Триптих про призначення України

by George Y. Shevelov, Юрій Шевельов

Книгу складають три есеї видатного філолога Юрія Шевельова (1908-2002): «Москва, Маросєйка», «Над озером. Баварія», «Четвертий Харків».

Видано до 105-річчя від дня народження автора.

Genres: Essays, Nonfiction, Ukraine

96 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Slavic linguist, philologist, essayist, literary historian, and literary critic; full member of the Shevchenko Scientific Society since 1949 and of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences since 1945. After studying under Leonid Bulakhovsky at Kharkiv University (candidate 1939) he lectured there in Slavic linguistics (1939–43). Having emigrated to Germany, he taught at the Ukrainian Free University in Munich (1946–9) and obtained a doctorate there (1949). He was also vice-president of the MUR literary association (1945–9) and edited a monthly journal Arka. After settling in the United States he served as lecturer in Russian and Ukrainian at Harvard University (1952–4), associate professor (1954–8) and professor of Slavic philology at Columbia University (1958–77), and president of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences (1959–61, 1981–6). He was a founding member of the Slovo Association of Ukrainian Writers in Exile. In 1978–81 he was editor in-chief of the journal Suchasnist’. In 1991 Shevelov became a foreign member of the National Academy of Sciences of Ukraine. Shevelov is the author of some 500 articles, reviews, and books on Slavic philology and linguistics and the history of literature. In Slavic linguistics he has contributed to such areas as phonology, morphology, syntax, lexicology, etymology, literary languages, and onomastics. He has devoted special attention to Old Church Slavonic, Belarusian, Polish, Russian, Slovak, Serbo-Croation, Macedonian, and above all Ukrainian. In his most important work, A Historical Phonology of the Ukrainian Language (1979), Shevelov demonstrated the historical continuity of the language. His other important publications in linguistics are Do henezy nazyvnoho rechennia (On the Genesis of the Nominal Sentence, 1947), Halychyna v formuvanni novoï ukraïns’koï literaturnoï movy (Galicia in the Formation of the Modern Ukrainian Literary Language, 1949, 1975), Narys suchasnoï ukraïns’koï literaturnoï movy (An Outline of the Contemporary Ukrainian Literary Language, 1951), The Syntax of Modern Literary Ukrainian: The Simple Sentence (1963; Ukrainian version 1951), A Prehistory of Slavic: The Historical Phonology of Common Slavic (1964, 1965), Die ukrainische Schriftsprache, 1798–1965 (1966), Teasers and Appeasers: Essays and Studies on Themes of Slavic Philology (1971), and The Ukrainian Language in the First Half of the Twentieth Century, 1900–1941: Its State and Status (1989; Ukrainian version 1987). His numerous articles in the field of literature, literary criticism, and theater were collected in Ne dlia ditei (Not for Children, 1964), Druha cherha: literatura, teatr, ideolohiï (The Second Round: Literature, Theater, Ideologies, 1978), and Tretia storozha (The Third Watch, 1991). Most of these essays were reprinted in Kharkiv in 1998 in a two-volume edition Porohy i zaporizhzhia (The Rapids and . He was one of the organizers of émigré literary life in Germany after the Second World War. Shevelov was editor or coeditor of many scholarly and literary journals, serials, books, and other publications, including Arka (1947–8), Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States (1960–1), Historical Phonology of the Slavic Languages (5 vols, 1973–83), and Suchasnist’ (1978–87). He was also linguistics subject editor for Entsyklopediia ukraïnoznavstva (Encyclopedia of Ukraine, 1949–52, 1955–89), Ukraine: A Concise Encyclopaedia (vol 1, 1963), and Encyclopedia of Ukraine (vols 1–2, 1984, 1988), to which he contributed numerous articles. A bibliography of his works by Jacob Hursky appeared in Symbolae in honorem Georgii Y. Shevelov (1971) and Studies in Ukrainian Linguistics in Honor of George Y. Shevelov (1985). Another bibliography of his writings, edited by A. Danylenko and L. Chaban, appeared in New York in 1998. A two-volume edition of Shevelov’s memoirs was published in Kharkiv in 2001.

See also: Юрій Шевельов.

Reviews

[Roman Golubovsky · Rating 5 out of 5]

Ох, як же сильно написано! Долучаюсь до невеликої але потужної спільноти фанатів Шевельова. Треба почитати ще.

[Володимир Демченко · Rating 5 out of 5]

Пишу цю рецензію в другу річницю чергового вторгнення росії в Україну. Це щастя що з усього огрому бібліотеки моя рука потягнулась в ці дні саме до текстів Шевельова. Одне діло, що мова Шевельова ніби свіжа вода з криниці в спекотний липневий полудень - її не можна напитися, аж солодка! Так і думки викладені цією прекрасною мовою глибокі, ясні і неймовірно актуальні в наш час, хоча писані були в перші половині минулого століття.

Три статті представлені в збірці обʼєднані темою трьох смертельних бід України: Росії, провінційності і «кочубейщини». Шевельов без зайвих пристрастей та емоцій розкладає причини по яким Україна опинилась в тій історичній ситуації свідком якої він став: крах держави, окупація, культурний і духовний геноцид. Він не перекладає відповідальності на сторону, хай навіть на росію, а чесно і самокритично знаходить причини в самих українцях.
І от я 70 років потому як писані були ці статті сиджу і безперестанно виділяю текстовим маркером думки які треба обдумати, осмислити, виписати в щоденник і поділитися ними із загалом. І я впевнений цей текст буде мною прочитаний ще не раз. Мене пройняло аж настільки, що я замовив у видавництва ще 4 примірники щоб подарувати командиру і побратимам. І вам раджу взятися за цей текст якнайскоріше. 10/5.

І не забудьте: Картагена нашої провінційності має бути зруйнована!

[Максим Стюфляєв · Rating 5 out of 5]

Картагена нашої провінційності мусить бути зруйнована.

Кожен обирає свій спосіб святкування Нового року. Я 31 грудня та 1 січня читав публіцистичні есе Юрія Шевельова і жодної миті не пошкодував про вибір. Отримав неабияку насолоду, що часом переходила в інтелектуальний екстаз. Шевельова хочеться розбирати на цитати, осмислювати й перечитувати. Бо те, що він писав у 1940-х роках, лишається дуже актуальним для нас сьогодні. Упорядники Триптиха зібрали під однією обкладинкою есе Шевельова "Москва. Маросєйка", "Над озером. Баварія" та "Четвертий Харків". На перший погляд, у цих текстів різні теми й приводи написання, але єднає їх наскрізна думка про необхідність пошуку місця України у світі, подолання нашої провінційності. Вважаю, порушена Шевельовим проблема набула сьогодні лише більшої гостроти і актуальності. Тому читайте Шевельова! Щиро раджу.

[m. · Rating 5 out of 5]

В мене є звичка креслити олівцем по книжках, виділяючи при цьому якісь влучні фрази, цитати, абзаци і т.д. Тут ж, я покинув цю ідею вже сторінці на десятій, бо розумієш, що обводиш буквально чи не кожне речення у книзі.

Дуже раджу до прочитання. Попри те, що есеї написані в середині XX століття, актуальности вони не втратили ні грам.

[Liudmyla · Rating 5 out of 5]

В есеях, написаних на рубежі 1940-19050х років, Шевельов визначає три смертні гріхи українців: росія, кочубеївщина і провінціялізм. Як можемо спостерігати і на власні очі, жодного з цих гріхів ми не подолали. Поки що.

Кілька цитат на доказ актуальності есеїв:
***
Ми не вибирали часу свого народження, машина часу не знайдена, і ми мусимо жити в ті роки, які нам судилися незалежно від нашого бажання.
***
Віра - велика річ, але ніяка віра в еліту, в провід, в партію, в дух нації, в клясову правду, в чорта чи янголів не допоможе, якщо люди не будуть розуміти, з чим вони мають справу.
Тому ми кажемо: віра, але породжена мислю. Героїзм, але не в тому, щоб стояти на ввесь зріст на шляху танка, а розумний, доцільно спрямований. Отже: розум, мисль, думка, інтелект, розуміння, висновки з досвіду.
***
Большевики знають, що роблять, коли з дня в день товчуть про "переваги" російської культури і про впливи, впливи: добролюбова і чернишевського і курочкіна - на Шевченка, турґєнєва - на Марка Вовчка, ґорького на Михайла Коцюбинського, пушкіна - на Лесю Українку, решетнікова і гл.успенського на Франка. Вони борються з національною гордістю українця.
***
І так обмежені національні сили марнотратно вичерпуються у взаємній боротьбі, тоді як вони мусіли б посісти ділянки спільного фронту одне побіч одного - і цілком звернутися на війну з зовнішнім ворогом. Перешкоджають цьому тільки амбіції: як визнати, що моя ділянка, хоч і потрібна, але не єдина, не головна, а підрядна? Або хоч головна, але не єдина?
***
Звідси ідея російського евразійства: оновлення Азії, очоленого росією. Хай москва впаде, - нова москва постане в Сибірі. Не треба думати, що евразійство - тільки в еміграції. Коли сталін розбудовує Урал і Кузбас, він розбудовує евразійство. Коли до ваших дверей уночі голосно стукають і пропонують відчинити "именем закона", а потім везуть вас на далекий схід, - це не тільки боротьба з Києвом, це водночас реалізація евразійства: потрібні робітники для постання Сибіру - нового центру світу.
***
Про Харків (а разом і про всю Україну 19030х):
...не виділятися, бути, як усі, говорити чужими словами, носити стандартну одежу. Так безпечніше. Так спокійніше.
Ідеалом людини стає слимак: кожної хвилини могти сховатися.
***
В тій країні, де тільки забороняють і ніколи нічого не дозволяють, можна діяти тільки нещиро

[Yuliia Blyzniuk · Rating 5 out of 5]

У цій книзі трохи менше сотні сторінок, але концентрація актуальних думок у ній настільки велика, що такої поживи для розуму може не дати навіть якийсь 500-сторінковий том. Вся книга покреслена олівцем, тут буде до чого повертатися згодом. Хоча зізнаюся, що пробиратися крізь стиль Шевельова часто буває дуже непросто.

[Олександра Борсук · Rating 5 out of 5]

Це маст рід
Шевельов ❤️‍🔥

[Illia Pyshniak · Rating 5 out of 5]

Певно, одна з найважливіших книг для сучасного українця, а тим паче харків'янина.

[Marichka Blindiuk · Rating 4 out of 5]

тут підійшло би написати щось типу «нє ну базує», але це якось несерйозно.

найцікавіше було читати останній есей про третій, четвертий і пʼятий Харків – різні етапи його розвитку. тут і про долання провінційності й почуття меншовартості, і про те, як до нас липне російське, і про те, як цінувати свою ідентичність.

100 сторінок, але таких насичених, що можна розтягнути на місяць.

[Sergiy Svitlooky · Rating 5 out of 5]

Кількість базувань на сторінку зашкалює. Обовʼязкова книга до багаторазового перечитування.

[Kateryna Sirenko · Rating 5 out of 5]

Чи легке це чтиво? -Ні!
Чи треба це прочитати всякому та кожному українцю? - Так!
Неймовірно цікавий погляд на нашу історію, поведінку та мотиви людей як народа, так і особистостей. Змушує дуже сильно замислитися, вимагає обговорення, думки - а чи це не найголовніше у сьогоденні - мислення! Я б хотіла це вивчати у школі, щоб мені пояснили контексти, поставили правильні питання, навчили ставити їх самостійно - це було б безцінна навичка з дитинства, то вивчаючи таку літературу Україна дійсно вже була б світовою столицею!

[Marina Shandyba · Rating 4 out of 5]

Читати було важко. Це радше схоже на наукову працю, можливо, я не зрозуміла, також трохи відлякував такий повчальний тон. Маю неоднозначні відчуття щодо подачі написаного, враховуючи усебічну захопленість Шевельовим, мені він зовсім не дався.

Окрім першого есею, де все було розкладено по поличкам, і допомогло сформувати більш повне уявлення про Переяславську Раду, той період був зображений доволі детально, що внесло розуміння, чому тоді було прийнято таке рішення. Звичайно, з плином століть є розуміння, яке фатальне вона мала значення для України, але ж тоді цього розуміння не було, і цей вибір вважався цілком логічним і доцільним.

Через текст другого і третього есею я буквально продиралася. Цікаво, було читати про радянську епоху в «Четвертий Харків», а також розуміння, що її відлуння чуються до сих пір. Аж моторошно стає, чому так довго ці ідеї, стиль життя лишаються незнищенними. А також наскільки сучасно промовляє до нас сьогоднішніх Шевельов, і про російсько-українську війну, він ніби говорить із сьогодення. Також, безумно, дуже подобається його мова, ще не скалічена сталінськими репресіями, які добралися і до мови.

[Anastasia_S · Rating 5 out of 5]

"Сучасна війна теж грабунок, але ще й велетенське биття шибок".
Текст 1947 року.

2024. Повернулася зі Львова. Наукова без вікон. Мирослав Маринович розповідає про кристал, що постає із хаосу – так і не інакше, бо ж ентропія. Термодинаміка.
Роман Кобець іронізує з болю суспільства вселенського масштабу – "таборових крадіжок".
Вахтанг Кебуладзе підкидає ідею фахово препарувати ворога скальпелем, але в масках. Замість масового кенселингу, замість заборола.
Юджин Фішел у "Московському факторі" цитує риторику Вашингтона: стабільний ріст можливий тільки за здорової політики (politics) і найдійної безпеки. По-шевельовському – повинна полягти кочубейщина.
А на моє питання про еміграцію (добре? зле? ніяк?) Юрій Шевельов відповів за ідеальною формулою "простір-час".

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

"Три страшні вороги українського відродження — Москва, український провінціялізм і комплекс Кочубеївщини — живуть і сьогодні".

Написане Шевельовим 70 років тому актуально і наразі. Ось хоча б ця цитата: "Ми в стані війни з Росією. Це незаперечний факт і від наслідків війни залежить наше бути чи не бути. І Росії, зрештою, теж". Дуже раджу почитати Шевельова, особливо зараз, бо це база, грунт, основа. Ну і він, звісно, каже і приємне: "Москва впаде. Вона вже падає. її заступить той, хто достатньо схоче і достатньо зможе бути столицею. Хто буде духово самостійний і самостверджений: в русі, в чині, навіть В помислі. Спочатку і передусім у помислі. В ідеї".

І наостанок: Картагена нашої провінційності має бути зруйнована!

[Bohdana Panasiuk · Rating 5 out of 5]

В книжці представлено декілька есеїв Шевельова, написаних в 1940-1950 роках. Вони залишаються актуальними й сьогодні. Було бажання підкреслити ледь не кожне речення, настільки важливими й потрібними його думки вважалися мені під час прочитання. Після цієї маленької збірки хочеться все більше пізнавати для себе Шевельова й увесь його доробок, включаючи мовознавчий. Переконана, що усім нам зараз варто перевідкрити для себе цього автора і його ідеї, а також не забувати, що все таки Картагена нашої провінційності має бути зруйнована!

[Yuri G · Rating 5 out of 5]

Не можу сказати, що ця книга сподобалась, бо правда не завжди подобається. Але хід і глибина думок автора вражає. Юрій Шевельов говорить місцями болючі речі, з якими, нажаль, важко не погодитись. Але оптимізм також присутній. Майже все, викладене в есеях з цієї книги, актуальне і донині. Шкода, що не можна поставити 10 зірочок.

[Kateryna Sobolieva]

«Нам в Україні конче потрібна була аж ціла “гаряча“ війна для того, щоб ми нарешті прочитали Шевельова – і зрозуміли, що він, власне, ціле життя намагався вас про неї попередити (якщо не прямо підготувати!)».

[SK · Rating 5 out of 5]

четвертий харків ❤️‍🩹 неймовірно сильна та актуальна для сучасників книга

[Anya Tymoshenko · Rating 5 out of 5]

«Картагена нашої провінційності мусить бути зруйнована.» Must-read для кожного українця.

[Danyil 3000 · Rating 5 out of 5]

Нехай це буде початком

[Serhii Povísenko · Rating 4 out of 5]

Збірка есеїв, від професійного науковця-лінгвіста-емігранта, яка випромінює необхідністю розуміти культурні процеси 20-30-х радянських років і процесів наступних років у еміграції.

Збірка є багатою на різні помисли та художні образи, щоб допомогти засвоїти перші. Основний акцент є на аналізі провінційності української культури, вимірюючи це ступенем її відірваності від світової. Автор звертає увагу читача на шляхи модернізації культури, подолання розриву, зважаючи на дві інші рівносильні проблеми нації – росію та кочубейщину (малороство), які формують суспільно-політичний контекст, рамку, для формування нової культури.

Текст однозначно вартий уваги, хоч, як на мене, дещо складно написаний. Сама стилістика та використання художніх образів буває змушували мене пропускати речення і йти далі, щоб не втратити нитку думки. Шевельов писав есеї у Німеччині одразу після Другої світової війни. Тому просліджується МУРівський політичний дискурс, формований і зокрема Іваном Багряним. Шевельов в одному з есеїв пише:

«Поза тим мистців різних напрямів об'єднує в МУРі одне: бажання покінчити з нашою провінційністю, бажання визначити своє місце супроти епохи. І біда МУРу зовсім не в тому, що якийсь письменник не так змалював українську жінку, як того хотілося комусь там, і не в тому, що хтось занадто захопився літературними експериментами, а в тому, що мистці, зібрані в МУРі, попри всю пристрасність свого бажання, не створили ще концепції України в нашій добі.»

МУР не проіснував довго, післявоєнна еміграція занадто складне явище, щоб взятися його проаналізувати у двох словах. Однак, саме есей Багряного «Дніпро впадає в Чорне море» 1949 року стає однією із політичних програм для еміграції, яка повною мірою співзвучна есеям Шевельова і думками історика Лисяка-Рудницького, а саме, що Україна твориться саме в Україні, а не за кордоном, а тому роль еміграції полягає у всесильній підтримці та допомозі процесам, що спрямовані до національної всеосяжної незалежності саме в Україні, а не за кордоном.

В такому контексті особливо красивою є метафора Шевельова про пʼятий Харків. Мені от цікаво, це вже пʼятий чи вже будується шостий?

[Sofiyka · Rating 4 out of 5]

Я була змушена прочитати це(привіт, пане Хоменку). Я дуже багато чого не зрозуміла, але дещо прям занадто геніальне