пафосом. Відчуття було таке, ніби авторкам-першокурсницям якогось технікуму дали завдання написати найбільш епічну розповідь (і обовʼязково, щоб в усіх було про війну), а вони на стільки намагались зробити все «серйозно», «сучасно» та «mindblowing», що геть забули про те, шо це хтось буде читати і їм має бути цікаво. Щиро хотіла підтримати збірку фантастики від українських авторок, але отримала дикий крінж. 2 зірки за обкладинку та друк, 1 зірка за єдине оповідання, яке мені сподобалось. Якщо ви хочете читати заїжджені розповіді про війну (ніби це не з нами зараз відбувається), виправдовування зради та бідно описану українську міфологію - ця книга для вас
June 26, 2025
Цікава збірка, але відчувається якись письменницький хаос, підкріплений слабкою літературною редактурою.
Мені здалося, що більшість оповідань мали б стати окремими книгами, і тоді б розквітли повноцінно.
Мені здалося, що більшість оповідань мали б стати окремими книгами, і тоді б розквітли повноцінно.
April 13, 2025
Потяг 3/5
Вогненні серця 4/5
Левке 2.5/5
Воїн і річка 3.5/5
Морельковий чай 4.5/5
Тримай землю! 4/5
Дальні покої 4.5/5
Трійка. Четвірка. Нуль 2/5
Насіння в моїй кишені 3.25/5
Смертеікло 3.5/5
Позивний Мавка 2.5/5
Апокриф 1.5/5
(Дуже шкода що не змогла краще оцінити єдину оповідку збірки з лгбт репрезентацією але нажаль тут абсолютно була відсутня якась найбанальніша логіка світобудови і я просто не змогла на це закрити очі після того як при читанні вічно хотілось битись головою об стінку.)
Вогненні серця 4/5
Левке 2.5/5
Воїн і річка 3.5/5
Морельковий чай 4.5/5
Тримай землю! 4/5
Дальні покої 4.5/5
Трійка. Четвірка. Нуль 2/5
Насіння в моїй кишені 3.25/5
Смертеікло 3.5/5
Позивний Мавка 2.5/5
Апокриф 1.5/5
(Дуже шкода що не змогла краще оцінити єдину оповідку збірки з лгбт репрезентацією але нажаль тут абсолютно була відсутня якась найбанальніша логіка світобудови і я просто не змогла на це закрити очі після того як при читанні вічно хотілось битись головою об стінку.)
November 17, 2024
Ставлю чотири і наразі залишаю в своїй бібліотеці, бо це видання з красивим чорно-золотим зрізом пройшло дуже багато, щоб врешті опинитись в мене на поличці у Відні 🖤 спасибі попереднім відгукам - не мала сорому не дочитувати оповідання, які видавались не цікавими. По моїх враженнях 6/12 - рівно половина зайшла. Оповідання для мене не є типовим форматом, тож загалом було незвично. Але непогано.
September 19, 2024
Дуже хороша збірка! Кожне оповідання сподобалось по-своєму, рекомендую!
December 7, 2024
Такі збірки мають важливу місію. По-перше «наживо», так би мовити, «онлайн» зафіксувати історичні події в художньому обрамленні. Це літописи сьогодення.
Звісно, в такий формат важко втиснути багато, відверто, не всім це до снаги. В окремих оповіданнях відчувалася авторська впевненість, але не у всіх.
Сама ідея обʼєднати під однією обкладинкою дванадцять різних авторок, щоб з різних сторін підсвітити «присутність жінок в чоловічому жорстокому світі війни» непогана. Але порада від мене, не читайте всі оповідання одразу запоєм, адже мимоволі передається влив попереднього тексту, а вони всі різні за стилем, жанровим забарвленням і динамікою.
Всі оповідання повʼязані однією темою про жіночу силу, надприродну, хтонічну, незбагненну, пробуджену в лихі часи, коли темрява поглинає світло, виринає прадавня енергія із самого серця творіння і буття.
В окремих моментах забагато запалу, який сприймається трохи штучно. Так, я розумію, що ймовірно, в цьому й була мета - надати певного патріотичного поштовху. Нагадати про важливе і актуальне, особливо тим, хто свідомо відсторонюється і формує собі окрему реальність.
Якщо пройтися по кожному оповіданні окремо:
1. «Потяг» Тамара Горіха Зерня. 10/10 ⭐️
Тут сильно, пронизливо, майстерно. І мова викладу, і сама історія, якій віриш, незважаючи на містичне забарвлення. Шикарно. Очікувала, що і вся збірка буде на такій високій ноті.
«…Стіни й вежі, що тримають нас на поверхні, іноді набувають дивовижних форм; іноді ними стають навіть конспекти з матаналізу.»
2 «Вогненні серця» Ірина Грабовська 4/5 ⭐️
Добре, але наче частина великого твору. Наче прочитала привʼю до роману.
3 «Левке» Наталія Довгопол 5/5 ⭐️
Сподобалася багатошаровість і гармонійність викладу. Мікс міфів, історії, сьогодення з фольклором.
4 «Воїн і річка» Олена Захарченко 3/5⭐️
Знаю, що це такий задум з фантастичними оповіданнями, але хотілося більше оригінальності, а не побіжних натяків, як українцям в боротьбі з окупантами допомагають потойбічні сили.
5 «Морельковий чай» Дара Корній. Це оповідання сподобалося найменше. Забагато пафосу, забагато монотонності та надриву. Такі різкі переходи від одних емоцій до інших, стрибки. І, як на мене, для короткого формату забагато афоризмів, читається, наче збірка влучних виразів.
«Любов робить серце великим, а душу справжньою.
Очі, темніші від ночі, - то хлопʼяча згуба.
Трунок такі очі.»
6 «Тримай землю» Олена Кузьміна 3/5⭐️
Трохи дивне і наче незавершене, наче окремі замітки на сторінці соцмережі, або особистого щоденника. Знаю, що багатьом відгукнуться спогади перших тижнів великої війни.
7 «Дальні покої» Наталія Матолінець 10/10 ⭐️
Ще одне прекрасне оповідання. Тут і задум, і структура, і зміст. А мова ☺️💔😻. Захотілось почитати великий роман від авторки.
8 «Трійка.Четвірка.Нуль.» Анастасія Нікуліна
3/5 ⭐️ Занадто впізнаваний сюжет. І не люблю настільки відвертих спекуляцій на стражданнях дітей. Надмірне витискання жалю.
9 «Насіння в моїй кишені» Ореста Осійчук 4/5 ⭐️ Не схоже на коротку прозу, наче був розгін на щось більше, але історія відгукнеться більшості. Такий збірний сюжет з доповненими смислами. 💔
10 «Смертеікло» Дарія Піскозуб . Ще один переказ перших днів великої. Ймовірно, якщо б робила більші паузу між читанням оповідань, то сприйнялося краще. Тому тут виключно моє сприйняття. Можливо колись перечитаю і враження зміняться.
11 «Позивний Мавка» Юліта Ран 3/5 ⭐️
Дуже хотілось би, щоб у наших захисників були надзвичайні здібності, але вони перебувають в умовах, які вимагають від них здійснення неймовірного на межі можливостей. Скоріш формат оповіді для дітей та підлітків для патріотичного виховання. Захопливо і динамічно.
12 «Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу…» Світлана Тараторіна 5/5 ⭐️
Читала і «Лазарус», і «Дім солі», тому знайома з творчістю авторки. Оповідання за побудовою має відголоски «Дому солі», але схематично нагадує класичну «Планету мавп». Чоловіки - причина бід на планеті, але без них людство вироджується. Мені подобається, як пише пані Світлана, не втомлююсь повторювати, що їй би написати великий український історичний роман - це буде точно топова річ. У фантастиці, як мені здається, їй тісно, постійно забагато всього, наче та ріка, якій не достатньо кордонів окреслених берегів.
В цілому збірка чудова, вона різнопланова і добре передає характер та дух жінок - авторок, які пишуть про жіночу силу . Оформлення збірки прекрасне. Ідеально для новітньої бібліотеки українця.
⭐️🇺🇦🙏🏻
September 21, 2024
По-перше, це дуже красиве видання, насолода просто тримати в руках і дивитися. По-друге… Прочитала збірку можна сказати «запоєм», за пару днів. Оповідання дуже різні; деякі, дійсно, віддають пафосом і шаблонністю, подекуди такий перебір з містичним символізмом, що важко зрозуміти основну ідею. Але в цілому вайб мені виявився дуже близьким - жінки, війна, магічні сили - однозначно рекомендую! Найбільше, мабуть, зачепила оповідь Дарії Піскозуб… тому ми й лишаємося тут так надовго, привʼязані всіма стражданнями та турботою до своєї землі 💔
November 16, 2024
Збірка оповідань «Мотанка»
💔💔💔💔
🇺🇦 «Перед великим нападом у лютому тривожне чекання роsійської атаки висіло в київському повітрі навколо мене, як скажена музика. Ніби хтось безперервно бив у литаври, дудів у дудки, і ця процесія скажених музикантів, невидима, ішла слідом за мною»
🇺🇦 «А хіба вiйна — то не збочення? А хіба той, хто приніс нам цю вiйну, нормальний? Пів країни у вогні, пів країни — емігранти чи вимушені переселенці... Яке тупе кацапsьке середньовіччя в пору світового гуманізму»
🇺🇦 «Бо мій Бог тепер носить форму ЗСУ і поки не вміє прощати»
🇺🇦 «Твій дім знищили конкретні люди. У них є імʼя, прізвище, скоріше за все, є сімʼя, діти, батьки, куми, друзі, з якими вони збираються на свята, пʼють горілку, жартують»
Найважче писати відгуки на збірки, оскільки хочеться розповісти про всі оповідання, які до неї потрапили, але це нереально у форматі Інста-дописів. А про збірку «Мотанка» писати враження ще важче, оскільки оповідання так чи інакше нагадують про те, в які часи ми зараз живемо.
Не всі оповідання мені сподобались, не всі я зрозуміла та відчула. Відмічу кілька тих, які мені відгукнулися особливо:
💔 «Левке» @nataliya_dovhopol
💔 «Морельковий чай» @darakorniy
💔 «Тримай землю!» @o.lena.kuzmina
💔 «Дальні покої» @nataly_matolinets
💔 «Трійка. Четвірка. Нуль» @innspirit
💔 «Позивний «Мавка» @writeryulitaran
Багато оповідань, події в яких відбуваються в Києві, знову нагадали мені лютий-березень 2022 року. Ті відчуття безвиході, втраченої під ногами землі, задухи від гніву, ненависті і нерозуміння, як таке може відбуватися у сучасному світі.
Проте пройшов час, ми почали звикати до того, що нас всіх хочуть вбити і намагаються це зробити щодня. Бо ми просто хотіли жити самостійно, обирати власний шлях та розвиватися, вирватися з болота… Ми намагаємося жити тут і зараз, хапаємося за кожну можливість відчути позитивні емоції та плекаємо власну віру у перемогу!
Читаючи «Мотанку», я зловила себе на думці, що мені подобається вірити у карму та відплату. Мені подобається думка, що кожна почвара, яка топче зараз своїм поганим чоботом українську землю, й та, що віддає накази, обовʼязково будуть покарані. На цьому світі чи вже на іншому!
💔💔💔💔
🇺🇦 «Перед великим нападом у лютому тривожне чекання роsійської атаки висіло в київському повітрі навколо мене, як скажена музика. Ніби хтось безперервно бив у литаври, дудів у дудки, і ця процесія скажених музикантів, невидима, ішла слідом за мною»
🇺🇦 «А хіба вiйна — то не збочення? А хіба той, хто приніс нам цю вiйну, нормальний? Пів країни у вогні, пів країни — емігранти чи вимушені переселенці... Яке тупе кацапsьке середньовіччя в пору світового гуманізму»
🇺🇦 «Бо мій Бог тепер носить форму ЗСУ і поки не вміє прощати»
🇺🇦 «Твій дім знищили конкретні люди. У них є імʼя, прізвище, скоріше за все, є сімʼя, діти, батьки, куми, друзі, з якими вони збираються на свята, пʼють горілку, жартують»
Найважче писати відгуки на збірки, оскільки хочеться розповісти про всі оповідання, які до неї потрапили, але це нереально у форматі Інста-дописів. А про збірку «Мотанка» писати враження ще важче, оскільки оповідання так чи інакше нагадують про те, в які часи ми зараз живемо.
Не всі оповідання мені сподобались, не всі я зрозуміла та відчула. Відмічу кілька тих, які мені відгукнулися особливо:
💔 «Левке» @nataliya_dovhopol
💔 «Морельковий чай» @darakorniy
💔 «Тримай землю!» @o.lena.kuzmina
💔 «Дальні покої» @nataly_matolinets
💔 «Трійка. Четвірка. Нуль» @innspirit
💔 «Позивний «Мавка» @writeryulitaran
Багато оповідань, події в яких відбуваються в Києві, знову нагадали мені лютий-березень 2022 року. Ті відчуття безвиході, втраченої під ногами землі, задухи від гніву, ненависті і нерозуміння, як таке може відбуватися у сучасному світі.
Проте пройшов час, ми почали звикати до того, що нас всіх хочуть вбити і намагаються це зробити щодня. Бо ми просто хотіли жити самостійно, обирати власний шлях та розвиватися, вирватися з болота… Ми намагаємося жити тут і зараз, хапаємося за кожну можливість відчути позитивні емоції та плекаємо власну віру у перемогу!
Читаючи «Мотанку», я зловила себе на думці, що мені подобається вірити у карму та відплату. Мені подобається думка, що кожна почвара, яка топче зараз своїм поганим чоботом українську землю, й та, що віддає накази, обовʼязково будуть покарані. На цьому світі чи вже на іншому!
February 9, 2025
Тамара Горіха Зерня
Потяг
Ооооооо який прекрасний текст. Смачний, яскравий, цілі сцени розвертаються перед очима. Точно буду повертатися до нього ще не раз, перечитувати, знаходити нові деталі. Задає тон всій збірці і ставить дуже високу планку наступним текстам.
Ірина Грабовська
Вогненні серця
Ага, так розумію, тут всесвіт Леобурга, про який у авторки є окрема дилогія.
В мене дуже змішані враження зараз, бо з одного боку - замість магічного реалізму Потяга тут фентезі стімпанк, який миттєво створює майже казкову атмосферу та вайб. З іншого - раптом на тебе вискакує Майдан, причому графічний Майдан, і графічний Майдан з казковим вайбом вопшє ніяк не метчатся, я аж залишила книгу і відійшла подихати в іншу кімнату.
Чомусь нагадало трошки Забужко (?)
Наталія Довгопол
Левкé
Наступна зупинка - міфи давньої Греції.
Дуже подобається, що тут такий широкий спектр тем/жанрів, які в фіналі все ж виявляються пов'язані через сюжет.
В чому принципова різниця між богинею та демоницею в цьому конкретному випадку? Я б тут могла багато тексту накидати. Звісно, ще й ставлення дуже велику роль грає.
Фу бля, мразі, totally deserved.
Олена Захарченко
Воїн і річка
Back to real world.
Навіть якщо вам здається, що головний герой- не жінка, це лише здається.
Воно таке просте, життєве, віриш одразу - бо це можеш бути ти, твій друг, твій сусід, будь-яка звичайна реальна людина.
Дара Корній
Морельковий чай
Я люблю читати про Львівщину, католицькі храми та бали, але мрію, щоб писали більше про схід та південь. Я дитина степу та пильних панельок, я росла в оточенні заводських труб та градирень, мені це все набагато ближче та рідніше, ніж храми та бали. Чучуть хочецця більше репрезентації... Але це просто ліричний відступ.
Ладно, харашо, мене харить дроч на Львів.
Драма, драма, пафос, більше, більше!
Шо. Шшо. А нашшо. А... Ой, ну його нахєр, це вже занадто.
Дара Корній написала "Муза плакала" в "Львів. Кава. Любов". Емпірично доведено, що всі мої відгуки на будь-що від цієї авторки - це один і той самий відгук, починається з "шо", закінчується на "вже занадто".
Олена Кузьміна
Тримай землю!
Складається враження, що авторка дуже хоче, аби я-читачка зненавиділа Лялю. А я не хочу. І не люблю, коли мене примушують ненавидіти жінку без приводу.
Ну, написано гарно. Але на цьому все.
О, зрозуміла! Мені не подобається Оля, бо вона занадто схожа на мене, коли я починаю себе вважати найрозумнішою серед усіх))
Наталія Матолінець
Дальні покої
Інша війна.
Коротко, чітко, зрозуміло.
І це все, на жаль.
Анастасія Нікуліна
Трійка. Четвірка. Нуль.
Мені подобається ідея - немає спокутування гріхів, але є кара, яка їх врівноважить.
Мені не подобається, як ця ідея втілена.
Це знову коротко, чітко, зрозуміло.
Ореста Осійчук
Насіння в моїй кишені
(це не про те насіння)
Дожити до 94 років? In this economy?
Наче зазирнула в чуже вікно. Немає початку і немає кінця, просто відривок чийогось життя (насправді є і початок, і кінець, але чомусь залишається враження, що історія більша і глибша).
Дарія Піскозуб
Смертеікло
Ага, багато хто думав, що в наші сучасні продвинуті часи війна - це архаїзм і взагалі неможливо, yet here we are.
Тема зв'язку з землею, родом, захист через самопожертву - дайте два.
Юліта Ран
Позивний Мавка
Магічний реалізм my beloved 💔
Так добре і так мало, я б цілий роман з такими вводними зачитала б.
Світлана Тараторіна
Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу
Фінальна розповідь, тому очікування дуже високі.
Ти підійшла, ти торкнулася - оповідь з точки зору другої особи дуже виділяється, її рідко зустрінеш.
З одного боку, я б останньою розповіддю в збірку поставила ту ж Мавку. З іншого - розумію, чому останньою стала саме ця.
Хороша, цікава ідея. Дещо заплутана, звісно, але якщо хочеться не напружувати мозок при читанні - треба брати абетку.
Потяг
Ооооооо який прекрасний текст. Смачний, яскравий, цілі сцени розвертаються перед очима. Точно буду повертатися до нього ще не раз, перечитувати, знаходити нові деталі. Задає тон всій збірці і ставить дуже високу планку наступним текстам.
Ірина Грабовська
Вогненні серця
Ага, так розумію, тут всесвіт Леобурга, про який у авторки є окрема дилогія.
В мене дуже змішані враження зараз, бо з одного боку - замість магічного реалізму Потяга тут фентезі стімпанк, який миттєво створює майже казкову атмосферу та вайб. З іншого - раптом на тебе вискакує Майдан, причому графічний Майдан, і графічний Майдан з казковим вайбом вопшє ніяк не метчатся, я аж залишила книгу і відійшла подихати в іншу кімнату.
Чомусь нагадало трошки Забужко (?)
Наталія Довгопол
Левкé
Наступна зупинка - міфи давньої Греції.
Дуже подобається, що тут такий широкий спектр тем/жанрів, які в фіналі все ж виявляються пов'язані через сюжет.
В чому принципова різниця між богинею та демоницею в цьому конкретному випадку? Я б тут могла багато тексту накидати. Звісно, ще й ставлення дуже велику роль грає.
Фу бля, мразі, totally deserved.
Олена Захарченко
Воїн і річка
Back to real world.
Навіть якщо вам здається, що головний герой- не жінка, це лише здається.
Воно таке просте, життєве, віриш одразу - бо це можеш бути ти, твій друг, твій сусід, будь-яка звичайна реальна людина.
Дара Корній
Морельковий чай
Я люблю читати про Львівщину, католицькі храми та бали, але мрію, щоб писали більше про схід та південь. Я дитина степу та пильних панельок, я росла в оточенні заводських труб та градирень, мені це все набагато ближче та рідніше, ніж храми та бали. Чучуть хочецця більше репрезентації... Але це просто ліричний відступ.
Драма, драма, пафос, більше, більше!
Шо. Шшо. А нашшо. А... Ой, ну його нахєр, це вже занадто.
Дара Корній написала "Муза плакала" в "Львів. Кава. Любов". Емпірично доведено, що всі мої відгуки на будь-що від цієї авторки - це один і той самий відгук, починається з "шо", закінчується на "вже занадто".
Олена Кузьміна
Тримай землю!
Складається враження, що авторка дуже хоче, аби я-читачка зненавиділа Лялю. А я не хочу. І не люблю, коли мене примушують ненавидіти жінку без приводу.
Ну, написано гарно. Але на цьому все.
О, зрозуміла! Мені не подобається Оля, бо вона занадто схожа на мене, коли я починаю себе вважати найрозумнішою серед усіх))
Наталія Матолінець
Дальні покої
Інша війна.
Коротко, чітко, зрозуміло.
І це все, на жаль.
Анастасія Нікуліна
Трійка. Четвірка. Нуль.
Мені подобається ідея - немає спокутування гріхів, але є кара, яка їх врівноважить.
Мені не подобається, як ця ідея втілена.
Це знову коротко, чітко, зрозуміло.
Ореста Осійчук
Насіння в моїй кишені
(це не про те насіння)
Дожити до 94 років? In this economy?
Наче зазирнула в чуже вікно. Немає початку і немає кінця, просто відривок чийогось життя (насправді є і початок, і кінець, але чомусь залишається враження, що історія більша і глибша).
Дарія Піскозуб
Смертеікло
Ага, багато хто думав, що в наші сучасні продвинуті часи війна - це архаїзм і взагалі неможливо, yet here we are.
Тема зв'язку з землею, родом, захист через самопожертву - дайте два.
Юліта Ран
Позивний Мавка
Магічний реалізм my beloved 💔
Так добре і так мало, я б цілий роман з такими вводними зачитала б.
Світлана Тараторіна
Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу
Фінальна розповідь, тому очікування дуже високі.
Ти підійшла, ти торкнулася - оповідь з точки зору другої особи дуже виділяється, її рідко зустрінеш.
З одного боку, я б останньою розповіддю в збірку поставила ту ж Мавку. З іншого - розумію, чому останньою стала саме ця.
Хороша, цікава ідея. Дещо заплутана, звісно, але якщо хочеться не напружувати мозок при читанні - треба брати абетку.
January 10, 2025
Це книга, яка однозначно потребує уваги сучасного українського читача. Для нас зібрали оповідання, які осмислюють жіночий досвід у війну, об’єднавши всі роздуми елементами фентезі. Кожна історія унікальна, у кожній – відчувається голос авторки, кожну – можна осмислювати окремо.
Я поділюся своїми роздумами:)
Тамара Горіха Зерня осмислює війну за допомоги мітологічних образів природи і наділення її міфічними властивостями, щось про традиційну стару обрядовість.
Ірина Грабовська у дусі свого стилю осмислює війну через фентезі, засноване на реальних подіях, тільки зі зміненими назвами, але так, що події можливо вгадати. І цікаво, що для неї війна постає у образі металевих монстрів. І незважаючи на зміну всіх назв, ворог, справжнє зло, постає під справжнім іменем - росіяни. А це дуже цінно, адже навіть деякі медіа чи відомі люди не наважуються говорити так, як є.
Наталія Довгопол також використовує мітологію, але тепер давньогрецьку. Це про пошук віри у темний час. Про існування тотальної чистоти, добра. Але і така ж справедливість.
У Олени Захарченко персонажкою стає жінка-військова, а основним образом - річка.
Дара Корній у своїй історії розказує про жінку, яка бере на себе помсту, яка все одно вміє кохати. Авторка химерно поєднує це з повір'ями гуцулів.
Олена Кузьміна проговорює найважчі для всіх дні і спільні тим - перші дні повномасштабного вторгнення. При цьому магічний образ жінки (а як же без цього) тут постає таким, що має рятувати, а основним символом - земля, яка стає елементом, що стримує у годину хаосу та руйнування. У цій оповіді магічний простір співіснує з реальним і усім відомим - на Героїв Дніпра.
Наталія Матолінець робить спробу написання альтернативної історії з точки зору колонізованих. І тут постає опозиція вбитих жінок чоловіками-колонізаторами. Головна героїня повноцінно взаємодіє у магічний спосіб із простором, у якому живе (хоч може на це впливає і те, що вона у ньому самісінька). І ця оповідь також показує читачеві, як жінка здатна на помсту за тих, кого любить; як жінка так довго залишається сильною, незважаючи на всі обставини. І саме жінка одним за одним знищує окупанта.
Анастасія Нікуліна. Сучасна війна тут створюється через образи, які читачеві вдасться зчитати: болота, світло й темрява. Це історія про жорстокість ворога і про віру, що все повертається, відплата також. А найбільшою величною силою тут постає жінка - Мисливиця.
Ореста Осійчук. Це не просто історія про війну і досвід, це справжня оповідь, яка затягує читача, адже має у собі історію жінок різних поколінь, чий досвід тут переплітається. А ще тут постає така до болю важлива тема наразі - депортовані до росії та їхні нащадки. Чарівна історія про смерть, що продовжує життя.
Дарія Піскозуб. "Очікувати найгіршого кожен момент, жити в болю і страху". Цікаво, що тут міфічний світ малюється також навколо образу землі.
Юліта Ран у своєму творі мислить про магію на війні. Головна героїня має надздібності, які допомагають їй розуміти найвищі цінності - свою землю, свою країну. А бойовий підрозділ носить магічні імена, і не просто так, адже вони бойові маги і мають особливі бойові завдання.
Світла Тараторіна пише оповідь про майбутнє, де лишаються тільки жінки, яке одночасно стає і позачасовим простором, адже жінки тут мають імені Біблійні, що може одночасно натякати і на минулий час. Це час, коли Війна зруйнувала світ. Авторка також осмислює образ Ворога, про сексуальні злочини на війні та травму, яку з собою все життя проносить жертва. Ця оповідь також має і роздуми про сексуальність людини, про анлрогінність, чим нагадує "Орландо".
Я поділюся своїми роздумами:)
Тамара Горіха Зерня осмислює війну за допомоги мітологічних образів природи і наділення її міфічними властивостями, щось про традиційну стару обрядовість.
Ірина Грабовська у дусі свого стилю осмислює війну через фентезі, засноване на реальних подіях, тільки зі зміненими назвами, але так, що події можливо вгадати. І цікаво, що для неї війна постає у образі металевих монстрів. І незважаючи на зміну всіх назв, ворог, справжнє зло, постає під справжнім іменем - росіяни. А це дуже цінно, адже навіть деякі медіа чи відомі люди не наважуються говорити так, як є.
Наталія Довгопол також використовує мітологію, але тепер давньогрецьку. Це про пошук віри у темний час. Про існування тотальної чистоти, добра. Але і така ж справедливість.
У Олени Захарченко персонажкою стає жінка-військова, а основним образом - річка.
Дара Корній у своїй історії розказує про жінку, яка бере на себе помсту, яка все одно вміє кохати. Авторка химерно поєднує це з повір'ями гуцулів.
Олена Кузьміна проговорює найважчі для всіх дні і спільні тим - перші дні повномасштабного вторгнення. При цьому магічний образ жінки (а як же без цього) тут постає таким, що має рятувати, а основним символом - земля, яка стає елементом, що стримує у годину хаосу та руйнування. У цій оповіді магічний простір співіснує з реальним і усім відомим - на Героїв Дніпра.
Наталія Матолінець робить спробу написання альтернативної історії з точки зору колонізованих. І тут постає опозиція вбитих жінок чоловіками-колонізаторами. Головна героїня повноцінно взаємодіє у магічний спосіб із простором, у якому живе (хоч може на це впливає і те, що вона у ньому самісінька). І ця оповідь також показує читачеві, як жінка здатна на помсту за тих, кого любить; як жінка так довго залишається сильною, незважаючи на всі обставини. І саме жінка одним за одним знищує окупанта.
Анастасія Нікуліна. Сучасна війна тут створюється через образи, які читачеві вдасться зчитати: болота, світло й темрява. Це історія про жорстокість ворога і про віру, що все повертається, відплата також. А найбільшою величною силою тут постає жінка - Мисливиця.
Ореста Осійчук. Це не просто історія про війну і досвід, це справжня оповідь, яка затягує читача, адже має у собі історію жінок різних поколінь, чий досвід тут переплітається. А ще тут постає така до болю важлива тема наразі - депортовані до росії та їхні нащадки. Чарівна історія про смерть, що продовжує життя.
Дарія Піскозуб. "Очікувати найгіршого кожен момент, жити в болю і страху". Цікаво, що тут міфічний світ малюється також навколо образу землі.
Юліта Ран у своєму творі мислить про магію на війні. Головна героїня має надздібності, які допомагають їй розуміти найвищі цінності - свою землю, свою країну. А бойовий підрозділ носить магічні імена, і не просто так, адже вони бойові маги і мають особливі бойові завдання.
Світла Тараторіна пише оповідь про майбутнє, де лишаються тільки жінки, яке одночасно стає і позачасовим простором, адже жінки тут мають імені Біблійні, що може одночасно натякати і на минулий час. Це час, коли Війна зруйнувала світ. Авторка також осмислює образ Ворога, про сексуальні злочини на війні та травму, яку з собою все життя проносить жертва. Ця оповідь також має і роздуми про сексуальність людини, про анлрогінність, чим нагадує "Орландо".
June 7, 2025
Дуже кортіло нарешті почитати цю збірку і нарешті в мене дійшли до неї руки. Враження дуже змішані, деякі оповідання я читала буквально всюди і за раз, інші - час тягнувся наче патока. Ну і детальніше:
🌳Потяг, Тамара Горіха Зерня - 3,5/5 - не те що б сильно сподобалося, просто пройшло повз. Хоча частина "прийняття" своїх сил і хати написана дуже добре. �� аж пораділа за головну героїню.
🚂Вогненні серця, Ірина Грабовська - 4,5/5 - чудова атмосфера, герої за яких хочеться вболівати, особливо дивлячись на те, що це короткий текст, пірнаєш в нього з головою. Не читала ще Леобург, але тепер точно додам собі на полицю "Прочитати".
🌬️Наталія Довгопол, Левкé - 5/5 - Поки читала чула мабуть сама шум Чорного моря. І наче здогадуєшся чим все закінчишся, але до кінця переживаєш чи не спаплюжать все і чи не скривдять самих левкé. Мабуть з усієї збірки мені це оповідання сподобалося найбільше всього. Ніби читаєш в дитинстві книжку грецьких міфів.
🌊Олена Захарченко, Воїн і річка - 4/5 - дуже живі герої, мені сподобалося як любить головний герой свою царину науки. Твір більше потік думок, ніж лінійний виклад, але образи вийшли чудово.
☕Дара Корній, Морельковий чай - 2,5/5 - в стилі "Любий щоденнику...". Не фанатка таких штук як ненадійний оповідач і дирки в сюжеті. І відстаньте від художників! Які три дні на замковій горі з ночівлею там же... Авторка явно не має уяви про що пише.
📦Олена Кузьміна, Тримай землю! - 1/5 - Не знаю чому я це дочитала, на чому почали - на тому і закінчили. І бабці за гаражами хороводи водять. Ні про що і ні для чого.
🛋️Наталія Матолінець, Дальні покої - 4/5 - Дуже сильно написане і настільки атмосферно, що я пригадала схожої конструкції квартиру знайомих і мені аж стало моторошно, поки я читала. Навіть не дивлячись на те, що я не дуже люблю період Другої світової, з задоволенням прочитала б і довшу книгу про Магду і її сестер.
🐸Анастасія Нікуліна, Трійка. Четвірка. Нуль. - 2/5 - Ідея про Мисливицю цікава, але не дуже реалізація. Чогось не вистачало. І не зрозуміло чи два пов'и відбувались одночасно чи лінійно, а якщо лінійно, то скільки ж там таких недолугих застрягло в "болоті"...
🌻Ореста Осійчук, Насіння в моїй кишені - 4/5 - за такий короткий час так багато розказано і показано авторкою. Дуже сподобалося, тільки чогось не вистачило в кінці, наче хоч з півсторінки життя останніх днів Мари або дівчат.
🐎Дарія Піскозуб, Смертеікло - 3/5 - не захопила історія від початку. Персонажі не розкриті, пласкі.
🪖Юліта Ран, Позивний "Мавка" - 2/5 - скомкане, уривчасте і не дуже зрозуміло. Головна героїня може абсолютно все і це нудно. Відстаньте від художників (2).
📿Світлана Тараторіна, Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу - 1/5 - в другій особі не дуже читаються тексти і дуже плутано. Можливо як фільм було б цікаво раз подивитися, а от читалося паршиво. Просто змусила себе дочитати, щоб не закидати книжку на останніх сторінках.
🌳Потяг, Тамара Горіха Зерня - 3,5/5 - не те що б сильно сподобалося, просто пройшло повз. Хоча частина "прийняття" своїх сил і хати написана дуже добре. �� аж пораділа за головну героїню.
🚂Вогненні серця, Ірина Грабовська - 4,5/5 - чудова атмосфера, герої за яких хочеться вболівати, особливо дивлячись на те, що це короткий текст, пірнаєш в нього з головою. Не читала ще Леобург, але тепер точно додам собі на полицю "Прочитати".
🌬️Наталія Довгопол, Левкé - 5/5 - Поки читала чула мабуть сама шум Чорного моря. І наче здогадуєшся чим все закінчишся, але до кінця переживаєш чи не спаплюжать все і чи не скривдять самих левкé. Мабуть з усієї збірки мені це оповідання сподобалося найбільше всього. Ніби читаєш в дитинстві книжку грецьких міфів.
🌊Олена Захарченко, Воїн і річка - 4/5 - дуже живі герої, мені сподобалося як любить головний герой свою царину науки. Твір більше потік думок, ніж лінійний виклад, але образи вийшли чудово.
☕Дара Корній, Морельковий чай - 2,5/5 - в стилі "Любий щоденнику...". Не фанатка таких штук як ненадійний оповідач і дирки в сюжеті. І відстаньте від художників! Які три дні на замковій горі з ночівлею там же... Авторка явно не має уяви про що пише.
📦Олена Кузьміна, Тримай землю! - 1/5 - Не знаю чому я це дочитала, на чому почали - на тому і закінчили. І бабці за гаражами хороводи водять. Ні про що і ні для чого.
🛋️Наталія Матолінець, Дальні покої - 4/5 - Дуже сильно написане і настільки атмосферно, що я пригадала схожої конструкції квартиру знайомих і мені аж стало моторошно, поки я читала. Навіть не дивлячись на те, що я не дуже люблю період Другої світової, з задоволенням прочитала б і довшу книгу про Магду і її сестер.
🐸Анастасія Нікуліна, Трійка. Четвірка. Нуль. - 2/5 - Ідея про Мисливицю цікава, але не дуже реалізація. Чогось не вистачало. І не зрозуміло чи два пов'и відбувались одночасно чи лінійно, а якщо лінійно, то скільки ж там таких недолугих застрягло в "болоті"...
🌻Ореста Осійчук, Насіння в моїй кишені - 4/5 - за такий короткий час так багато розказано і показано авторкою. Дуже сподобалося, тільки чогось не вистачило в кінці, наче хоч з півсторінки життя останніх днів Мари або дівчат.
🐎Дарія Піскозуб, Смертеікло - 3/5 - не захопила історія від початку. Персонажі не розкриті, пласкі.
🪖Юліта Ран, Позивний "Мавка" - 2/5 - скомкане, уривчасте і не дуже зрозуміло. Головна героїня може абсолютно все і це нудно. Відстаньте від художників (2).
📿Світлана Тараторіна, Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу - 1/5 - в другій особі не дуже читаються тексти і дуже плутано. Можливо як фільм було б цікаво раз подивитися, а от читалося паршиво. Просто змусила себе дочитати, щоб не закидати книжку на останніх сторінках.
December 13, 2024
це прекрасна збірка... українська... фантастична... містична... моторошна... жорстока.
певної хронології чи принципу упорядкування я не дуже й то помітила, тому особливих інструкцій до прочитання не даватиму.
але, традиційно, пройдуся по вайбам кожного оповідання:
🚆 Потяг Тамара Горіха Зерня: містичний реалізм, або що робити якщо ваш коханий зміниться до невпізнаваності?
❤️🔥 Вогненні серця. І. Грабовська: історія про вибір, "рятуйся чи рятуй", данина фанатам Леобурґа
🏺Левкé Н. Довгопол: острів Зміїний, таємнича дівчина, бувалий злодій, магія, міфологія
🌊 Воїн і річка О. Захарченко: що приховує таємнича воїн з позивним "Русалка"?
☕️ Морельковий чай Д. Корній: сильна романтична історія, або коли не очікуєш зустріти у війську того, кого, здавалося б, життя забрало в тебе назавжди
🌱 Тримай землю! О. Кузьміна: перші дні повномасштабки, бабуся, ліки, дві сестри, жінки-берегині
🖤 Дальрі покої Н. Матолінець: історія про помсту з покоління в покоління в одному будинку у Львові часів Другої світової
3⃣.4⃣.0⃣ А. Нікуліна: окупація, віра, птахи, болото, Мисливиця, берегиня, воїтелька
🌿 Насіння в моїй кишені О. Осійчук: таємнича жінка Мара прихистила маму й доньку, втративши будь-яку надію й віру в життя і віднайшла свій спокій
🕷Смертеікло Д. Піскозуб: небезпечні мертві душі рятують від загарбників, хоча були під забороною
🧝♀ Позивний «Мавка» Ю. Ран: як особливий підрозділ бореться з окупантами і яка ціна у дару безсмертя
🦋 Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу С. Тараторіна: що як давні вірування були неправдою і тепер суспільство має переродитися, пожертвувавши творителями?
більшість історій засіли мені глибоко в думках і надихають. деякі я так і не зрозуміла (в силу контексту чи нерозуміння подачі авторки).
але висновок єдиний – такі збірки нам потрібні, адже це вартісна рефлексія та передача сюжетів про війну та те, як вона впливає на нас.
тому тут 5/5 🥞
певної хронології чи принципу упорядкування я не дуже й то помітила, тому особливих інструкцій до прочитання не даватиму.
але, традиційно, пройдуся по вайбам кожного оповідання:
🚆 Потяг Тамара Горіха Зерня: містичний реалізм, або що робити якщо ваш коханий зміниться до невпізнаваності?
❤️🔥 Вогненні серця. І. Грабовська: історія про вибір, "рятуйся чи рятуй", данина фанатам Леобурґа
🏺Левкé Н. Довгопол: острів Зміїний, таємнича дівчина, бувалий злодій, магія, міфологія
🌊 Воїн і річка О. Захарченко: що приховує таємнича воїн з позивним "Русалка"?
☕️ Морельковий чай Д. Корній: сильна романтична історія, або коли не очікуєш зустріти у війську того, кого, здавалося б, життя забрало в тебе назавжди
🌱 Тримай землю! О. Кузьміна: перші дні повномасштабки, бабуся, ліки, дві сестри, жінки-берегині
🖤 Дальрі покої Н. Матолінець: історія про помсту з покоління в покоління в одному будинку у Львові часів Другої світової
3⃣.4⃣.0⃣ А. Нікуліна: окупація, віра, птахи, болото, Мисливиця, берегиня, воїтелька
🌿 Насіння в моїй кишені О. Осійчук: таємнича жінка Мара прихистила маму й доньку, втративши будь-яку надію й віру в життя і віднайшла свій спокій
🕷Смертеікло Д. Піскозуб: небезпечні мертві душі рятують від загарбників, хоча були під забороною
🧝♀ Позивний «Мавка» Ю. Ран: як особливий підрозділ бореться з окупантами і яка ціна у дару безсмертя
🦋 Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу С. Тараторіна: що як давні вірування були неправдою і тепер суспільство має переродитися, пожертвувавши творителями?
більшість історій засіли мені глибоко в думках і надихають. деякі я так і не зрозуміла (в силу контексту чи нерозуміння подачі авторки).
але висновок єдиний – такі збірки нам потрібні, адже це вартісна рефлексія та передача сюжетів про війну та те, як вона впливає на нас.
тому тут 5/5 🥞
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 4, 2024
Дуже гарно видана книга — малюнок і оформлення Інни Делаєвої зачаровують, кольорові елементи грають бронзою.
Всі розповіді поєднані темою війни, досвідом її проживання — і про це буквально написано у першому ж реченні анотації, тож дивно читати у відгуках здивування і розчарування з цього приводу.
Не всі розповіді захоплюючі: в когось ніби уривок з вже написаного роману, в когось набор штампів. Згодна з Jay Nell щодо романтизації зради. Так, у пришвидшеному вирі розламаного світу кохання може розквітнути стрімко й раптово, доля не запитує, чи зручно тобі її зараз зустріти, але чесно було б нічого не приховувати, розставити крапки так само рішуче, як почали новий рядок.
Найбільше сподобалися:
- «Воїн і річка» — проста історія, але гарна у деталях, у цих назвах і описах;
- «Левке» — ви ж мали такий шанс, бовдури, але вам було все мало. В цей острів віриш;
- «Трійка. Четвірка. Нуль» — страшна розплата. І заслужена;
- «Дальні покої» — пробирає до кісток і дуже відгукується. Можливо, це найстрашніша розповідь авторки на сьогодні, я її читала б примусово запорєбріком, хай вірять і всикаються, бо прийдуть за кожним і кожною;
- «Позивний "Мавка"» — цікавий задум про загін із надзвичайними здібностями;
- «Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу» —найменш воєнна розповідь, тут все вже відгуло й забулося, та історія зачаровує.
9 з 12 розповідей, що зуміли чимось зачепіти — це дуже навіть непогана збірка.
Всі розповіді поєднані темою війни, досвідом її проживання — і про це буквально написано у першому ж реченні анотації, тож дивно читати у відгуках здивування і розчарування з цього приводу.
Не всі розповіді захоплюючі: в когось ніби уривок з вже написаного роману, в когось набор штампів. Згодна з Jay Nell щодо романтизації зради. Так, у пришвидшеному вирі розламаного світу кохання може розквітнути стрімко й раптово, доля не запитує, чи зручно тобі її зараз зустріти, але чесно було б нічого не приховувати, розставити крапки так само рішуче, як почали новий рядок.
Найбільше сподобалися:
- «Воїн і річка» — проста історія, але гарна у деталях, у цих назвах і описах;
- «Левке» — ви ж мали такий шанс, бовдури, але вам було все мало. В цей острів віриш;
- «Трійка. Четвірка. Нуль» — страшна розплата. І заслужена;
- «Дальні покої» — пробирає до кісток і дуже відгукується. Можливо, це найстрашніша розповідь авторки на сьогодні, я її читала б примусово запорєбріком, хай вірять і всикаються, бо прийдуть за кожним і кожною;
- «Позивний "Мавка"» — цікавий задум про загін із надзвичайними здібностями;
- «Життя Марії та Ольги. Апокриф нового світу» —найменш воєнна розповідь, тут все вже відгуло й забулося, та історія зачаровує.
9 з 12 розповідей, що зуміли чимось зачепіти — це дуже навіть непогана збірка.
January 5, 2025
Цією книгою я зацікавилася щойно побачила анонс. І вона виправдала мої очікування.
⠀
12 письменниць. 12 оповідань. У центрі кожного — жінка. Сильна, незалежна, нескорена. Жінка, якій довелося жити у часи війни і виявити у собі силу, про яку навіть не підозрювала у мирний час.
⠀
Оповідання написані у різних піджанрах фантастики. Кожне з них зачіпає за живе, навіть якщо події відбуваються у вигаданому світі (вони все одно дуже нагадують нашу реальність).
⠀
Найбільше припали до душі наступні історії:
⠀
— Ірина Грабрвська "Вогненні серця" (стимпанк, події відбуваються у Леобурзі, але в них чітко прослідковується Революція гідності);
⠀
— Наталія Довгопол "Левке" (чудове фентезійне оповідання на основі грецької мітології, де головна героїня (героїні) може врятувати, винагородити, а може й покарати);
⠀
— Олена Захарченко "Воїн і річка" (магічний реалізм; наша сучасність; дівчина з позивним Русалка у війську, яка може не лише ремонтувати дрони);
⠀
— Наталія Матолінець "Дальні покої" (фентезі; Друга світова війна; відьма Маґда мститься окупантам за вбивства рідних);
⠀
— Дарія Піскозуб "Смертеікло" (фантастичне оповідання, де події відбуваються у вигаданому світі, а головна героїня ладна на все аби захистити рідних людей та Батьківщину).
⠀
Інші оповідки теж майстерні і варті уваги.
⠀
P.S.: Читаючи про приліт на Богатирську, здригалася, як і в березні 2022, коли почула той страшний гуркіт, який ніколи не забуду (оповідання Олени Кузьміної "Тримай землю").
⠀
12 письменниць. 12 оповідань. У центрі кожного — жінка. Сильна, незалежна, нескорена. Жінка, якій довелося жити у часи війни і виявити у собі силу, про яку навіть не підозрювала у мирний час.
⠀
Оповідання написані у різних піджанрах фантастики. Кожне з них зачіпає за живе, навіть якщо події відбуваються у вигаданому світі (вони все одно дуже нагадують нашу реальність).
⠀
Найбільше припали до душі наступні історії:
⠀
— Ірина Грабрвська "Вогненні серця" (стимпанк, події відбуваються у Леобурзі, але в них чітко прослідковується Революція гідності);
⠀
— Наталія Довгопол "Левке" (чудове фентезійне оповідання на основі грецької мітології, де головна героїня (героїні) може врятувати, винагородити, а може й покарати);
⠀
— Олена Захарченко "Воїн і річка" (магічний реалізм; наша сучасність; дівчина з позивним Русалка у війську, яка може не лише ремонтувати дрони);
⠀
— Наталія Матолінець "Дальні покої" (фентезі; Друга світова війна; відьма Маґда мститься окупантам за вбивства рідних);
⠀
— Дарія Піскозуб "Смертеікло" (фантастичне оповідання, де події відбуваються у вигаданому світі, а головна героїня ладна на все аби захистити рідних людей та Батьківщину).
⠀
Інші оповідки теж майстерні і варті уваги.
⠀
P.S.: Читаючи про приліт на Богатирську, здригалася, як і в березні 2022, коли почула той страшний гуркіт, який ніколи не забуду (оповідання Олени Кузьміної "Тримай землю").
Displaying 1 - 30 of 60 reviews