What do you think?
Rate this book
Теплі історії
Теплі історії з корицею
“Теплi iсторії з корицею” – затишна повість про щастя жінки. Вона схожа на клаптикову ковдру, де основа-полотно містить на собі різнобарвні шматочки тканини, що своїм поєднанням творять унікальний візерунок. Текст має центральну сюжетну лінію: молода жінка трепетно кохає свого чоловіка, виховує дітей, пече яблука з корицею, піци та лазаньї, облаштовує дім усілякими мистецькими дрібничками, готується до Різдва й святкує його з найріднішими, вирушаючи в мандрівку.
Строкаті клаптики – це різноманітні історії кохання, згадані, списані з життя чи вигадані самою героїнею повісті. Саме ці замальовки або оповідання роблять книжку неповторною й дарують особливу насолоду читання.
Строкаті клаптики – це різноманітні історії кохання, згадані, списані з життя чи вигадані самою героїнею повісті. Саме ці замальовки або оповідання роблять книжку неповторною й дарують особливу насолоду читання.
120 pages, Unknown Binding
First published January 1, 2014
1 person is currently reading
30 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
February 16, 2022
"Теплі історії з корицею" Юлії Смаль – це затишна й сповнена сімейного щастя й непорозумінь збірка замальовок-пазликів, які складаються в чудову картину-клубочок сімейної історії. Ця невеличка книжечка написана жінкою для жінок, і найкраще її зрозуміють ті, кому пощастило відчути радість материнства (можливо, я помиляюся і вона буде близькою читачкам навіть без цієї деталі). Читаючи "Теплі історії…", я час від часу зливалась воєдино з героїнею і чітко бачила себе на її місці. Відчувала запах кориці, спостерігала за малюками й першими сніжинками за вікном, чула звуки дощу та далекий гавкіт собаки, поралася з нею (чи замість неї?) на кухні, писала тексти, а ще раділа й сумувала. Основна ідея книги – показати прекрасній половині людства, що, попри буденність, хатні справи й наявність кількох дітей, варто пам'ятати про себе і знаходити щастя в кожній дрібниці, бачити його у кожному прожитому дні. Чи буде це видання цікаве для прочитання чоловіком? Не впевнена, але ця книга точно допомогла б їм трохи краще зрозуміти нас - жінок.
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/tepli-istor...
Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/tepli-istor...
December 11, 2021
Просто какие-то беспорядочные истории об одном и том же, очень сладко написано, пресно.
October 20, 2025
Книга аж занадто наївна. Кожна історія пронизана низкою стереотипів і примітиву(?). Ніби фільм на 5 годин на каналі УраїнаТРК. Вибачте за таке порівняння 😅але це такий тип романтичного кіно який любить дивитись моя бабуся, де на початку ви вже знаєте що все закінчиться добре, що всі зрозуміють що щастя не в грошах, а мати сімʼю, і головна героїня буде з ось цим принцем на білому коні.
Хоч я і не очікувала від цієї повісті рівня світової класики, бо це мають бути легкі історії щоб налаштуватися на святковий настрій. Але мене читання налаштовувало тільки на роздуми про те як я не погоджусь з прочитаним.
Що я побачила - всі героїні глибоко нещасні якщо не мають чоловіка і глибоко щасливі якщо такого чоловіка знаходять. Я не те щоб не погоджуюсь, чи маю щось проти сімейного життя, романтики, діток тощо. Навпаки. Але в цій повісті це ніби єдина причина бути щасливою для жінки. Поправте хто читав, і побачив зовсім інше.
Також майже кожна героїня (трохи?) інфантильна, «чекає (активно або пасивно) свого героя». Нібито і може все сама, але це не робить її щасливою… (звісно, бо тільки материнство може зробити жінку жінкою😕 - сарказм ).
Наведу деякі приклади того що маю на увазі. Ось наприклад в короткій історії «Він» наведений такий текст:
…Він став їй янголом охоронцем, увійшов таки в цей незрозумілий світ. Коли вона падала й ударяла палець він зціляв непомітним поцілунком , коли мерзла, він навіть у найлютішій мороз віддавав їй пальто, хотів би обігріти кровʼю…
І це про дорослу самодостатню жінку (не про дитину! Хоча по опису можна так собі уявити пʼятирічну дівчинку) і про її друга. Який так сильно її любив що робив ось такі речі. Для мене можливо це ще тригер, тому що я в якийсь момент свого життя теж ось така наївна була, начиталась книжок такого плану, і потім зустрілась з реальністю. Дізналась що чоловіки теж люди🤪. Їм теж буває холодно взимку і вони не зобовʼязані віддавати тобі пальто, якщо ти вирішила випендриться в короткій спідниці в мінус 10.
Як на мене це не про кохання, а про не здорову привʼязаність. І в решті решт він її залишає, бо не має від неї взаємності і ТУТ ВОНА РОЗУМІЄ. Що це було те що їй потрібно. Але коли вона його знайшла він вже одружився. Мораль - якщо хороший мужик - хапай, а то заберуть! 🤪🙃 (навіть якщо не твоє, то нічого, звикнеш)
Остання історія це просто мій фаворит в наївності.
Опис - успішний, багатий чоловік закохується з першого погляду в панянку, яка в той день виглядає не на 10 з 10 (😅) мʼяко кажучи. І звісно «рятує» її, потім вона так втомлюється за день що засинає у нього в машині. В принципі все поки що можливо. Малоймовірно, але можливо. Хоча те що стається далі … вона настільки глибоко засинає, що не відчуває не те як він копирсається в її сумці, щоб знайти ключі, як відносить її до дому на руках, а потім відкриваючи двері, ставить її на підлогу і вона стоячи спить!!! Це взагалі яка реальність? Чи буде доросла жінка, твереза (!) настільки впадати в цю беззахисну позицію поруч з чоловіком якого вона знає кілька годин??? Я думаю що в дорослому віці це не можливо спати стоячи, якщо ти не пʼяна, здорова і в принципі спала на цьому тижні вже.
Цей незнайомий чоловік мало того що ходить по її квартирі, так ще і телефонує помічнику щоб той закупив для неї продукти тому що її холодильник пустий. Звичайно, бо він лицар і герой. Але якщо подумати, він не знає що вона їсть, що не їсть, на що в неї алергія, чому саме вона не готує і не їсть вдома , можливо(і скоріш за все) на це є причина( а може і декілька). Повторюсь він знає її кілька годин. Для мене в цій історії дуже багато запитань до авторки перш за все. Бо я вважаю що романтизація таких вчинків призводить до деградації суспільства і стосунків між людьми, бо можуть виникають очікування які не можливі в реальному житті.
Коли вона прокидається вона чомусь не телефонує в поліцію, а сприймає це як щось що трапляється кожен день- просто собі чоловʼяга з вулиці приніс її до дому, залишився на ніч, купив для неї продуктів.
Потім взагалі геніальна фраза від «мудрого» діда «якщо він захоче, то знайде тебе, а інакше нащо він тобі здався?»
Це було сказано не після того як щось сталось навіть. А знову ж таки після одного дня знайомства, чому він не сказав йому «якщо вона поїхала не попередивши тебе, нащо вона тобі така здалась?». Чому це він має її шукати, чи не в однакових умовах вони знаходяться? Чи вона якась попелюшка, рапунцель чи білосніжка?
А в кінці історії він рятує її ще раз, забираючи її сина у колишнього чоловіка, і всі живуть довго і щасливо. А якже інакше може бути?!
До речі цитата з цієї історії:
… від одного її зовнішнього вигляду хочеться затулити широкою спиною, обійняти ніжно, підняти - й так і нести. Усе життя. Підбирати за нею розкиданий одяг, годувати з ложечки, вона ж точно забуває про це, розчісувала її неслухняне волосся, дарувати квіти…
Знову ж таки невже можна любити тільки інфантильну жінку? Чому тут романтизація кохання до дитини, а не до повноправної людини яка звісно може бути десь незграбна, десь більш несерйозна, але це не вся її особистість. І що найдивніше, що ми читаємо декілька історій про різних жінок, але всі вони сприймаються як діти своїми коханими.
Хоч я і не очікувала від цієї повісті рівня світової класики, бо це мають бути легкі історії щоб налаштуватися на святковий настрій. Але мене читання налаштовувало тільки на роздуми про те як я не погоджусь з прочитаним.
Що я побачила - всі героїні глибоко нещасні якщо не мають чоловіка і глибоко щасливі якщо такого чоловіка знаходять. Я не те щоб не погоджуюсь, чи маю щось проти сімейного життя, романтики, діток тощо. Навпаки. Але в цій повісті це ніби єдина причина бути щасливою для жінки. Поправте хто читав, і побачив зовсім інше.
Також майже кожна героїня (трохи?) інфантильна, «чекає (активно або пасивно) свого героя». Нібито і може все сама, але це не робить її щасливою… (звісно, бо тільки материнство може зробити жінку жінкою😕 - сарказм ).
Наведу деякі приклади того що маю на увазі. Ось наприклад в короткій історії «Він» наведений такий текст:
…Він став їй янголом охоронцем, увійшов таки в цей незрозумілий світ. Коли вона падала й ударяла палець він зціляв непомітним поцілунком , коли мерзла, він навіть у найлютішій мороз віддавав їй пальто, хотів би обігріти кровʼю…
І це про дорослу самодостатню жінку (не про дитину! Хоча по опису можна так собі уявити пʼятирічну дівчинку) і про її друга. Який так сильно її любив що робив ось такі речі. Для мене можливо це ще тригер, тому що я в якийсь момент свого життя теж ось така наївна була, начиталась книжок такого плану, і потім зустрілась з реальністю. Дізналась що чоловіки теж люди🤪. Їм теж буває холодно взимку і вони не зобовʼязані віддавати тобі пальто, якщо ти вирішила випендриться в короткій спідниці в мінус 10.
Як на мене це не про кохання, а про не здорову привʼязаність. І в решті решт він її залишає, бо не має від неї взаємності і ТУТ ВОНА РОЗУМІЄ. Що це було те що їй потрібно. Але коли вона його знайшла він вже одружився. Мораль - якщо хороший мужик - хапай, а то заберуть! 🤪🙃 (навіть якщо не твоє, то нічого, звикнеш)
Остання історія це просто мій фаворит в наївності.
Опис - успішний, багатий чоловік закохується з першого погляду в панянку, яка в той день виглядає не на 10 з 10 (😅) мʼяко кажучи. І звісно «рятує» її, потім вона так втомлюється за день що засинає у нього в машині. В принципі все поки що можливо. Малоймовірно, але можливо. Хоча те що стається далі … вона настільки глибоко засинає, що не відчуває не те як він копирсається в її сумці, щоб знайти ключі, як відносить її до дому на руках, а потім відкриваючи двері, ставить її на підлогу і вона стоячи спить!!! Це взагалі яка реальність? Чи буде доросла жінка, твереза (!) настільки впадати в цю беззахисну позицію поруч з чоловіком якого вона знає кілька годин??? Я думаю що в дорослому віці це не можливо спати стоячи, якщо ти не пʼяна, здорова і в принципі спала на цьому тижні вже.
Цей незнайомий чоловік мало того що ходить по її квартирі, так ще і телефонує помічнику щоб той закупив для неї продукти тому що її холодильник пустий. Звичайно, бо він лицар і герой. Але якщо подумати, він не знає що вона їсть, що не їсть, на що в неї алергія, чому саме вона не готує і не їсть вдома , можливо(і скоріш за все) на це є причина( а може і декілька). Повторюсь він знає її кілька годин. Для мене в цій історії дуже багато запитань до авторки перш за все. Бо я вважаю що романтизація таких вчинків призводить до деградації суспільства і стосунків між людьми, бо можуть виникають очікування які не можливі в реальному житті.
Коли вона прокидається вона чомусь не телефонує в поліцію, а сприймає це як щось що трапляється кожен день- просто собі чоловʼяга з вулиці приніс її до дому, залишився на ніч, купив для неї продуктів.
Потім взагалі геніальна фраза від «мудрого» діда «якщо він захоче, то знайде тебе, а інакше нащо він тобі здався?»
Це було сказано не після того як щось сталось навіть. А знову ж таки після одного дня знайомства, чому він не сказав йому «якщо вона поїхала не попередивши тебе, нащо вона тобі така здалась?». Чому це він має її шукати, чи не в однакових умовах вони знаходяться? Чи вона якась попелюшка, рапунцель чи білосніжка?
А в кінці історії він рятує її ще раз, забираючи її сина у колишнього чоловіка, і всі живуть довго і щасливо. А якже інакше може бути?!
До речі цитата з цієї історії:
… від одного її зовнішнього вигляду хочеться затулити широкою спиною, обійняти ніжно, підняти - й так і нести. Усе життя. Підбирати за нею розкиданий одяг, годувати з ложечки, вона ж точно забуває про це, розчісувала її неслухняне волосся, дарувати квіти…
Знову ж таки невже можна любити тільки інфантильну жінку? Чому тут романтизація кохання до дитини, а не до повноправної людини яка звісно може бути десь незграбна, десь більш несерйозна, але це не вся її особистість. І що найдивніше, що ми читаємо декілька історій про різних жінок, але всі вони сприймаються як діти своїми коханими.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 6, 2016
дуже тепла книжка для тих, хто шукає затишку і кохання. читала її здебільшого в маршрутці, але яке то класне було читання: я повністю поринала у "Теплі історії з корицею", я жила ними, це був мій настрій. як шум моря, дерев, легкий і приємний, для мене була ця книжка. "Теплі історїі" я давно для себе називаю "бальзамом для душі". коли хочеться ніжності, тепла, то треба розкривати цю книжку і читати. правда, Юля Смаль ставиться до свого творіння зараз не так тепло. але ця книжка має одне дуже класне призначення: заспокоювати ("Розслабся, не парся") і дарувати тепло в душі.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews