Перехожі. Південно-Східна Азія

by Богдан Логвиненко

Ці короткі історії — наче портрети тих, кого автор зустрічає під час своєї подорожі Таїландом, Лаосом, В’єтнамом, Малайзією та Сінгапуром. Портрети людей живих і справжніх — без прикрас, без вигадок і художніх метафор. Портрети прості і спонтанні. Тут корінні мешканці і туристи, індійські студенти і в’єтнамські мільйонери, типові таксисти і нетипові власники кафе. Усі, чиїми очима дивиться мандрівник, усі, чиїми вухами він слухає. Ті, ким захоплюється, ті, кому дивується, ті, яких не розуміє. Ті, які його обдаровують — і, може, він сам не знає, хто більше: старий дисидент, який дає цінні поради про життя, чи десятирічний хлопчик, що не боїться розповідати про свої мрії...

Genres: Nonfiction, Travel, Ukraine

232 pages, Kindle Edition

Published September 8, 2016

About the author

Author also writes under Bogdan Logvynenko

Український журналіст, телеведучий, редактор, громадський діяч.

2005-2010 – засновник медіа про культуру "Сумно?", менеджер гурту "Мертвий Півень", журналіст у таких медіа: "Газета по-українськи", "1+1", "XXL", "Книжковий клуб", "Телекритика", "Кореспондент", "Новинар", ведучий "Першого національного".

У 2009 організовував фестиваль "Антонич-фест" на честь українського поета Богдана-Ігоря Антонича. Того ж року вийшла книга казок з довгою назвою “Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Ґолля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича” у видавництві “Грані-Т”.

З 2010 до 2015 – організатор концертів та засновник агенції NaturalEast, що займалась експортом української музики до країн ЄС та турами експериментальних виконавців з країн ЄС в Україні.

В цей час Богдан здійснює декілька великих подорожей автостопом і стає відомим як тревел-блогер. Одна з подорожей – довкола Чорного моря, інша – довкола Балтійського. З 2010 року починає жити у Польщі, а з 2013 – у Південно-Східній Азії, повертається до України у 2015-му.

Станом на грудень 2015 року перебуває в Україні, робить виступи про сучасну журналістику і досвіди подорожей, готує до друку книгу історій з мандрів, веде проект «Перехожі з Богданом Логвиненком» на сайті «Українська Правда: Життя», пише для The Insider та інших видань, планує туристичні маршрути.

Квітень 2016 — початок презентації книги «Saint Porno», що видав Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» до шостого Книжкового арсеналу та тур містами України та Європи.

Починаючи з липня 2016 Богдан організовує команду для роботи над спільнотою Ukraїner, що згодом стає видавцем та починає видавати краєзнавчі, історичні та пізнавальні книжки про Україну.

Reviews

[Inna · Rating 4 out of 5]

Здається я стаю прихильницею жанру travel book. Думаю, це пояснюється думкою – якщо не ти, то хоч хтось.
Це дивовижне відчуття,коли знайомишся з десятками людей через книжку. Після прочитання в голові залишаться максимум одна-дві людини, якщо їхні історії дійсно чимось зачепили. Але це і не найголовніше. Важливо – залишити у пам’яті оту легкість прийняття рішень, перетину кордонів, знаходження нових друзів, пошуку нестандартних маршрутів. Серце запам’ятає. Залишилося переконати мозок.

[Anna P (whatIreallyRead) · Rating 3 out of 5]

Ничего не знала о книге, когда взялась ее читать, но как позже оказалось, автор останавливался погостить у наших родственников в Исландии :D

Книга в основном состоит из историй людей, с редкими небольшими вставками просто заметок. Мы получаем имя, возраст, фото, чем занимается по жизни, а дельше небольшую историю о знакомстве или взаимодействии с автором, которая должна нам раскрыть что-то о Юго-Восточной Азии.

ЧТО ПОНРАВИЛОСЬ:

Книга легко читается, ее можно без проблем осилить за выходной день. В ней есть интересные и смешные истории. Неплохая книга.

ЧТО НЕ ПОНРАВИЛОСЬ:

Так кто эти прохожие?

- друзья автора, с которыми он раньше жил вместе/работал/пилил проект/путешествовал/много раз виделся/долго переписывался и заранее договорился о встрече. Это не прохожие, блин. Более того, истории таких людей чаще всего повествовали о событиях, которые не имели никакого отношения к Юго-Восточной Азии, а происходили в другом месте и в другое время.

- другие тревел-блоггеры, которые делают абсолютно то же самое, что и автор. Такое впечатление, что эти гест-посты для фейсбучного кросс-промо попали в книгу совершенно случайно.

- украинцы-экспаты. Таких героев больше трети. Мы получаем краткое пособие по эмиграции из Украины, причины этой эмиграции и как они теперь здесь вспоминают и любят Украину, вместо историй об Азии.

- европейцы-экспаты. Опять истории про причины эмиграции.

В результате историй про саму Азию остается совсем мало. Истории про девушку с обложки не было :( Герои закономерно состоят из таксистов, владельцев хостелов и закусочных. И то, истории про таксистов все полностью состоят из абзаца типа "он ничего не понимал, счетчик включать не хотел и по дороге заблудился".

Сути - мало, проникновения в культуру - почти ноль. Кажется, столько же, как автор, можно узнать за неделю пляжного отдыха. Понятно, что из-за языкового барьера именно с азиатами труднее всего разговориться, но блин, это же весь смысл книги. Этого было как раз слишком мало.

Поверхностность и банальность. Автор пишет штуки вроде "вот бы в Украине не было санэпидемстанции, как в Азии, было бы проще заведовать закусочными", "позвони маме, чаще видься сблизкими, пока он живы, а то будешь жалеть"и т.п. Жуткие штампы и мыслительный процесс из 1 звена.

Я свободееееен. Традиционное для тревел-блогеров и славянских экспатов в Азии перетерание того, какие они тут свободные и необремененные. У всех экспатов история содержит обязательный абзац про то, что позади они оставили большие перспективы и крутую карьеру, или "случайно" переехали из Донецка в 2014, просто захотелось чего-то новенького. Чем теперь занимаетесь? Медитируем. Ну это ожидаемо, законы жанра.

Россияне и СССР на удивление занимают в книге почти столько же места, сколько азиаты и посещаемые страны. Это выглядело странно и неуместно, потому что самих русских он в книге не встречал, то есть оно не приходилось в тему. Просто автор у всех пытается узнать, как они относятся к русским, приводит несколько срачей со сторонниками "русского мира", не забывает в каждой главе сделать шпильку типа "есть нормальные люди, а есть... русские туристы" т.п.

Он увидел женщину 50 лет с раскосыми глазами, которая сидела на пакете возле поющего фонтана и прослезилась под симфоническую музыку. И автор ЦЕЛУЮ ГЛАВУ посвятил своим фантазиям о причине ее слез. Что она, наверное, из пост-советской страны и плачет, потому что обещания коммунистов ее обманули. Чувак. Во-первых, 2016 год, какие блин разбитые идеалы СССР. Во-вторых, ты не знаешь, из какой она страны. Тем более ты не знаешь, что она думает, чувствует и какой у нее опыт. И вообще, можно немного уважения к женщинам в возрасте? Столько беспричинного презрения в описаниях, ну невозможно читать.

Всех путешественников бесят какие-то туристы. Кого-то китайские, кого-то израильские, кого-то арабские, кого-то русские. Скажем прямо, некультурные и интеллигентные люди бывают всяких национальностей, нашей в том числе. Может, меня этот аспект так бесил, потому что я читала эту книгу в плацкарте Ровно-Киев? :))) Под музыку, котору включил на всю громкость на своей светящейся и мигающей колонке сосед. "По руському не понімаю, навчіця балакать по-українському". Когда я повторила по-украински, он ответил, нет, наушников у него нет. А колонка есть. И вообще, "не нада читать про секс, то вам колядки не будуть мішать". Думала, ослышалась, но нет, он повторил то же самое. И продолжнил слушать свои колядки на весь вагон. С чего он взял, что "Перехожі. Південно-Східна Азія" с мусульмакой на обложке про секс, я хз. Но сквозь колядки читать шпильки про быдловатость всех, кроме нас, меня бомбило :)))

[Stepan Zhyryk · Rating 5 out of 5]

Цікава книга, ніби нічого надзвичайного, але ці прості історії та діалоги з різними людьми захоплюють тебе своєю щирістю. Однозначно раджу прочитати.

[Maryna Ponomaryova · Rating 2 out of 5]

Книга не сподобалась. Напевно, тому що очікування були інакшими. Вона називається «Перехожі» і на обкладинці красива дівчина в хіджабі п’є прямо з трубочки щось схоже на кавун. У книзі ж ви не знайдете історії про цікавих перехожих, натомість мільйон знайомих по фб / таксистів / власників кафе, з якими тусить автор. Чи цікаво читати про їх долі? Не знаю, не дуже. Чи багато дізнаєшся про південносхідну Азію? Не знаю, не дуже. І хоча я ненавиджу Росію за війну і постійну експансію на українські землі, і теж не в захваті буваю від російських туристів, я розумію що росіяни дуже різні люди, тоді ж як автор згадує російських туристів, Путіна, руський мір і всякі різні русофобські штуки чи не на кожній сторінці, там де це доречно і там де не дуже, вдаючись до чорно-білих тезисів, і водночас закликає позбуватися стереотипів про інші народи, що виглядає трохи дивно... ну і, можливо, я все сприймала в штики через гомофобську фігню, яка з’являється чи не одразу в другій розповіді. Кам он, друже. Деяким речам краще залишатися на фб.

[Anna Ustynova · Rating 5 out of 5]

короткі історії про випадкові й невипадкові зустрічі автора з абсолютно різними людьми. але кожен з цих "перехожих" залишив свій слід не тільки в Богдановій душі, але й в моїй. книжка, що спонукає до роздумів та до написання (хай лише подумки) своїх власних замальовок про перехожих, яких кожного дня зустрічаю у моєму житті.
відчуваю, що деякі історії надовго засіли в голові. про "лишні речі зайві", "любити живих", про "вчитись ніколи не пізно", про "президента через 20 років"... залюбки читатиму ще

[Marichka Dzhala · Rating 5 out of 5]

знала про Логвиненка і знала, що він подорожує, і знала про Ukraїner, і знала про Saint Porno, але попри те дуже з сильним скептицизмом ставилася до Перехожих, навіть не прочитавши книжку. Мені сподобалося Saint Porno, перших 20 сторінок мені здалося, що те чого я собі сама не могла пояснити, не могла віднайти влучних слів для опису певних речей зумів віднайти автор, проте потім почався сухий репортаж, і мене це дуже бісило, я зробила таку ж проекцію і на Перехожих, але я ще ніколи не була така рада, що так помилилася.
Я стараюся багато читати останнім часом і робити для себе якісь висновки після прочитання книжок, але зі всієї бізнес-літератури і навіть художньої саме ця книжка змусила мене задуматися найбільше про життя і про ці��ності, про те чи важлива стабільність, чи важливо з якої кожен країни, зруйнувала безліч міфів для себе про Азію, раніше мені завжди хотілося подорожувати заходом, а тепер тягне на схід. Мені хотілося ��уже в Непал, на Балі, але тепер розумію, що якщо це колись станеться, і я таки побуваю в Азії, то мій візит не обійдеться Непалом єдиним чи Балі :) дуже-дуже раджу прочитати.

[Olena Sovyn · Rating 5 out of 5]

Неочікувано цілісна книга. Дивовижно як автор пишучи про інших людей насправді набагато більше написав про себе

[Ira Zhukevych · Rating 5 out of 5]

Чудова, легка, надихаюча! Нагадує про те, як випадкові люди, перехожі, як називає їх автор, можуть зробити нас щасливими, відкрити щось нове, показати нам безкорисну доброту. Або ж навпаки - дозволяють нам зробити те саме для них і отримати від цього ще більше задоволення!

[Julia Saviuk · Rating 5 out of 5]

Те відчуття, коли не хочеш, щоб книжка закінчувалась. Знову захотілось в Малайзію і Тайланд, ще більше захотілось вперше в Сінгапур. Прочитайте "перехожих", нагадайте собі, як важливо любити тих, хто ще тут. Давно не читала такої "живої" книги. Дякую, @Bogdan Logvynenko.

[Natali · Rating 4 out of 5]

Вперше, з книгарні вийшла лише з однією книгою, замість оберемка. "Перехожі" зацікавили яскравою обкладинкою та свіжою мовою. Я зрозуміла, що вже втомилася від перевантаженого складнопідрядними реченнями та архаїчними словами сучукрліту.
Ця книга - фейсбучні замальовки. Десятки облич, десятки історій. Жодної, яка би вразила чи особливо запам'яталася. Проте всі цікаві.
Прості люди, незамислуватий стиль переказу подій та розмов - ця книга наче демонструє, що подорожувати так само просто, куди-завгодно.

Хороша книжка. Раджу.

[Mirus · Rating 5 out of 5]

Просто приємна, тепла книга про життя подорож і роздуми про буття.

[Volodimyr Rybakov · Rating 3 out of 5]

Ну не книжка це, в моєму розумінні. Просто перенесені історії про подорожі з блогу в паперовий формат.
Але якщо сюжетно поєднати стільки історій та персонажів, мав би вийти якийсь п'ятитомник чи що. Історії люблять за імена, якщо це твоє ім'я. Багатьом приємно, коли їх згадують в книжці, а особливо українцям, які можуть цю книжку прочитати (виявляється, українців багато всюди).
Власне, книжка не про країни Азії, а про історії жителів цих країн та мандрівників. Головна думка в тому, що все можна змінити, варто тільки захотіти.
Без змін і змін не буде.

[Veronika · Rating 4 out of 5]

Захотілося повернутись до цікавої однієї ще ненаписаної книги. А натхнення - це завжди прекрасно) Книга дуже легка, я справді немов читала фейсбук цікавого автора. Дякую :)

[Alla Sadovnyk · Rating 5 out of 5]

Книга, яку читаєш на одному подиху. У ній багато живого і справжнього, яке мотивує збирати рюкзак у дорогу і змінювати своє життя.

[Svitlana · Rating 4 out of 5]

3.5. Книжка, безумовно, має позитивну енергію і драйв і дуже легко читається, але обмежена своїм же форматом - по суті це трохи оброблені пости з тревел-блогу про випадкові і не дуже зустрічі автора-мандрівника.

З плюсів - тут ви знайдете подорожні нотатки з перспективи людини, яка подорожує автостопом, зупиняється у простих дормах, ходить-іздить нормальними звичайними вулицями і описує звичайних людей - тих, кого не видно на відфотошоплених фото в тревел-блогах та прекрасних видах на туристичні місця з висоти польоту квадрокоптеру.

Мінус - перспектива ця, все ж таки, обмежена. І в міркуваннях та оцінках автору мені не вистачило глибини і рефлексії.

[Елена Бугаева · Rating 5 out of 5]

Opened that world for me. Now I want to visit Asia.

[Oleksii K · Rating 4 out of 5]

Збірка чудових історій про чудових "Перехожих" Південно-Східної Азії! Одразу згадалась своя мандрівка в усміхнений сонячний Таїланд. Можна лише уявити скільки подій, знайомств, емоцій виникло у автора за роки роботи в якості гіда в компанії iloveasia.travel, якщо за декілька тижнів подорожі Азією відбувається переворот в свідомості. Набагато цікавіше, звячайно, читати про ті місця, де вже побував - більше відчувається ефект присутності. Але не менш цікаво досліджувати ще незнайомі країни через романтичні, щирі, теплі розповіді свого співвітчизника, який, мов через рожеві окуляри, спостерігає за людьми і подіями навколо себе.
Важко повірити, що Богдан народився в Києві, адже, купуючи книжку в рідному Львові в книгарні Старого Лева, як мінімум очікуєш розповіді з притаманним Львову національним колоритом.
Що не сподобалось, так це шовіністичні настрої на сторінках книги. Більше 50% розповідей містять політичну чи націоналістичну складову, те лайно, що виливається останніми роками по телебаченню і в новинах в мережі. Більш того, подорожуючі люди і так на своєму шляху перетинаються з представниками тієї чи іншої держави і мають свою точку зору і відношення до тієї або інакшої народності. Писати про це зайвий раз, два або 10, на мою думку, не варто. По-перше, це деактуалізує книгу з роками, а, по-друге, зменшує потенційну аудиторію зараз. Ну, але у автора своя ідея і мета - популяризація України в світі і з цим завданням, на мій погляд, він справляється дуже добре.
> Може, історії звичайних людей у "Перехожих" занадто наївні, у них багато віри, у них так мало про людські хиби. Ми любимо чіплятися до вад живих - і оплакувати мертвих. А так легко можна все змінити: просто дякувати неідеальним, більше їх підтримувати, частіше казати про свою любов тим, кого не треба оплакувати.

[Olya · Rating 4 out of 5]

Меня привлекла обложка. Яркая, как восточные наряды. Сочная, как прохладный манго с уличного лотка. Теплая, как вода Андаманского моря. Девушки такой внешности встречались мне во время путешествия Малайзией, а когда, бегло перелистнув, я выяснила, что автор был и в Таиланде, и во Вьетнаме, и Сингапуре, и на родине моего папы - Лаосе... У меня не было выбора, кроме как почитать:)

Скажу наперед, что книга оставила противоречивый след после прочтения. Из минусов для себя выделила категоричность суждений автора, навешивание ярлыков, сюжет "обо всем и ни о чем". Из плюсов - приключения по любимым странам, отличные атмосферные фото, "живой" язык рассказов, послесловие. Из фишек - динамичный и краткий формат фейбук-заметок, из которых выросла книга. Перечитываешь их быстро, как будто крутишь педали велосипеда по пыльной шумной тайской дороге. Или едешь в китайском поезде со скоростью 300 км в час. Или съедаешь маракуйю :)

Неизбежно я вспоминала свои впечатления о тех странах, где была, пусть и не так долго и так хардкорно, как автор. Тех "перехожих", которые встречались мне на пути. Те выводы, которые я делала во время и после каждой из поездок. И мечтала о тех странах, в которые я попаду впервые.

Я рекомендую эту книгу тем, кто боится ехать в Азию; тем, кто не решается на приключения, предпочитая им порядок; тем, кто хочет интересно провести пару вечеров за легким чтением.

[Coffeefairy · Rating 5 out of 5]

Читала майже всі історії з книги в мережі ще до її виходу, але книгу таки чомусь купила. Як комусь хто вічно розглядає людей навколо - мені такі історії дуже цінні хоча б тим що можна дізнатися як процес спостереження за людьми проходить в інших. Інколи я людьми захоплююся, фантазую про їх внутрішні світи, ритуали і рішення які вони приймають. В натхненні дні я думаю що всередині кожного перехожого - всесвіт: неосяжний, красивий і таємничий, зітканий зі світла і добра. В погані дні - я бачу в людях тільки їх побутові потреби і приземленість. І про себе тоді так думаю теж. Богдан, здається, писав всі свої історії в хороші дні.
В цій книзі не про шмати м‘яса, тут про справжніх кнікальних і неповторних персонажів. В тому числі й про автора, в якому всі герої віддзеркалилися і мабуть надовго залишилися.
Понапідкреслювала собі в книзі навіть.
Буду читати ще.

[Alina Rozhkova · Rating 4 out of 5]

Читати про чужий досвід подорожей достатньо цікаво, але я дратувалась від того, як безвідповідально Богдан подорожує - поїхав, не знаючи мови і не взявши якийсь перекладач, з кнопочним телефоном без інтернету, там забув зробити візу, там забув взяти карту і загубився, тут припаркувався в забороненому місці і його машину евакуювали. Я б не хотіла їздити в парі з такою людиною, я би посивіла ще після перших пари косяків 😐
+ дуже кидалось в очі те, що третина персонажів книги - це українці або подорожуючі іноземці, але про це вже написали в інших відгуках. Було очікування більшої кількості історій саме про місцевих жителів (але де ж їх взяти, якщо ти не знаєш їхніх мов, а вони не знають англ).

[Maria Morozova · Rating 4 out of 5]

Перша книга цього жанру для мене. Маленькі скетчі, частинки подорожей, без сюжетної лінії, блог в книжці. Жанр легкий, однак, книга просякнута політикою, що залишає трошки суму в душі. Особливо історія про жінку з кульочком. Як це: стояти в найрозвинутішій країні світу і розуміти що витратив свою молодість на життя в малій диктатурі? Сумно. Загалом, мені сподобалося, що 'Перехожі' викликають купу ідей. При чому не тільки подорожей, але й життя. Як по-різному його можна прожити, і як тисячі людей по всьому світу це роблять не боячись нічого. Надихаючі історії.
P.S. Ще раз впевнилася наскільки важлива англійська.
P.p.s. Виникали алюзії на Шантарам

[Oksana · Rating 3 out of 5]

Книгу колись порекомендувала колега, як душевні оповіді про подорожі і, оскільки, сама часто подорожую, із задоволенням купила.
Але розчарувалась з перших сторінок.
Написано якось "несмачно", ніби так не говорять, або коли так старались донести якісь історії, що сильно думали-надумали і перестарались.
Якщо почати читати книгу вголос, то ще більше дається взнаки якась несуразність.
Чесно кажучи, зловила себе на думці, що маю кількох знайомих, які ведуть тревел блоги і пишуть набагато соковитіше та влучніше.

[Василь · Rating 5 out of 5]

Логвиненко вміє видавати і робити надзвичайні проекти. Читання цієї книги легке, швидке і просте. Ніби, що такого може бути і випадкових перехожих? Але, при читанні всі люди стають якимось унікальними і цікавими.

[AnaNadya · Rating 5 out of 5]

Настільки легка і позитивна книжка! Читається на одному диханні і хочеться щееее :)

[Olga · Rating 5 out of 5]

Легка в читанні мотивуюча книга! Дуже сподобалась! Чекаю другу частину

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

Улюблена книжка липня, автор прекрасний

[АК-75 · Rating 5 out of 5]

Книга про мандри. Написано з любов'ю і розумінням справи!!!

[Iryna Rodych · Rating 5 out of 5]

Ця книга - своєрідний щоденник мандрів п‘ятьма країнами (Таїланд, Лаос, В’єтнам, Малайзія, Сінгапур) через призму людей, яких зустрічав автор на своєму шляху. Я шалено люблю такі книги, мандри далекими краями - це найзахопливіша справа. На жаль, зараз з мандрами важко, бо карантин, тому хоч завдяки книзі можна отримати ковток свіжого повітря.

«Перехожі» вражають щирістю, простотою, відкритістю. Хоч історії не пов‘язані між собою, книга вийшла дуже цілісна. Також мені сподобалося, як автор непрямо розкриває себе, насамперед через стосунки з іншими. Мене аж розчулила історія про мандри з мамою.

Ця книга фантастична, цікаво написана та чудово проілюстрована, їй місце на моїй поличці гарантоване :) 5⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ /5 ❤️

[Dzvenyslava Oleynyuk · Rating 5 out of 5]

Дуже тепла книжка. Читаєш ніби за довгою розмовою щ кимось, не відчувається відстані сторінок, а просто насолоджуєшся досвідом і знаннями іншого мандрівника. Книжка з серії : усмішка на лиці, коли читаєш. І зразу на ерці якось так тепло і довіра до всесвіту, коли ти в мандрах і величезне дякую за перший розділ, про фейли. Аж стало спокійніше на душі від того що я не одна маю в мандрівках такі штуки.
Ну і ця книжка прочитана в Греції в розгар карантину і коронавірус, вкотре нагадала який же тісний світ

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Дякую Богдану за його погляд на Азію – без прикрас, які тут ні до чого. За людей і їх історії, за розширення світу, за бажання ділитись своєю любов'ю. Давати і не просити нічого натомість – це ж так просто.