Війна і міф. Невідома Друга світова

by Володимир В'ятрович, Олександр Зінченко, Василь Павлов

Співробітники Українського інституту національної пам`яті досліджують документи тієї доби. Дізнайтеся правду, яку приховували від нас!

Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни?
На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними!

Genres: History, Nonfiction, Ukraine

272 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

About the author

Volodymyr Viatrovych is a Ukrainian historian researching the Ukrainian independence movement. He has been Director of the Ukrainian Institute of National Remembrance since 25 March 2014. He is a Candidate of Sciences (Ph.D) in historical sciences, director of the Center for Research of Liberation Movement in Lviv, and a member of the board of trustees of the "Lontskyi Prison" Museum. From 2008 to 2010 he was director of the Archives of the Security Service of Ukraine. In 2010-2011 he visited the Ukrainian Research Institute at Harvard University, working in particular with the archival documents of Mykola Lebed.

Reviews

[Tetyana Mandzyk · Rating 5 out of 5]

Книжка актуальна, сьогодні ще більш актуальна. Це путівник, який розставляє всі крапки над і. Показує наслідки і творення радянської пропаганди, і на реальних фактах показує як видозмінюється історія під дією ідеологіі. Можливо, якби ці факти були загальновідомими для нас, вторгнення «руського міра» було б менш ймовірним на терени нашої держави. Росіяни повторюють знову і знову злочини проти людяності, військові злочини, які здійснювали і раніше. Можливо це у них в крові, в культурі, але місця для їхнього збочення у нашому світі нема. Непокарані раніше, вони несуть смерть сьогодні мирним жителям (вожді міняються, а народ як був злочинним, так і є).

[Halina Hetman · Rating 5 out of 5]

Взяла цю книгу після Дня пам'яті та примирення 2024 року, щоб дізнатися більше про Другу світову і мати змогу більш осмислено вшановувати загиблих.

Так як я росла в міфологемі Перемоги - передусім в школі, але також вдома, в радянських книжках та журналах, на телебаченні 2000х, всюди мене оточували саме ті міфи, які розвінчуються в цій книзі. Моя челюсть була на підлозі багато разів за час прочитання... Я не знала багатьох історичних фактів, не задумувалася над логічним зв'язком подій, не вдавалася в подробиці мовних кліше, які сама ж і використовувала, мавпуючи те, що чула від інших. До прочитання цієї книги, я не думала, що така неосвіченість дійсно робить мене вразливою.

Що мені не сподобалося, так це застарілі вирази на кшталт "Західна Україна" замість "Захід України", а також переклад імен та прізвищ росіян замість транслітерації. Також я помітила декілька пунктуаційних помилок та одруківок, проте на загальну якість видання це не сильно впливає.

Велика повага авторам за об'єктивне та неупереджене ставлення до історії, а також за людяність щодо загиблих людей. В книжці обговорені й "ура-патріотичні" міфи, які теж шкодять правдивому висвітленню подій.

Що мене вразило найбільше: коли я читала про Корюківську трагедію, де нацисти повністю спалили містечко разом із усіма жителями (на що бездіяльно дивилися червоні партизани, які не намагалися навіть захистити мирних жителів від нацистів, незважаючи на свою чисельну перевагу), в мене в голові звучав чоловічій голос, який промовляв назву цього міста, але не належав жодному моєму знайомому. Я не розуміла, звідки він взявся, поки не згадала відео, над яким плакала від страху та гордості в перші дні вторгнення: "Танки їдуть заднім ходом. Корюківська громада не пустила їх в місто Корюків". Виявилося, саме в Корюківці, яку вже в наш час мужньо обороняли її беззбройні мирні мешканці, сталася та сама безпрецендентна по своїй жорсткості розправа над цивільним населенням Другої світової...

Більше людей повинно прочитати цю книгу.

[Natalie N. · Rating 5 out of 5]

Я думала, що знаю історію непогано, допоки не взяла до рук цю книгу.
Підліткою я прочитала доста книг про війну і партизанів, захоплювалася ними і навіть присвятила вірш молодій гвардії. А зараз відкриваю цю книгу і читаю, що партизани були не зовсім тими самоорганізованими партизанами, як то в совкових книгах пишуть.
Деякі факти шокували більше, деякі менше, за деякі я сперечалася із мамою, щоб і вона позбавлялася тих недолугих міфів про чорнозем та Бандеру.

Однозначно раджу. Розвінчувати міфи ніколи не пізно.

[Павло Коробчук · Rating 4 out of 5]

Вчора дочитав. Книжка про 50 міфів другої світової. Майже всі вони мені були відомі, тобто не такі вже й міфи) Але для загалу, як історичний фаст-фуд - дуже потрібна річ, просвітлювати маси. Трохи є стилістичних негараздів у книзі, видно, що її писали багато людей) Але загалом - сильно, наприкінці навіть на сильну емоцію пробиває, коли розумієш вчергове, що до мільйонів людей ставилися як до м'яса, що вони виявилися тільки розмінною монетою.
Раджу всім початківцям у дослідженні історії, ну і експертам теж)

[Gremrien · Rating 3 out of 5]

This is a small but quite useful book, and I hope that new such short and popular editions will arrive to bring our true history to the minds of people. The book is deliberately simple -- maybe somewhat simplistic at places, but it is based on true historic facts and their correct interpretations and also contains a large list of references for further studies if needed. (Although I would prefer more targeted references -- indications of specific books where I could read about this or that specific issue.)

The book was prepared by a group of authors within "Український інститут національної пам'яті" and contains 50 common myths about World War Two, most of which where integrated in our collective "historic memory" by Soviet propaganda violently and shamelessly, despite obvious facts known to the whole world outside, despite living witnesses of contradicting events and processes.

I must say that when you read about those myths which you are already aware of (and have read much more on these particular issues), the book seems simplistic and unnecessary as it talks about obvious for you things. However, later you remember that you learned about these things only a couple of years ago, and it was not a simple process, and this book just outlines all these "obvious" things in the most plain and clear form -- just to provide a general idea. And here you remember also that millions of people still do not know (or do not believe in) these things, as powerful propaganda now is fighting for their minds and souls. And then you also encounter those myths you didn't know about before, and understand that you need to learn more about them. So I feel that we need more and more such simple and concise books to introduce the most important ideas about our history that had been distorted for dozens of years and created several generations of hopelesly brainwashed people.

I like the position of Володимир В’ятрович (голова Українського інституту національної пам'яті) on the very idea of popularization of history. I would like to quote a part of his speech from here:

"Я двома руками за популяризацію, я буду робити все від мене залежне для того, щоби проводити популяризацію, і власне одну з головних функцій Інституту нацональної пам’яті я бачу якраз в популяризації.

Справа в тому, що є певна прірва між історичними уявленнями суспільства і академічною спільнотою. І цю прірву треба якимось чином заповнити, заповнити популярними якимись продуктами. Натомість «таблоїдизація» – це вже якийсь наступний крок і крок, як на мене, вбік. Крок, коли історія спотворюється, історія спрощується, і коли всі ці спрощення стоять на заваді як уявлень про минуле, так і стоять на заваді якогось нормального порозуміння. Ми бачили результати цієї таблоїдизації теми, яка призвела до того, що в 2009 році для більшості поляків головним ворогом у Другій світовій війні були українці. Тобто, це абсолютно спотворює уявлення того, що справді було в роки Другої світової війни, попри жорстокість цього конфлікту, навіть якщо ми візьмемо цифру в 100 тисяч, яка зараз є канонічною і в польській історіографії і в праві, вони все одно не порівняльні з глобальними втратами тих самих поляків в роки Другої світової війни чи то від Радянського Союзу, чи то особливо від нацистської Німеччини.

Отже, таблоїдизація – це не просто популяризація. Це популяризація «в мінус», перетворення історії в «жовту» пресу. От це те, чого ми маємо уникнути, але разом з тим ми повинні пам’ятати, що потрібна популяризація.

Інша крайність від таблоїдизації – це історики в своїй «вежі зі слонової кістки», які видадуть монографію в 100 примірників, і вважають, що вони все зробили. А все інше, вибачте, «попса», нас інше не цікавить, це нижче нашого рівня, ми не будемо до цього опускатися. Звідки береться таке уявлення? Воно теж має своє коріння, мені здається, з радянського минулого, коли в радянські часи історію перетворювали в таку собі ідеологічну служницю для режиму, яка має писати на замовлення. Відповідно після розвалу радянської системи для багатьох стало будь-яке уявлення про якесь суспільне замовлення, про якусь суспільну місію істориків стало звучати як муміто: про яку місію можна говорити, я історик, я пишу сам для себе, історія для істориків, історик сам для себе все робить.

Натомість в мене інша зовсім позиція. Мені здається, що українські історики ще дуже завинили перед українським суспільством, вони ще дуже багато мають зробити для того, щоби пояснити українське минуле. Тому що, якщо це не будуть робити історики, які на то вчилися, які знають якусь методологію, які вміють зрозуміти це минуле, це будуть робити політики, які будуть інтерпретувати так, як це їм потрібно сьогодні – вони будуть говорити на чорне «біле», а завтра на біле – «чорне». Відповідно, ми отримаємо абсолютно збаламучене суспільство, яким дуже легко маніпулювати. Тобто, через це популяризація історії абсолютно потрібна, і через це я вітаю сьогодні ініціаторів «Відкритої Школи Історії», вітаю громадську ініціативу «Лікбез», яка багато для цього робить.

Звичайно, хотілося би, щоб у нас так само було так багато видань, як в Польщі. Поки що до цього далеко, але вже щось робиться. Я дуже завзятий бібліофіл і я бачу, як з кожним роком кількість літератури на тему історії України в кожній книгарні зростає і зростає. Спочатку це була моя улюблена книгарня «Є» на вулиці Лисенка в Києві. Спочатку це була третинка полички, потім поличка, тепер шафа, по суті. Сподіваюся, що скоро ми дійдемо до книгарні, яка буде наповнена виключно літературою і суто науковою, і науково-популярною. Ці речі, по суті, між собою пов’язані, тому що так само не можна зробити якоїсь якісної популярної продукції, якщо немає під це наукової основи."

You can read everything that was included in the book online here (it contains everything precisely as it is in the book -- text, pictures, photographs; the book was just published on the basis of this web-site for convenience).

I personally was especially interested in the pages about УПА and other Ukrainian military organizations and movements who fought against all occupants of Ukraine -- Soviets, German Nazis, Polish. I realized that I do not know much about this hugely important part of our history -- maybe one of the most defining part for our modern and future society.

[Olga · Rating 4 out of 5]

Хороша книга для швидкого прочитання перед глибшим зануренням в тему. Вартує читати, особливо старшим людям.

[Eugenia Kutaliova · Rating 4 out of 5]

Коли брала до рук книжку, то була трохи критично налаштована. Ну що можна ще розказати такого, чого я ще не знала. Історію нам у ліцеї викладали дуже гарно, розказували більше, ніж було в підручниках.

Але тут розповідають цікаві факти про дуже багато речей. У нижці містяться 50 міфів про другу світову війну. Спершу читаємо міф, потім коротко його спростування, і вже довша стаття містить більше інформації, посилання на документи, фотографії. Піднімається широке коло тем: радянська армія, герої ВВВ, про яких усі знають - чи існували вони насправді, доблесні генерали, домовленість СРСР з Німеччиною, дивізії СС Галичина і Нахтігаль - що вони дійсно робили під час війни, визволителі, фашисти, німецька окупація, визвольний рух українців, партизани, закінчення війни, Друга світова війна vs велика вітчиняна війна, військові трофеї, мародерство і грабежі доблесних радянських воїнів, свято перемоги, роль ВВВ в російській експансії на Україну.

Дуже корисна книжка, яку буде корисно прочитати усім не лише історикам, не лише школярам. Вона важлива для розуміння нашого минулого, місця України у Другій світовій війні і допоможе краще зрозуміти наше сьогодення. Я дізналася для себе багато чого нового.

[Yuliia Tsyba · Rating 4 out of 5]

«Коли почалася друга світова війна?» - це питання вже стало мемом.
Але ж, скільки людей губляться на цьому питанні. Скільки людей продовжують щось нерозбірливо белькотіти – «дєдивоєвалі», «ви переписуєте історію», «фашисти…».

Ми вже 6 років, як маємо сучасну війну, а й досі не розібралися з тою, що 75 років тому минула.
Люди досі вірять в міфи, які їм нав'язали й не дуже то хочуть розбиратися наскільки ця інформація правдива.

В цій книзі зібрано 50 міфів. Якісь більш відомі, якісь не дуже. Інформація подана чітко й цікаво.
Це варто було б прочитати всім, щоб нарешті зрозуміти – це не просто хтось забув, чи переплутав декілька циферок. Радянська влада ціленаправлено ліпила історію під себе, такою, яка була їм зручна.

Ця книжка не ганьбить й не принижує ветеранів війни, але відкриває факти злочинів вищого керівництва.
Варто читати, бо це не просто міфи. Ця інформація, як вірус, що дуже впливає на наше теперішнє й майбутнє.

[Олекса Кулак · Rating 4 out of 5]

На початку один з авторів дає чудову характеристику цієї книги — історичний фаст-фуд. Вона точна.
Для тих хто хоч трохи цікавиться історією буде не сильно цікаво. Але "перекусити" по дорозі на роботу можна. Читається швидко, без напрягів.

Інколи коли читаєш чергову главу книжки хочеться сказати легендарну фразу Данилича :" Та це було вже!". На мою думку, деякі глави варто було б об'єднати в одну, бо вони по суті себе повторюють. Але тоді б не вийшла красива цифра в 50 міфів. Та й таке...

В цілому, непогано. Я б рекомендував книгу прочитати людям, яких "розбудило" повномасштабне вторгнення росії, і вони почали ставити собі питання "чому нас бомблять брати". Також буде легко читатися людям, які зовсім не цікавляться історією і тільки-но починають її вчити. Для більш просунутих в кінці книги є першоджерела і додаткова інформація. Тож можна все більш детально вивчити.

[Oleksii Shyliaiev · Rating 5 out of 5]

Чудова і дуже необхідна книга, особливо у теперішні часи. Та й до сьогодні дуже важливо було б її читати і поширювати. Оскільки війна - завжди чудовий час для творення міфів. Але міфи семидесятирічної давнини слід висвітлювати і знати історію власної країни. Для мене відкриттям, яким я завдячую цій книжці, стала інформація про битву під Дубном, про яку я жодного разу не чув, хоча думав, що орієнтуюся у історії другої світової війни.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Автори проробили колосальну роботу, для написання цієї книги. Тут розвінчуються популярні міфи про війну, котрі настільки прижились в нашому суспільстві, що лише одиниці замислюються над їх істиністю. Стисло подані ключові помилки людей у сприйнятті історичної дійсності, підкріплені фактами та посиланнями. Радує адекватність авторів - тут немає напущеного "ура-патріотизму", що ставить на меті принизити когось і возвеличити себе, аж нік ні. Все досить об*єктивно, виважено. До цього ж автори зауважують, що ця книга - це лише малесенька спроба поставити все на своє місце, вона не може претендувати на звання повноцінного джерела, а тому всі зацікавленим в тематиці пропонується широкий список літератури. Є над чим попрацювати в своїх знаннях історії!

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Ця книга стала першою прочитаною про події Другої світової війни, які сильно перегукуються з нашою війною.
Структурно книга поділена на 50 міфів, які розвінчують автори в кожній окремій главі. Глави короткі, інформативні, з великою кількістю фактів та без емоційних відступів, тому сприймаються досить легко, незважаючи на страшні події, про які в них оповідається. В книзі описані і такі події, про які розказували на уроках історії в школі, і ті, які не згадували або не акцентували на них увагу.
Деякі міфи сильно пов'язані один з одним зі схожими поясненнями та посиланнями. Тому мені під час читання іноді хотілося їх об'єднати в більші тематичні глави, наприклад: стосунки СРСР та Німеччини в 1939-1941, діяльність УПА, Кримські татари. Але тоді структура книги була би набагато складнішою для сприйняття.
Що мене найбільше зачепило, так це навмисне змінення дати закінчення війни СРСР (не 8 травня, а 9) і маніпулювання цим зараз. Що ж, 8 травня в нас залишиться як День пам'яті жертв Другої світової. А день Перемоги в нас неодмінно буде і це буде зовсім інша дата!
Ця книга ідеально підходить для того, щоб дізнатися чи нагадати про події Другої світової війни та розібратися з тими міфами, які розповсюджує ворожа пропаганда.

[Mariana Danyliak · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалось сама структура книги, а не сподобалось, що фотографії надруковані не на глянцевому папері і фото агіт-плакатів не кольорові. Сподобалось, що пис��в колектив авторів, що, як на мене, робить книгу більш цікавою, а не сподобалось, що часто з книгою повʼязують одного з авторів, котрий написав тільки два розділи і післямову. Сподобалось, що автори посилаються на 12 сторінок джерел, і не сподобалося, що в тексті немає прямих відмилок. Дуже сподобались фото історичних документів, і не сподобалось, що немає біля них зрозумілого читабельного надрукованого тексту.
Цитата: …головний урок подій 1939-1945 років: така війна не повинна повторитися знову. І запорукою цього може бути лише правда про неї.

[Kostiantyn Shcherbachenko · Rating 5 out of 5]

Міфологія "Великої Вітчизняної Війни" може дати фору міфам стародавньої Греції та стародавнього Риму. Та й будь яким іншим стродавнім міфотворцям.
Проблема в тому, що ця міфологія підміняє собою історію. І тому таки книги як "Війна і міф. Невідома друга світова" важливі як ніколи.

[Shalkara · Rating 4 out of 5]

Would expect less concentration on nationalistic movements but overall very professional

[Eugene · Rating 5 out of 5]

Книжка, яку повинен прочитати кожен. Чудовий інструмент для єкзорцизму совка

[Dmytro · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава та корисна книга.

[Vasyl Fedevych · Rating 4 out of 5]

Хороша книжка для людей, які далекі від історії або які виросли на радянських міфах. Для мене ж чогось нового тут не було. Втім, це дуже важлива і потрібна книжка.

[Liliia · Rating 5 out of 5]

Сподобалась: чітко, ясно і по суті! Про існування більшості міфів була здивована в контексті: невже в це хтось вірить??? Але мабуть вірить, якщо треба було це спростовувати. Особисто для себе відкрила міфи про кримських татар і про україно-польські стосунки. Казки про Бандеру і ОУН заслуговують окремої нагороди) старалися ж! Видумували!
Але загалом дуже сподобався виклад: міф - факти-спростування! Чудовий посібник для аргументації з любителями совка.

[Tetiana Syniook · Rating 3 out of 5]

Ще раз про Велику Вітчизняну і Другу світову

Ану хто знайде три неточності в реченні «Радянські війська визволили Україну від фашистських загарбників 28 жовтня 1944 року»? Знайшли? Молодці) А ні — ходіть читати книжку «Війна і міф. Невідома друга світова», там багато цікавого, і не тільки про невіглаську плутанину термінів «нацизм» і «фашизм».
Назву кілька міфів, про які йдеться у книжці (усього 50):
Радянський Союз завжди був непримиренним противником німецьких нацистів
Війна для України почалася 22 червня 1941 року
Розстріли поляків у Катині здійснили нацисти
Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві підірвали нацисти
У 1941-му Радянський Союз не готувався до війни
Українці — чемпіони з колабораціонізму у світі
УПА — «гітлерівські посіпаки» і проти нацистів не воювали
Кримські татари — народ-зрадник
Це частина тих міфів, які таким, як я, розвінчувати не треба, тому що з уроків історії України відомо, що УПА воювала проти двох режимів; що іще до початку так званої ВВВ СРСР готувався до нападу; і що для українців війна почалася 1939 року і т. д. Утім, розумію, що мені просто пощастило з учителем історії, може, не у всіх такі були. І тому бодай ознайомитися з книжкою варто, щоб відкрити для себе багато нового і якщо не повірити в усе, то хоча б засумніватися в деяких «фактах». Навчена сумніватися в усьому, сумнівалась і я, але з подивом виявила, що про все це я звідкись уже знаю, і то не тільки з підручників, а й з іншої літератури, зокрема й художньої. І завжди ці пазли сходяться: ось вам розповідь про те, хто насправді знищив Хрещатик, і можна не йняти віри, що це зробили «свої» радянські спецслужби, але про те ж саме я читала в «Бабиному Яру«Анатолія Кузнєцова. Про те, як «радо» українці вітали прихід радянських військ можна прочитати в «Танго смерті«Юрія Винничука (хоча я все ж думаю, що письменник багато чого перебільшив). Ну а про підготовку СРСР до Другої світової можна прочитати у книжках Віктора Суворова, той-таки «Криголам». І так по крупинці по зернинці якось вимальовується картинка, хоча для мене головний посил книжки такий: не варто вірити будь-кому, а, особливо, засобам масової інформації в умовах кризи.Краще більше читати й читати різне.
Що у книжці добре, так це її лаконічність і структурованість. Розрахована на справді широку аудиторію. Кожна стаття містить тезу, тобто суть міфу, далі йде його розвінчання на основі фактів і документів. Міфи ці різні — від напівправди про ОУН і УПА до «матчу смерті». Різнорідність міфів і фактів об’єднує одна думка: саме бездержавність країни породжує такі глибокі історичні травми, трагедії і віру в маніпулятивні побрехеньки. Ототожнюючи себе з українцями із Західної України, ніколи не скажеш, що до 1941 року в Україні не було війни й що Акт злуки відбувся з приходом Червоної Армії на Західну Україну, а не 1919 року.
Єдине, що мене турбує принагідно до цієї книжки: на кого вона розрахована? Ті, хто. грубо кажучи, вважають С. Бандеру ворогом і поплічником «фашистів» не змінять думки, хоч скільки не пиши. Решта якось вже зрозуміли, чому він гідний того, щоб його іменем називати вулиці. Хай там як, ніколи не пізно дізнаватися щось нове про свою історію, сумніватися, вчитися відрізняти правду від брехні й радіти, радіти, радіти, що зусиллями багатьох патріотів попри всі катастрофи ми ще збереглися як нація.

[Iryna Boratynska · Rating 5 out of 5]

Війна і міф. Невідома Друга світова
⠀
Одна із найактуальніших книжок в наш час. Книжка, яку мають мати вдома всі і кожен має її прочитати.
⠀
Ця книжка відкриває правду про північно-східного сусіда, і важливо їх читати тим, хто досі вірить, що там є хороші люди.
⠀
Ці міфи були створені під час війни  та після неї. І на них вони тримаються, як зарятувальний круг.
⠀
В книжці представлено 5️⃣0️⃣ міфів.
⠀
Міф 4️⃣6️⃣ ➖ "У СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом"
⠀
Так от перемога була 1️⃣9️⃣4️⃣5️⃣, а почали її святкувати з року в рік 1️⃣9️⃣6️⃣5️⃣. Чому через 2️⃣0️⃣ років тільки почали святкувати❓Відповідь проста: держава почала розвалюватись і потрібне було свято, яке об'єднає всі народи і втримає державу на плаву. Тому влада створила культ свята, і до тепер для них це священне свято. І цим свято і цією перемогою всім виносять мозок.
⠀
Міф 4️⃣3️⃣ ➖ "Радянські війська, не чинили військових злочинів"
⠀
Це по суті на даний час єдиний народ, який у всіх війнах порушує Гаазьку конвенцію 1️⃣9️⃣0️⃣7️⃣ року. В якій зазначається про закон і звичаї суходільної війни КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО грабунок, конфіскацію приватної власності, власності громад та зобов'язана поважати честь, права та життя окремих осіб.
⠀
Їхні діди ґвалтували не тільки німкень, але й жінок іншої національностей. Їхні слава про "визволителів" йшла попереду. Тепер їхні внуки, діти ґвалтують українське населення і за це від свого керівництва отримують нагороди.
⠀
Грабунки,  то таки в них в крові. Все, що лежить і виглядає краще треба красти.
⠀
Рекомендую ⭐⭐⭐⭐⭐
⠀
#iruska_книги #книжковийвампір #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #читаюксд #відгуки_ксд #ksd  #війнаіміфневідомадругасвітова #війнаіміф #невідомадругасвітова #заразячитаю #nowimreading

[Yaroslava Yakovenko · Rating 5 out of 5]

Співробітники Українського інституту національної пам`яті зробили добру справу, дослідивши документи часів Другої світової, аби розвінчати міфи, укорінені у колективній історичній пам’яті українців.

Cвято Перемоги в Європі святкується щорічно 8-го травня. Тепер і українська спільнота відзначає День пам’яті і примирення у цей день, про що нагадує використаний символ "Мак пам'яті" на обкладинці.

Міфи про те, що українці ніби радо вітали радянські війська, а депортація (уявіть собі!) начебто була порятунком кримських татар, «віроломний» напад Німеччини, відсутніст�� воєнних злочинів з боку радянських військ, «город русской славы» (насправді-ні) Севастополь, не обійшлося і без агента спецслужб нацистів Бандери, Бабиного Яру та, нарешті, мій улюблений міф – про те, що перемогти можна було б і без участі українців.

Історія повторюється. Перелічені міфи не лише культивуються у головах жителів нашого північно-східного сусіда, а й стають підґрунтям нових, бо це непоганий спосіб емоційно подати непривабливу і незручну реальність, відволікти від нагальних економічних, соціальних, культурних проблем. Чого тільки вартує маразматичний лозунг «Можем повторить!» до 9 травня. Що, вибачте, повторити? Кожного 5-го загиблого в Україні, зради, брехню, ГУЛАГ, катастрофи 1940-х років, кроваво-червоний від загиблих Дніпро? Дякую, не треба.

Книга не претендує на вичерпність, адже міфів куди більше, аніж 50 розглянутих. Однак, заслуговує на увагу, бо неодмінно допоможе побачити справжнє обличчя трагедії.

[Vicky.Demigoddess · Rating 5 out of 5]

Дуже корисне видання. Книга має науково-популярний формат та в стислій формі розкриває 50 найпоширеніших міфів пов'язаних з Другою Світовою. Дуже вдячна, що упорядники не полінувалися та привели в кінці книги весь список літератури та джерел, на які вони посилалися при написанні книги. Саме в цей список можна поглибитися детальніше.

[Andrew · Rating 5 out of 5]

Історичний нон-фікшн
Що таке міф? І як вони повязані з війною?
Автор пояснює суть радянської пропаганди. Книга вчить критично мислити, розуміти і фільтрувати інформацію.
Одна з кращих книг про Другу Світову Війну.

[Alex Vasilenko · Rating 3 out of 5]

Як сам автор зазнає, книга - історичний фастфуд. Перші 20 мифів були цікаві