Цепелін до Києва

Цепелін до Києва #1

by Ігор Сілівра

Світ, де електрику сприймають як шарлатанство та лженауку. Світ, де в Києві замість метро – монорейковий транспорт, у небі панують велети-цепеліни, а розрахунки виконують механічні обчислювачі.
Два детективи розслідують таємничі події, що починаються випадковою зустріччю з померлим колегою, а закінчуються дослідженнями загадкових артефактів. Алгоритміст із Чернівців робить неймовірне відкриття: невідома сила контролює розвиток людства. Розслідування, відкриття та романтичні стосунки переплітаються в захопливу історію альтернативного світу.

Genres: Ukrainian Literature, Fiction, Steampunk, Audiobook, Science Fiction

384 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Закінчив Чернівецький Національний університет ім.Ю.Федьковича.

Шість років працював інженером-наладчиком систем автоматизації. Останні 5 років – системний адміністратор у Чернівецькій Філії «Укртелекому».


Публікувався у журналі “УФО” та збірнику “Фантастика UA” (2011).

Переможець конкурсу “Днів Фантастики у Києві” (2011), удостоївся грамоти із автографом Анджея Сапковського.

Постійний учасник та кількаразовий переможець конкурсу “Зоряна Фортеця” http://starfort.in.ua/

На конкурсі Перша Всеукраїнська літературна премія ім. Олександри Кравченко (Девіль) роман «Цепелін до Києва» здобув другу премію та особливу відзнаку: диплом за відродження жанру наукової фантастики та майстерне відображення високоморальних молодіжних образів в сучасній українській літературі.

Reviews

[Rosava Doshchyk · Rating 4 out of 5]

Світ, де електрику вважають псевдонаукою, замість метро — монорейки, а вся техніка працює на парі. І машина Беббіджа, яку втілила в життя славнозвісна Ада, дала розвиток досить відмінним від наших ОМ. А ще обчислювачі працюють на перфокартах (в 199Х році то!) Про що це я? Авжеж, про український стімпанк українською мовою, де дія відбувається в Україні.

Почувши від подруги, що існує така книга, я негайно ж захотіла її прочитати. Хоч мені й обіцялися її надіслати, та не склалося... А дізнавшись, що буде розширене перевидання, я знову стала чекати і тільки на Форумі нарешті придбала її. Моєму щастя не було меж =)



Основний конфлікт роману: якісь невідомі сили блокують розвиток електрики, навіть Тесла — і той пролетів. Алгоритміст Андрій з’ясовує цей факт і розуміє, що живе у запрограмованому світі. У той же час двоє слідчих Остап та Юрій натрапляють на хлопця, який вже мав бути давно мертвим. У нього вони знаходять дивні пристрої і виходять на "гостей з іншого світу". Виявляється, що існує альтернативна реальність, де головним рушієм є не пара, а електрика. Контакт з іншосвітцями налагоджено, але... І тут все не гаразд! На той світ теж хтось впливає...



Враження: Без сумніву, роман мені сподобався. Хоча спершу було дещо плутано, і я не знала, де ж головна лінія, але поступово все прояснилося. Стімпанкова Україна вийшла цікава, радує, що в геополітичному плані з нею все гаразд. Київ такий... робітничий. Як завжди, мурашник. А Чернівці — спокійне містечко, нагадало рідний Чернігів: тихий, мирний, неспішний.

Та найбільше захопила історія науки-техніки і все з тим пов’язане. Обчислювачі без електрики — доволі прикольна штука. Алюміній, лампи, система пневмопошти... Привабливість альтернативних історій в тому, що їх можна співставляти з реальністю. Я ДУЖЕ дратувалася, коли це переривалося романтичною лінією. Ні, я розумію, то для розрядки. Але як же ця Юля бісить... Може, автор влаштує драму і піде шляхом Джорджа Мартіна в другій частині? хД

Одним словом, з нетерпінням чекаю на другу книгу. (Ех, фатум). Цікаво, що ж врешті-решт впливає на два світи і скільки ще існує альтернативних реальностей. Задачу означено, а от загадка ще й не промальовується...

[Віталій Роман · Rating 5 out of 5]

Після 155 сторінок, мені, магістру автоматизації за освітою, книга дуже імпонує і подобається. Особливо подобаються знайомі мені речі - перетворення Фур'є, вейвлет-перетворення, аналогові блоки, перфокарти, обчислювачі та всілякі наукові смаколики :) Особливо подобається той факт, що автор (як і одна із локацій роману) з Чернівців - куди я теж їздив (як і однорукий герой-детектив роману) у відрядження пов'язані з автоматизацією :) Читаю далі... :)

Після 250 сторінок. Мої враження. Це можна порівняти із прогулянкою містом. Прогулянкою допитливої дитини з мамою. От йдеш ти такий і бачиш магазин іграшок, наближаєшся до нього, думаєш як зараз буде круто, як мама заведе тебе туди і ти вибереш собі найкрутішу із наявних цяцьок. Але ні. Ви проходите повз і йдете далі в тому ж темпі. І далі мама заводить тебе у взуттєвий магазин і ти мусиш кілька хвилин нудно чекати вашого десанту. І так по колу. Якщо по сюжету, то складається враження що це збірка оповідань. Хоча ніякі це не оповідання - герой з'являється, герой іде. Все добре. Історія ніби й рухається, розвивається, але ще й досі я не відчув якогось переломного моменту, піку напруги. Купа однотипних сцен любовного характеру. Ніби читаєш якусь сімейну сагу родини науковців. Загалом історія цікава - але коли поряд іграшковий магазин. Я б сказав дуже оригінальна і мені подобається. Але трохи починає потопати серед купи абзаців на цілі сторінки :) Читаю далі... :)

Після 338 сторінки. Коротка ремарка: в цій книзі кожен герой повинен мати пару :)
============================
Враження після прочитання книги: це дуже "добра" історія. В книзі навіть викрадачі викликають позитивні емоції. В книзі багато любові, кохання і влаштування особистого життя. Чи добре це? Не знаю. Мені було приємно читати, але щоб заради цього я купляв її - ні. Я очікував пригодницький роман в стімпанківському антуражі. І я його отримав. Вдосталь описів України, вдосталь парових технологій, дуже цікаві дослідження героїв і їх результат. Кінцівка взагалі кіношна! Книга особливо зайде любителям інженерії, програмування та математики. Родзинкою цієї книги вважаю наявність і активне застосування подорожей між світами.

[Sashko Liutyj · Rating 3 out of 5]

вцілому, досить цікаво, але романтична лінія - затовста, деякі моменти нерозкриті, інші - надміру детальні.
книга лишає по собі якийсь присмак радянського союзу, і це мінус.

[Maksym Valevatyi · Rating 2 out of 5]

Я не зовсім розумію, що це було. Пригодницький роман? Шпигунський? Детектив? Лав сторі? Фантастика? Гаразд, там точно все це є, але все це у підрубаному, якомусь нарисовому стані. Хіба що стімпанк та альтернативна історія як тло, на якому все відбувається, робить роман книгою хоч про щось.
Головні герої змінюються перші 6 глав. Тобто про кого це? Та про всіх потроху. Світ, де електрика - "лженаука", все на пару та механіці. Наші дні. Але історія інша - успішний проєкт Україна (Вінниченківський, соціалістичний), інші міжнародні стосунки, країни інші. І тут деякі герої стикаються з незрозумілими речами, які вказують на загадкову присутність когось і чогось, що впливає на історію... Ну, без спойлерів, але сюжет з елементами всього, що я назвав. Тільки якщо шпигуни - то не так все радикально, якщо викрадення, то не страшне, якщо сімейний конфлікт, то невиразний. Загалом - якщо "щось", то нічого особливого, або взагалі нічого з цього не буде. Будь то художник, який малює інший світ, чи спроба державного перевороту. Пшик.
Ні, я звісно вітаю все це кохання, записочки "цілую, кохана", романтичні знайомства після вуличної бійки, цнотлива делікатність щодо сексу (справжні джентльмени і "щоб він нічого не подумав")... Але навіть ця сторона роману, хоч автор у неї вклався добряче, якась до смішного дитяча.
Загалом, я б назвав книгу наївною в усьому. Типу чтива "для молодих шляхетних панянок, які зовсім скоро виростуть, знайдуть гарного молодого чоловіка, закохаються і одружаться". Бррр.
До речі, сексизму вдосталь. Чи то пак уявлень в дусі "традиційних сімейних цінностей". Дівчата так прибираються і прагнуть нагодувати хлопців, що сльоза навертається. Як у старі добрі часи...
І все ж саме тло роману - альтернативний світ - привабливе, цікаве. Опис іншого Києва, неелектричного транспорту, побуту мені сподобалися. Тому 2 зірки.

[Іван Синєпалов · Rating 3 out of 5]

Мені було цікаво, але це радше через те, що я страшенно люблю паропанк, тим паче коли він в українському антуражі, ніж через цікавість самої книги.

Втім, паропанковій складовій можна було б приділити більше уваги (і менше - романтичній). Книга якась сумбурна, усе відбувається зненацька; ну і кілька роялів у кущах викликають усмішку.

Але за концепцію - вподобайка. Як і за згадку про Ахіллеса і Черепаху.

Кажуть, друга частина краща. Глянем.

[Oleksandr Zholud · Rating 4 out of 5]

Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is an unusual steampunk novel by Ukrainian author Ігор Сілівра, the first volume of a trilogy. The title is Zeppelin to Kyiv. Unusual because steampunk is usually set in London or Paris in the second half of the 19th century, and this one is set in the 20th century in the Ukrainian People's Republic. Zeppelins, monorails, and Babbage machines...

The story begins in the titular zeppelin, which (as the title suggests) is on its way to Kyiv. Here we meet the first of several main characters, Andriy. He is an algorithmist (the equivalent of a programmer in this world) and is flying from Chernivtsi to Kyiv to try to confirm or refute one of his hypotheses using powerful computing. Right away we learn a few things about this Ukraine: that the first president was Володимир Винниченко, that Ukraine is socialist (but closer to the Scandinavian model than the Soviet model), that the southeast (Donetsk?) has recently voluntarily joined, that intercity transportation is by rail and zeppelins, and that urban transportation is by the monorail. At the very beginning, we learn the main mystery associated with Andrey's hypothesis: in this world, electricity is considered a pseudoscience on par with alchemy, and any attempts to research it are either suddenly abandoned by the researchers themselves (e.g., Edison) or the researchers disappear (Volt and Ampere) or end up in a madhouse (Tesla). In other words, there is some secret force that has been hindering the development of science and technology for at least two hundred years. Moreover, when an employee of a Kyiv computer center learns about Andriy's hypothesis and is about to discuss it with someone in the authority, he dies in a fire the next day...

Here we meet two more main characters, the policemen Ostap and Yuriy. The former was Andriy's sergeant when the latter was in the army and they were sent to Chornobyl for some strange documents, where something bizarre happened. The story of the second one is revealed later...

The novel is interesting, easy to read (or listen to - I used the audio book published by Megogo), even though the story is quite non-linear and flashbacks appear suddenly in the middle of the main plotline. Some people complained in the reviews about the lack of negative characters, with the heroes being "pure gentlemen," but as for me, this is normal. Another serious problem are extremely weak female characters: most of them just want to marry one of the main characters, feed him and wait for them returning their next dragon fight.

Це – незвичайний стімпанк роман українського автора Ігор Сілівра, перший том трилогії. Незвичайний тому що зазвичай стімпанк у антуражі Лондону або Парижу другої половини 19 століття, а тут дія у 20 сторіччі у Українській Народній Республіці. Цепеліни, монорейки та машини Баббіджа…

Історія починається у цепеліні з назви, який (згідно з назвою) прямує до Києва. Тут ми зустрічаємо першого з кількох основних персонажів – Андрія. Він – алгоритміст (аналог програміста у цьому світі) і летить з Чернівців у Київ аби на потужній обчислювальній техніці спробувати підтвердити аби спростувати одну свою гіпотезу. Одразу ми дізнаємось декілька речей про цю Україну – що першим президентом був Володимир Винниченко, Україна – соціалістична (але ближче до Скандинавської, а не Радянської моделі), що нещодавно добровільно приєднався південний схід (Донецьк?), міжміський транспорт – залізниця і цепеліни, міський – наземне метро-монорейка. Вже на початку ви дізнаємся основну загадку, яка пов’язана із гіпотезою Андрія: у цьому світі електрика вважається псевдонаукою на рівні з алхімією, а будь-які спроби досліджувати або несподівано самі дослідники кидають (наприклад, Едісон) або дослідники зникають (Вольт та Ампер) або опиняються у божевільні (Тесла). Тобто є якась таємна сила, що принаймні двісті останніх років відвертає розвиток науки і техніки. Більш того, коли працівник київського обчислювального центру дізнається про гіпотезу Андрія і збирається обговорити її з кимось зі влади, то наступного дня він гине у пожежі…

Тут ми знайомимось з ще двома основними персонажами – поліціантами Остапом та Юрієм. Перший був сержантом Андрія, коли той служив у армії і їх послали за якимось дивними документами у Чорнобиль, де щось дивне сталося. Історія другого розкривається пізніше…

Роман цікавий, читається (або слухається – я користувався з аудіо книги виданої Мегого) легко і швидко навіть незважаючи на те, що історія доволі нелінійна і флешбеки з’являються раптово посеред основної лінії. Дехто жалівся у оглядах на відсутність негативних персонажів, з героями «справжніми джентльменами» але як на мене це нормально. От інша серйозна проблема – дуже слабкі жіночі персонажі: більшість просто прагне одружитись з одним з основних героїв, годувати його і чекати з чергових двобоїв з драконами.

[Lana Stolnik · Rating 5 out of 5]

⚙️ "Цепелін до Києва" Ігоря Сіліври: Альтернативна Україна у стилі Steampunk ⚙️

Я нарешті прочитала цю знакову книгу українського стімпанку (чи, скоріше, автор вже знаковий, адже доволі відомий у цьому жанрі) і готова ділитися враженнями! "Цепелін до Києва" – це справжній коктейль із альтернативної історії, криптоісторії та, звичайно ж, парових двигунів та аналогових обчислювальних машин.

Світ, який вражає: Автору вдалося створити неймовірно деталізований світ, де електрика вважається лженаукою. Ви побачите Київ, обплутаний монорейками, у небі якого пропливають гігантські цепеліни, а вулицями їздять парові автомобілі. Сюжет закручений навколо алгоритміста з Чернівців, загадкової катастрофи в Чорнобильській біолабораторії та спроби невідомої сили контролювати розвиток людства.

Мої враження (5/5): Хоча я поставила книзі найвищу оцінку, маю бути чесною. Це не те читання, яке викликає бурхливе захоплення (місцями може навіть трохи нудно), але це читання, яке змушує поважати та цінувати.

Нюанси: Іноді здавалося, що технічні деталі та заплутані події програвали стосункам героїв, які виходили на передній план. Через це було відчуття наче ці складові конкурують. Також моменти можуть різко переходити від однієї сцени до іншої, що вимагає додаткової уваги.

Чому 5/5? Тому що це смілива і якісна українська фантастика. За оригінальність ідеї, за глибину світу та за спробу створити справжню криптоісторію з українським колоритом! Автор проробив неймовірну працю, за що йому уклін. Особливо рекомендую не полінуватися та почитати частину після епілогу. Повірте, воно того варте; особливо якщо ви не знаєте, наприклад, хто такий Беббідж та інші визначні фігури. Якщо ви любите стімпанк, детективи та складні, продумані світи — беріть, навіть якщо доведеться іноді перечитувати абзаци, щоб не загубитися в перепетіях.

Окрема подяка видавництву "Студії Вухо" за наданий доступ до аудіокниги на "Абук".

[Tetiana · Rating 4 out of 5]

Автор цієї книги, Ігор Сілівра, родом із Чернівців, працює системним адміністратором в Укртелекомі і написав вже три книги і безліч оповідань


Сюжет. Існує дві паралельних реальності, які відрізняються тим, що в одній з них не винайшли електрику, яка вважається науковою фантастикою. Між світами є портали, через які можуть проходити люди, але не можна пронести технології


Плюси:


1. Оригінальний сюжет, це справді досить цікава задумка.


2. Відчувається технічна підкутість автора.


3. У творі фігурують Київ, Чернівці та інші українські міста і назви


Мінуси:


1. В книзі нема негативних персонажів. Не рахуючи братків і гопників 90-х, які мимохідь згадуються


2. Всі герої дуже правильні. Ідейні. Навіть особисті стосунки в них всіх дуже правильні. Нема сумнівів і внутрішньої боротьби, яка розриває різні грані особистості.


Загалом книга сподобалась, це двохтомник, тому я розраховую на розкриття сюжету і героїв у другій книзі.

[Olexandr Homenyuk · Rating 5 out of 5]

Добре чтиво, стімпанк в У.Н.Р. Раджу всім.

[Tasha · Rating 5 out of 5]

Альтернативний світ, в якому електрика визнана хибним і небезпечним напрямком. Тому освітлення всюди газове, люди переміщуються за допомогою монорейок і цепелінів, обчислення роблять гігантські аріфмометри з перфокартами. Двоє поліцейських (один з яких виявиться дуже непростим, попри молодість і наївність, та й інший нівроку), вчений і аналітик випадково натраплять на різні аномалії і це не лише згуртує їх у стихійний союз, але й призведе до низки пригод.

Попри всю свою технічну необізнаність і зазначені в інших відгуках слабкості роману (схожість романтичних ліній, жіночі персонажі «для галочки», сюжет іноді ніби «повз іграшковий магазин», відсутність злодійських злодіїв, тощо) отримала велике задоволення. Книга дуже крута! І не з тих, що проковтується за вечір: треба тримати в голові купу деталей і не поспішати.
Тепер дещо більше зрозуміло про «Лазарус» (мушу додати, що пані Світлана задала значно вищу планку) і трилогію Сірого ордену.

[Oles Berezhny · Rating 2 out of 5]

Не пішло: не мій жанр, не мій стиль, але може ще повернусь пізніше.

[Ivan Markovskyi · Rating 1 out of 5]

На диво, мій особистий досвід з сучасною українською літературою останнім часом був переважно позит��вним. Якщо до рідної класики неприязнь прищепила школа, то до нових творів виробилося певне стереотипне уявлення як до «постмодерністських описів тяжкого життя братків у спальних районах в 90их». Я не стану заперечувати художньої цінності подібних творів, врешті решт, то лише мій обмежений досвід, однак склалося враження, що сучасні автори намагаються усіма силами написати «наступний Великий Український Роман» - щось глибоке, філософське і на злобу дня. Мені ж, натомість, хотілося чогось більш… жанрового. Куди ділися детективи, триллери, горрори, пригоди та фентезі? Чи були вони? Чи є?

Насправді, є. Сюрприз, одначе приємний.

Одним з творів, які я запримітив свого часу під час візиту до книгарні був «Цепелін до Києва». Альтернативна історія? Стімпанк? Детективи? Звучить багатообіцяюче, чи не так?

Яким же було моє розчарування.

Перш ніж я поділюся з вами цим розчаруванням, я зобов’язаний віддати належне тим елементам «Цепеліна», що працюють. Технологічні відмінності між нашим світом та альтернативним були достатньо цікавими, як і описи роботи на обчислювальних машинах. Я нічого не зрозумів, однак одразу видно, що Ігор Сілівра дослідив питання і знає свою справу. Приємно також відмітити, що за основу суспільно-політичного устрою альтернативної України взято Винниченківський соціалізм – на мою думку, роль лівих в українській революції 1917 року несправедливо ігнорують чи зневажливо нівелюють. Втім навіть з цими позитивними речами не усе так однозначно, але про це пізніше.

Перш за все, проза, якою написаний «Цепелін», на мою думку, дуже слабка. Оформлення тексту шкутильгає – відсутність абзаців та інших способів надання йому хоч якогось ритму сильно ускладнює сприйняття. Іноді діалоги оформлені звично для української мови, через пряму мову, а потім – на тій же сторінці – вони оформлюються як у англомовному тексті, як цитата.

Сама історія структурована неймовірно дивно. Цікаві сцени, як от допити підозрюваного, де герой на підставі власних спостережень змушує того видати себе, пересказані від другої особи після того як вони відбулися. Тим часом менш важливі події, як от поїздка Юлі додому чи уся епопея зі сватанням, мають присвячені ним цілі розділи. Після того як розділ з точки зору одного персонажа закінчується, оповідання відкочується назад аби розказати, що у цей час робили інші персонажі, так, наче у автора не вистачало матеріалу на 384 сторінки. Не допомагає й те, що у творі начисто відсутнє хоч якесь нагнітання, інтрига чи саспенс. Події не розгортаються у причинно-наслідковій послідовності – вони просто відбуваються, одна за одною, з абсолютно однаковим емоційним навантаженням.

Мало того, що текст поганий, сама історія, яку цей текст передає, здається не може визначитися, що вона і про що. У цьому творі відбувається стільки усього і, в той же час, коли я намагаюся скласти до купи цільний наратив, я не можу. Крім того, мало що з того, що відбулося у цьому творі має хоч якусь вагу. Ось приклад. Усі мабуть чули про «рушницю Чехова», так? У цьому творі така рушниця одна і використана страшенно буквально. Десь серед перших розділів нам представляють якусь ультраправу групу. Далі вони зникають сторінок на 250 і з’являються під кінець зі спробою державного перевороту. Рушницю підвісили у першому акті – рушниця вистрілила у третьому. І увесь цей підсюжет ніяк не пояснений і може бути вирізаний з твору практично без наслідків.

Про персонажів сказати нічого – вони картонні й практично ідентичні. Ні мовою, ні поведінкою вони не відрізняються. Що у кожного з них за душею – я не знаю. Мотивація, цілі, цінності? Якщо сильно подумати, я напевне можу пригадати щось про Юрка, однак навіщо, якщо він, як і решта головних героїв, є страшенно нудними. І якщо чоловічі персонажі – просто картон, то жіночі – це огидно стереотипний картон. Сексизм у цьому творі печерний, аж читати гидко з цим обсягом об’єктивації і дегуманізації практично усіх жіночих персонажів. У «Цепеліні» усі жінки – коханки або наречені. Їх цікавить як би то знайти собі чоловіка, як скласти враження на чоловіка, нагодувати чоловіка сніданком у ліжко, будучи вдягненою у його сорочку після сексу, а також – як виглядати гарніше перед іншими жінками, бо «жінки завжди оцінюють одне одну». Практично кожна жінка залучена так чи інакше у романтичні стосунки з один з чоловічих персонажів і, як можна здогадатися, усі ці стосунки цікаві настільки, наскільки цього можна очікувати від стосунків двох картонних трафаретів.

Раніше я згадав, що світ «Цепеліна» є достатньо цікавим. Так от, цього майже немає у самому творі. Експозиція та описи технологій припорошують наратив, але доволі тонким шаром і описи світу недостатньо живописні аби передати мені ці ідеї. Переважна більшість фактів про світ зібрано у частині Post Scriprum. Тобто аби зрозуміти, як функціонує цей світ, вам варто зайти на маленьку тематичну Вікі після самого твору. Крім того, який сенс акцентувати раз за разом увагу на тому, що це «соціалістична» Україна, якщо ми за увесь твір не бачимо реальної перспективи «робітничого класу» і більшість часу проводимо серед олігархів – чи то, «магнатів»? О, класно, то я повинен симпатизувати альтернативній версії Ріната Ахметова? Ні, дякую.

Чимало моєї критики може бути адресовано у продовженнях. Проблема лиш у тому, що читання «Цепелін до Києва» було для мене настільки виснажливим досвідом, що я просто не хочу читати продовження.

Моє розчарування безмежне і мій день зіпсований. Сподіваюся, що ця негативна рецензія не виглядатиме як напад на автора, якому я мушу віддати належне – він видав трилогію науково-фантастичних книг в Україні та про Україну. Бути автором – це невдячна справа у наших реаліях і те, що люди продовжують писати і видавати свої твори варте лише поваги. Я радий за кожного, кому сподобався «Цепелін до Києва» і навіть трохи заздрю – ви знайшли свою класну сучасну жанрову українську літературу.

Щодо мене – то я продовжу шукати.

[Evgeniya · Rating 5 out of 5]

Я в захваті від цього стімпанк, детектива, фантастики ....
Події розгортаються в іншій реальності. Де Україна країна з іншими кордонами, де не було Чорнобильської катастрофи, де не має електрики. Електрика= алхімія. Де алюміній дорогий метал. І раптом виявляється що з паралельної реальності прийшли деякі люди, деякі технології, предмети .... І що якщо і цей і інший всесвіт не справжні, штучні, що якщо є ще інша реальність яка управляє цими обома реальностями?
Місцями були дивні ,наївні моменти. Поліцейські без питань пускають додому жінок про яких вони нічого не знають. І купа такої наївності. Щодо опису жінок, і їх почуттів, думок, теж описано з боку як чогґловіки це бачать.....
4.5 з 5.

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Це перша частина циклу Ігоря Сіліври про множинні світи. Події тут відбуваються в паралельній Україні, розташованій у світі, який пішов геть іншим шляхом, ніж наш. І там немає електрики. Так, це стімпанк, але, що важливо, стімпанк не антуражний, а дуже науковий. В книзі багато уваги приділяється саме особливостям цього світу, роботи різних агрегатів, відмінностям у цій роботі в різних світах.
Що тут відбувається: спочатку один із персонажів виявляє статистичну закономірність, яка запевняє його: світом керують зовні. Всі спроби просунутися в науці в певний бік і винайти електрику блокуються. Аж до фізичного усунення науковців, які намагаються розробляти цей напрям.
Тим часом інші персонажі мають усі підстави вважати, що в їхньому світі з'явилися певні таємничі чужинці...
Які в цієї книжки плюси: автор вміє дуже хвацько закрутити сюжет і вміє впоратися зі складною, нелінійною оповіддю. Все відбувається дуже швидко. В кожній главі - нові персонажі й нові події. Хронологічно вони непослідовні, часові проміжки трохи переплутуються між собою, але читач не губиться в цих подіях. Що там за чим відбувалося, хто на кому стояв - усе зрозуміло.
Пригоди справді цікаві, хочеться дізнатися, що ж там далі було.
Книжка закінчується кліфхенґером, однак тут справді є певна логічна крапка, тобто якісь пригоди закінчуються, історії добігають кінця, якісь, глобальніші - лише більше закручуються.
Які в цієї книжки мінуси: їх більше, але в цілому вони дрібніші. По-перше, згадаю найдрібніше: відсутність редактури. Це просто кидається у вічі, причому не хибодруками (особисто я знайшла лише один), а певними нестиковками. То пряма мова оформлена через тире, то через лапки - і це не той, випадок, коли так і треба. Дрібні неоковирності. Наприклад, герой А давно знайомий з героєм Б, вони спілкуються на "ви". Герой А пропонує г��роєві В перейти на "ти". Невдовзі до нього приходить герой Б - і вони раптом теж на "ти". Зате героя В за кілька сторінок герой А знову називає на "ви", для чого не було жодних передумов, це просто авторська неуважність. Не хочу тут особливо дорікати авторові, він мав тримати в голові надто багато всього, але редактура б тут не завадила.
В романі діє радикальна політична сила, яка трохи згадується на початку, а наприкінці вчиняє ледь не переворот. Ця лінія сильно провисає, до всю книжку жодних передумов аж для такої активности, аж потім з кущів виїздить рояль і вдаряє Шопена.
Ну і найгірше тут - любовні лінії. Вони якісь незграбні.
Є ще певні дрібні сюжетні неоковирності, але в цілому світ такий цікавий та сюжет так хвацько закручений, що я обов'язково читатиму продовження. Мене ця історія захопила та зацікавила.

[Marka Lib · Rating 4 out of 5]

Автор придумав альтернативний світ, де електрика – це лженаука, тому тут всю механіку рухає пара. В Києві замість метро — монорейковий транспорт, у повітрі цепеліни. Картинка склалася дуже атмосферною. Складно виділити головних героїв, тут є і дослідники, винахідники, поліціянти, військові…

Жіночі персонажі переважно на вторинних ролях: організовують чоловічий комфорт, носять капелюшки і .. корсети.. Це головний мінус.. жінки на вториних ролях, вони або допомагають головним героям, або не вписуються у їхнє життя і тихо йдуть із сюжету.. стиль оповіді автора трохи нагадв мені часи читання Жуля Верна: тут багато описів розрахунків, обчислувань та життя винахідника. Але досить велика частина тексту відведена на амурні справи. Кожен головний чоловічий персонаж відшукав пару! Ок, це добре. Але конфетно-букетному періоду відведена велика частина твору, частково це потрібно, бо описує особливості світу, відмінні від нашого. Кожен чоловік тут істенний джентльмен.., але аж зананадно... Але.. again and again… Я роблю скидку тільки на дату першої публікації: 2013 рік.

москалі тут є на задньому плані , і добре що автор не у захваті від них.. хто у цьому світі головний кривдник - так і не названо, хоча є прямо пророчі моменти захвату території, але ворог не вказується прямо (москалі?). Дуже багато загадок не мають відповідей, лише у фіналі ще додались інші. Конкретно поганих персонажів тут і не має наче, ворог так і не викрестулізовався.. Хоча щось лихе таки насувається над світами: виявляється міні нашим світом (за описами як наші 90-ті з чорним рекетом і розпадом СРСР) і світом без електрики є портал і ним користуються не до науки, а для комерції..!

Але сватання до сільської дівчині на приватному цепеліні, вразило навіть мене!

[Adelais · Rating 1 out of 5]

Альтернативна історія України в стімпанковому сеттингу, яка могла б стати симпатичною книжкою, якби не одне але - абсолютна картонність персонажів, що вони аж одне об одного стукаються, коли взаємодіють. Причому у чоловіків картонність героїчного штибу - морщити чоло, розказуючи інфодампи і часом рятуючи батьківщину, а в перерві хвалитися всякими винайденими приблудами, а в жінок картонність домашньо-янгольська - тобто вони тільки переймаються тим, що про них подумає коханий і чи не треба поприбирати у чоловіка в квартирі. А поза цими режимами якось герої і не існують.
Алгоритмів рясно, тут визнаю.

[Zoreslava Ninovska · Rating 4 out of 5]

Мила книжка. Дуже відчувається навіть не стільки стімпанк, скільки вайб 90-х, видана вона в 2013, а писалась же, мабуть, в нульові. Дівчата в книжці, звісно, всі розгублені квіточки, але берегині, хазяєчки, окраса дому і офісу і навіть трішки емансиповані. Воно то світ без електрики, ясна річ, але надто оце перекошено, і це моя єдина претензія до тексту. Насправді ж дуже достойний зразок української фантастики

[Oleksandr Galushko · Rating 3 out of 5]

Love stories vs. steam punk
Здалось, що трохи романтики забагато. Може друга книга буде трохи менш «мильною» наче у всіх гілках цукерчато-букетні періоди скінчилися- далі хардкор подружнього життя :)

Подивимось.

[Oksana · Rating 3 out of 5]

Доволі цікаво про альтернативний світ на парових двигунах. Декілька історій. Схоже, що має бути продовження.

[Андрій Харук · Rating 4 out of 5]

Непоганий взірець стімпанку, але бракує продовження...

[Mukola Bedriychuk · Rating 5 out of 5]

Це круто, це класно придумано класно написано

[Юлія · Rating 4 out of 5]

Взялася за книгу, оскільки мене зацікавив стимпанк як напрямок, а його у нас не так і багато (так, про Грабовську я в курсі, її «Леобург» чекає на поличці, і ні, «Аркан вовків» має хіба натяк на стимпанк, хоча як далі світ Сірого ордену виверне – хз).
Отже, досвід із стимпанком Сіліври швидше вдався, хоча і не без питань. Книга, поряд із епохою пари поєднує мій любименький напрямок альтернативної історії. Події відбуваються у альтернативних 90-х рр. ХХ ст. З якихось причин світ без електрики виявився досить симпатичним з геополітичної точки зору: Посполитий союз (Литва, Польща, Українська держава – ось тут цікаво: назва скоропадськівська, а суспільно-економічна система – винниченківська); Британська імперія (все ще буквально імперія, та ще і до сусідів задирається); на схід від України щось (ні, це не я шифруюсь, воно буквально в книзі якось невнятно згадується) розвалилося і столиця у цього була в Казані. Красота  Задрипаний статус США – не принципово, але най буде, мені не заважає. Ці альтернативні деталі із їх більш-менш правдоподібним поясненням мені дуже цікаві. Автор їх розкидає по всій книжці і досить переконливо пояснює, ненав’язливо і акуратно. Ось герой кудись їде проспектом Перемоги, читач такий: «а тут?» і вже за кілька абзаців: так, була війна в середині століття, німці практично до Києва дійшли… Або симпатичний каламбур про Наполеона: тут він, виявляється, завоював світ не лише як коньяк  І тут відразу поскаржусь: мені таких деталей не вистачало. Можливо, це якийсь особливий вид занудства, але мені плювати, як там у героя склалося із подружкою, хочу знати, як Винниченку вдалося не протойво усе в 1917-му. Тим більше, що ця фактура зроблена таки добре, мені її було відверто мало.
Так само детально і скрупульозно автор вводить технічні деталі. По тексту помітно, що було опрацьовано чимало літератури і світ дійсно продуманий. Як працює пневмопошта і будуються хмарочоси; як воюють, коли повітряні сили – цепеліни; обчислювальні машини на перфокартах – маса симпатичних подробиць і теж прекрасно пропрацьованих. Втім, ось тут би не відмовилась від легкого недбальства: поява цих деталей легендується аж надто старанно. Зо п’ять сторінок про зірване побачення і загублених закоханих, бо в світі, бачиш, відсутній телефонний зв'язок. Чи введення окремого персонажа із проблемами у стосунках із батьком, подружкою і офіційною наукою лише для того, щоб пояснити появу деяких предметів – як на мене надмірність. Та й взагалі, відволікання на стосунки (які на розвиток сюжету впливали мінімально) на мій погляд просто убивали динаміку оповіді. Власне, можливо, це лише я такий соціопат, який повикидав би всі романтичні лінії задля історичних і технічних подробиць, але, скажімо чесно, вони і виписані відверто слабше за інші сюжетні ходи і деталі.
Загалом неквапна оповідь – ще одна особливість книги. Вона, до речі, на тлі відсутності добрячої частини технічного прогресу створює враження такої собі старомодності. На сцені із невдалими експериментами генетиків пригадалася фантастика Смолича, було у нього щось про «доктора Гальванеску» в антуражі 1920-х, лякав мене в дитинстві, що капець. Ні, в «Цеппеліні» моторошність мінімальна, просто інколи здається, що написаний роман у тих самих 20-х. Втім, неквапна оповідь для когось може бути плюсом, а не мінусом, тут вже цілком «на колір і смак…»
Отже, попри деяку композиційну «піскуватість», книга загалом сподобалась, витраченого на неї часу не шкода і продовження читатиму (мабуть, трохи згодом).

[Vadim · Rating 4 out of 5]

Splendid.
The plot is filled with fascinating scientific and technical details, so any engineer will find it pleasant to read and analyze. Besides, I had a lot of fun comparing real Chernivtsy with its fictional, electricity-less twin.