Доволі приємна лампова історія про дівчину на дивне ім'я Снепдреґон (англомовна назва антиринума чи ротиків по-народному), яка навідується до місцевої відьми й заодно жінки із розбитим серцем. Снеп спочатку боїться її, але потім поступово навіть навчиться контролювати свою магічну енергію, яка врешті допоможе їй впоратись із певним сімейним непорозумінням (у чоловічому роді). Річ у тім, що жіночка збирає збитих машинами тварин, закопує їх на цвинтарі й потім вже зберігає їхні скелети, щоб продати для природничих музеїв. Ба більше, вона бачить їхні душі й може спрямовувати у правильне русло.
Найбільш цінне у мальописі є його дивовижна літня атмосфера, яку авторка навчилась конструювати ще в Lumberjanes. Яскравий і динамічний малюнок робить цю історію насамперед для підлітків різної статі, а далі вже для більш широкої аудиторії. Робота з обличчями, рухом може навіть нагадати манґу, але це більше стилізація, побічний вплив східного стилю, який гарно тут асимілювався із американською незалежною школою.
Друга важлива річ, звісно ж, це інклюзивність. Старша подруга Снеп не приховує, що вона лесбійка, яка певною мірою ізолювалась від світу через відсутність розуміння і прийняття. Усе ж тоді не було ані прайдів, ані інклюзивної політики, тому бути інакшою все ж мало суттєві обмеження. Далі кращий друг Лу робить перехід десь посеред історії, стаючи дівчиною. Навіть не пам'ятаю, де я зустрічав, щоб в коміксах так легко розповідали про трансґендерний перехід і взагалі подібну тематику. Тут немає осуду чи стигматизації, цей світ (усе ж більше утопічний) швидше про гармонійне співіснування різних людей, особистосте1, яким просто потрібна любов і повага.
Ця графічна історія достатньо цілісна й вичерпна. Тут нема незакритих сюжетних ліній чи нерозкритих персонажів, хоча й вони справді западають у душу. Рідко коли можна зустріти настільки органічний світ, де лгбт+ тема не набуває якогось випуклого, нав'язливого характеру, а існує органічно, спокійно з іншими контекстами. Загалом, тут навіть не про ґендер, а інклюзивність, тобто прийняття іншого людьми й самим собою. Не випадково це відбувається у підлітковому мальописі, адже саме в цей вік відбуваються ключові зміни в ідентичності.