Століття Якова

by Володимир Лис

Найкращий роман десятиріччя — короноване слово, яке вразило літературну Україну! Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Genres: Fiction, Ukrainian Literature, Historical, Ukraine

224 pages, Hardcover

First published January 1, 2010

About the author

Український журналіст, драматург, письменник. Відомий також як народний синоптик.
У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Довгий час був поза письменницькими організаціями.
Автор романів «Айстри на зрубі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Маска», «Острів Сильвестра», «Продавець долі», «Романа», «Графиня», «Століття Якова». Побачили світ книги «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте», «Господар нашого двору» (п'єса), «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).
Отримав багато відзнак, зокрема: Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь (за повість «Там, за порогом»), Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра» (2008), Володар Гранд-коронації Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова» (2010), та інші.

Reviews

[Lily · Rating 3 out of 5]

Це століття у мене вийшло прожити за день - книжка читабельна і захоплива, так. Історичне тло намальоване скупими, але промовистими мазками. Але це для мене всі плюси. Бо часто скидалося на те, що читаю любовний роман. Не сподобалися жіночі образи, тобто те, як Лис їх малював. Майже постійно було таке відчуття, наче автор переборщив із хтивістю. Особливо це мене накрило після епізоду про близнючок, які свою кров віддали. А чоловіки навпаки, як на підбір благородні, і навіть ті, які з негативним забарвленням, той же Зоськин перший коханий з його медальйончиком чи Андрій Віки, врешті каються. Від Якова всі хочуть дітей і всі його хочуть - мачомен. Читала, бо всі говорили про книжку і серіал, хотілося свою думку скласти. Серіал дивитися чогось розхотіла.

[Olenka · Rating 5 out of 5]

Ніколи не була фанаткою сучасної української літератури. І, правду кажучи, зараз не є. Та й догодити мені в цьому плані дуже важко, оскільки більшість сучасних творів мені, м'яко кажучи, не подобаються. Але й таке трапляється. Деякі сучасні українські книги я дійсно вважаю прийнятними для читання.

"Століття Якова" - це історія життя чоловіка, якому от-от виповниться 100. Багато що довелося пережити йому: війни, полон; поляки, німці та "совєти", яким не давали спокою наші землі, зміна режимів. Та не тільки це довелося витерпіти. Дитяче кохання та зрада, одруження та біль втрати через смерть дружини та дітей, вбивство товариша та й інші гріхи (в яких він ніяк не міг покаятися священникові). Ніби прожив таке довге життя, а "...промайнуло як один-єдиний день..."

Цікавий сюжет, гарна українська мова в поєднанні з поліським діалектом (головний герой родом з Полісся, де, власне, і проживає все своє життя) та де-не-де польськими, російськими та німецькими фразами... Цю книгу варто прочитати, вона захоплює з перших сторінок. І я погоджуюся з тим,що цей роман є одним з найкращих романів десятиліття.

[Vicky.Demigoddess · Rating 2 out of 5]

Вже кілька років проходила повз цієї книги навіть попри фантастичні відгуки. нарешті прочитала. Не зрозуміла такого шаленого захвату. Книга як книга. Сюжет доволі не новий, все дуже передбачувано. Навіть прикро. Та і чому століття? Лише щоб зачепити читача? Тут якісь життєві інтриги в житті Якова важливіші за епоху, в якій все це відбувається. Мені в цьому плані дуже подобається "Марія" У. Самчука, де ми проживаємо життя з головною героїнею, а історичні події, які шалено міняють одна одну, лише тло, яке залишає нещадний відбиток на ГГ, і вони нерозривно пов'язані між собою. А тут дідуган постійно вирішує свої статеві проблеми, поки туди-сюди прокочуються повстання, війни і тд. Остання частина романа взагалі якийсь сумбур - автор напхав туди все змішавши часи та місця дії, замість того, щоб розширити попередні частини, зробити їх багатше. Вийшов текстовий вінегрет. Герої мені видались якимись стереотипними, особливо жінки - всі в нього "слабкі на передок", при цьому мудрі хазяйки та ще й пліткарки тупі, як квочки. Головний герой взагалі ніякий. В мене навіть не склався його портрет. Ми не знаємо навіть його рис, та і характер якийсь нечіткий. Єдине, що ми знаємо, що в нього ну дуже багато дітей, особливо позашлюбних. Тут автор ну просто перегнув. Ех, навіть кінцівка не шокувала, не здивувала, бо була озвучена ще в середині книжки.

[Vivi ✨ · Rating 4 out of 5]

Колись дивилась екранізацію, тепер дійшла й до книги.
Читала і боліло серце за наших людей і за Україну. Як не москаль плюндрує, то поляк і німець(

Весь час намагалася абстрагуватися від персонажів і їхніх непослідовних вчинків, тож зрештою змирилась. Такі вже були стосунки, відношення одне до одного і людські закони.
Але кожного разу дивувалася скільки життєвих перипетій випало на долю Якова. За 100 років стільки пережити і все памʼятати — то фатум.
Окремо дякую за мову тексту — це розкішно, без сарказму)

[Oleg · Rating 5 out of 5]

Відверто кажучи спочатку думав поставити четвірку.
Книжка направду дуже цікава, але іноді життя Якова набирає якихось надто фантастичних обертів, наприклад, як момент з медальйоном чи лінія з Оленкою. В якийсь момент я зловив себе на думці, що головний герой за своє життя побачив, пережив, зустрів стільки подій і людей, і все це за відсутності Фейсбука:)

[Margaryta Kostyuk · Rating 2 out of 5]

Книга про те, як один Яків прожив сто років. ЗНЕНАЦЬКА :) Просто історія однієї людини. Про те, що життя могло бути не дуже правильним, більше того - далеко не праведним, але воно для чогось та й було. Головне, аби не дарма, аби не трапилось, як у Шукшина - "Прожил, как песню спел, а спел плохо. Жалко — песня-то была хорошая".

Нелегко виділити щось із моїх вражень. Із рецензії Забужко - "Володимир Лис написав хорошу книжку" (цитата не дослівна, але десь саме так простецьки й звучало...). Так воно і є. Власне, і все :) Ну, тобто взагалі - все, більше нічого. Хороша книжка. Якось так.
Найбільш яскрава емоція - дуже розчулена я була кінцівкою. Невідомо, чому, але це так. Кінцівка дуже правильна й логічна, як на мене.

Ах, і ще одне відкриття - виявляється, говіркою можна не лише гувурєти (сподіваюсь, у мене вийшло))), а ще й писати й читати. Варто спробувати хоча би раз, будете мати новий досвід.

Крім того, я не могла не звернути увагу на бажання автора через призму життя однієї людини розкрити історичні події (звісно, сто років же, як-не-як). Чесно кажучи, висвітлені вони якось замало для того, щоб можна було скласти собі повну картину того, що відбувалося глобально в межах часу й простору, і водночас забагато для того, щоб можна було повноцінно сфокусувати увагу на одній маленькій, з точки зору історії й території, долі. Той же "Жовтий князь" Василя Барки значно виграє в цьому сенсі, хоча й охоплює суттєво менший період часу.
На об'єктивність не претендую, залишимо це для критиків-професіоналів. А на мою суб'єктивну думку, вийшло в цілому добре, але дещо

Сумбурно.

[Inna · Rating 4 out of 5]

Отак лежить книжка 4 роки на полиці, лежить, а потім ти дізнаєшся про небачену річ – зняли фільм за твором сучасної української літератури, і подарунок подруги одразу вдаєсться прочитати за кілька днів.
Кілька слів про враження. На диво, мене як дівчину мало зацікавили любовні переживання героя. Підозрюю, що через змальовані жіночі образи в романі, бо вийшли вони з-під чоловічого пера наче такими,якими і бачать жінок чоловіки – нелогічними, підступними, хитрими, а деякі полохливими і невпевненими. Коротше кажучи, зовсім не в них сила цього роману. А заворожує, як вправно автор вписує життя головного героя в усі архіважливі історичні події ХХ сторіччя і як вишукано грає відомими (особливо жителів Західної України ) прізвищами – Собєський, Пілсудський, Радзивілл. І це те,що поглинає твою увагу,наче ти саме там і переживаєш той історичний момент, але знаєш,що переживати сильно не варто, адже майже сто вже, отже дожив)))
Не розкритою до кінця для мене залишилася лінія з Уляною. Починала як головний персонаж, закінчила як ледь не третьорядний. І непослідовна вона, абсолютно непослідовна, що дратує,коли ти намагаєшся розібратися в її мотивах! От одразу видно, що писав чоловік) Доводиться лише змиритися і не зважати.

[Maria · Rating 5 out of 5]

Книга захоплює, моментами розбивала серденько.

[Наталія · Rating 4 out of 5]

книга в якій помістилася доля однієї людини. опис життя на тлі плину історичних подій та ��мов, їх зміни впродовж століття. справді дещо війнуло духом "ста років самотності" Маркеса. І якось дуже швидко "в Макондо почався дощ": в якийсь момент у житті Якова настала точка неповернення і здавалося б що все краще вже відбулося, а мабутнє може запропонувати тільки скромні радості. І людина наче опиняється у власній в*язниці зі спогадів, які навіть не чередуються у часі, а втрачають будь-яку хронологічність: наче люди з минулого живуть з тобою водночассі. Мені здається, що така участь всіх літніх людей - число їх втрат накопичується, число їх радості теж, але зазвичай вона залишається у минулому, у "золотих" роках людини (хоча в кожного вони мабуть свої). Обережно, бо цей "настрій" літньої людини тут прописано настільки майстрено, що можна неволею похитнути власну рівновагу.
Не сподобалися жіночі персонажі. Насмілюсь сказати, що вони радше є проекцією уявлення про жінок від чоловіка, що створив собі образ жінки з анекдотичною і трагічною "жіночою логікою": жінка думає одне, говорить інше, діє ще по-іншому. При цьому жінки в творі часто легковажні та незрозумілі. Також така кількість позашлюбних дітей більше схожа на надмірність.
Загалом книгу варто прочитати, вона потішить насиченістю та зловить на гачок цікавості.

[Denys Slobodeniuk · Rating 4 out of 5]

Тяжко далася ця книга. Не через те, що нецікава - тяжко читати і через кожну сторінку проглядати трагедії із життя українського народу, що відбулися із ним за останнє століття, багатократно підсилені життєвими драмами поліщука Якова.
Незважаючи на те, що численні малоймовірні збіги в житті Якова трохи псують реалізм розповіді, однак водночас підкреслюють її трагізм і змушують сумувати за втраченим і недосягнутим, навіюють меланхолію.
Дійсно це книга, яку б я нізащо не хотів перечитувати.

[Oles Berezhny · Rating 5 out of 5]

Протягом кількох років якось увесь час оминав цю книгу, хоча й цікаво було чому всі так багато пишуть хвального позитиву... можливо обкладинка видавалася занадто попсовою? думка про обкладинку не змінилася. до того ж, тепер знаю, що вона просто провальна. бо не відповідає ані загальній тональності книги, ані стилістиці. навдивовиж дуже невдалий дизайн обкладинки, як на мій смак. але сама книга набагато перевершила усі мої очікування. прочитав її на літаку, під час довгого перельоту з України до Південної Африки. не раз і не два очі мої намочувалися від бурхливих емоцій у тексті, що взагалі майже ніколи не стається у мене під час читання книжок, а тут таке... емоції, кохання, любов... написано дуже і дуже переконливо, стисло, без зайвого. особливо мушу відмітити характерне волинське звучання голосу оповідача. а також всі інші регінальні діалекти й мови (польська, німецька, навіть трохи німецької), які вплітаюітся дуже органічно. історично тло також є дуже органічним і природнім, драматичні зміни прйдешніх влад, неначе драматичні зміни погоди... чудова книга! рекомендою як обов'язкову для прочитання усім, хто цікавиться сучасною українською прозою!

[Mariana · Rating 2 out of 5]

Книжка читається легко, але образи прописані скупо, дуже стандартні стереотипи використані (наприклад, російська мова для негативних героїв). Для міфотворчості України в новітній історії - мабуть цінно (Забужко ж не просто так хвалила в передмові), як літературний шедевр - сумнівно. Таких історій в кожного в роду по кілограму, а може й всі двадцять. Єдине що - наші таких історій чи вже не розкажуть, чи й не розказали б, бо "нащо діти вам те треба" або ж тому що неможливо розказати як це в кожному кутку села від твого діда по дитині чи як той же дід вижив у війну. Хто те не пройшов, той не зрозуміє. Бо фарб там було багацько. А в розповіді і книжці - їх на мільйон менше, на жаль. Проте, кому не розказали своїх історій, може книжка і буде помічна. Для заповнення пустих місць національної пам'яті.

[Bogdan Obraz · Rating 5 out of 5]

Недарма цей роман вважається одним з найкращих у сучасній українській літературі. Тут є все: калейдоскоп історичних подій, виразні герої, неймовірні події, пристрасті і кохання, зрада й перемога, зникнення й повернення, смерть і воскресіння. Твір написано різними стилями мовлення: діалектами, полонізмами, русизмами українською. За мотивами роману Андрій Кокотюха написав сценарій для чотирьохсерійного однойменного фільму, який цікаво порівнювати після прочитання.

[Олена Рябченко · Rating 3 out of 5]

Лежала в мене ця книга десь з літечка і читати її зовсім не хотілося. Вчора ж побачила в групі ФБ опитування про найкращу українську книгу 21 століття і дивлюся люди си голосують. Думаю треба й мені читнути. Книжка то ж невеличка. Читнула. Про тяжку вкраїнську долю + ще інтриги, нездорові любові, вбивства і діти, багато-багато дітей і не завжди ясно де чиї. Очевидно я далеко не цільова аудиторія цієї книги.

[Tanja Pasiechko · Rating 5 out of 5]

Плачу… Тата згадала…

[Zoriana Berehuliak · Rating 5 out of 5]

Мова йде про ціле СТОЛІТТЯ !! Скільки може статися з людиною за цей час.. (!) Неймовірна історія про нелегке, але таке багате на події, переживання, розставання, кохання, життя Якова..
Словом, дууже захопливо !) Надихає жити достойним життям і завжди протистояти труднощам.

[Alona Salona · Rating 3 out of 5]

Це дійсно неймовірний роман! Не зря на ньому написали "роман десятиріччя". Він дуже емоційний, я не один раз плакала коли його читала, так тужливо було мені за Якова за його долю ... Все написано уже реалістично, і персонажі і події, їх почуття і пристасті. У нас, як у читача є змога споглядати майже сторіччя за життям села Загоряни та його мешканцями. Сам Яков і у польському війську воював, і в радянському, а жінок у нього скілько було! А діточок - що у небі зірочок, то точно про нього. Та попри все, ця історія так припадає до серця б вона щира, їй віриш. У нашої сімї теж було відлуння одного з епізодів життя Якова, зокрема про Зосю, молоду польську шляхтичку яка полюбила простого мужика.
Невеличкий спойлер, може з 1/4 книги написано діалектовою говіркою, тож якщо вас це не відлякує - читайте! Щиро раджу!

[Elena · Rating 5 out of 5]

Удивительный это талант - в 240 страниц уместить весь ХХ век, со всеми его бедами, всеми горестями и радостями простой человеческой жизни. Компактно и исчерпывающе.
Прекрасное и ужасающее идут рука об руку по дороге длиною в сотню лет, по которой проведет вас необычный (а кто из нас обычен?) полесский старик Яков Мех, сполна испивший чашу, которую мимо не пронести ни молитвами, ни проклятьями. Великолепная книга! Человечная и человеческая на фоне событий бесчеловечных, святых и грешных, правых и неправых.
Такова жизнь. В любые времена. На этой земле. Под этим солнцем.

[Nataliia · Rating 5 out of 5]

Touchy novel about the whole life of the man called Yakiv. He was born in the beginning of 20th century in Ukrainian village and have seen a lot in his life. He unhappy loved a girl who married another man. Than he was a soldier of the Polish army and met there a Polish noblewoman. During the Second World War Yakiv was a soviet soldier. The tragic events that happened during his life make the reader to emphasize with him.

[Olha Khilobok · Rating 5 out of 5]

100 років поліської несамотности й сила-силенна очей. Із бісиками, сльозами, зрадливою вологою, усим-усим на світі, повсякчас вибалушуються, стріляють, опускаються, спалюють і згорають. Тут і ніч їх має, стооко по-звірячому зиркає, і навіть самопал, хоч і порожнім, а таки оком цілить.

Ох, і давно я так не плакала. "Направду добра книжка".

[Iryna Ulianchenko · Rating 4 out of 5]

Чудова книга, в якій старий, майже столітній дідусь Яків із Волині згадує своє життя. І те життя виявляється на диво бурхливим і насиченим добрими і злими подіями. Оповідь прониклива і змушує замислитись. Я дякую автору за цю книгу.

[Ivan Korneliuk · Rating 5 out of 5]

Дуже гарне враження справила. Може тому що про рідну Волинь.

[Serhiy · Rating 5 out of 5]

Майстерно написане словесне полотно. Правдиво передано людські почування на тлі перипетій двадцятого століття. Мова проста і лаконічна - читати одна насолода.

[Andriy Fedunziw]

Книжка сподобалася. Все просто, велосипеда ніхто не видумував, звичайна сільська історія (ну може не дуже і проста), багато цікавих подій. Дідуля ще той ...

[Kirill Volonteer · Rating 5 out of 5]

Ни одного лишнего слова в романе. Проживаешь 100 лет истории Украины за 240 страниц. Удивительная книга

[Julia Vlasenko · Rating 4 out of 5]

хороше. трохи сумне, трохи смішне, але точно цікаве. Особливо якщо ви любите українську літературу. Ч0итається швидко, про життя, кохання, долю. Задіває, але не дуже глибоко. Рекомендую.

[Sofiia Tereshchenko · Rating 5 out of 5]

Мій перший досвід(мабуть) з сучасною українською літературою і тут є все, що я люблю: українська історія переплетена з життям людей, кохання, сімʼя, українське село, цвіркун, діалект, ліс, різні пори року. І також є те, що я не люблю: війна, Расєя(там так і написано), совєти, вбивства, зради, втрата близьких.
Моя сімʼя з центральної України, та ця книжка змусила мене повірити, що в мене є дід з Волині. Я його зустріла вже в дорослому віці і він не соромився мені розповісти все його життя, без замовчування незручних деталей. Іноді в мене було відчуття, що я сиджу поруч з Яковом на деревʼяній лавці в хаті і слухаю про його життя, питаю питання і дивлюся старі фотографії. Вайб 100/100. Я плачу.

[Dima Klp · Rating 3 out of 5]

В цілому роман сподобався, хоча первинно мене цікавив саме історичний контекст життя головного героя. Особисто мені було забагато любовних історій в романі. Також інколи мав ненав‘язливе відчуття, що сюжетний поворот вже аж надто нереалістичний, «книжний» або «серіальний». Незважаючи на це, було цікаво читати історію людини, яка прожила бурхливе 20те століття й зазнала достатню щастя і горя. Також дякую автору за автентичну народну мову і, як на мене, гарно розкритий портрет головного героя.

[Galina Kisil · Rating 2 out of 5]

2 - це теж непогана оцінка, це було ок ) Просто більше - як на мене - це переоцінити, мабуть. Звичайне життя людини в тих історичних умовах, в яких їй довелось народитись. Помилки, мрії, бажання. По фундаментальності нагадало дещо з класиків. Безумовно приємно читати, і знати, що сучасна українська література існує, і буває різна. Бурхливого захоплення все ж таки не розділяю.

[Анна Дьоміна · Rating 4 out of 5]

Суперечливі враження від книги. З одного боку - цікава мова з діалектизмами, приємне відчуття спільноти, висвітлення подій буремного 20 століття.
З іншого - розділи про стосунки Якова з жінками викликали відчуття "повний крінж".