У житті підлітків бувають моменти, коли вони почуваються так самотньо… Друзів у Ані фактично немає, через статуру її часто обзивають і ображають однокласники, найкраща подруга Кіра переїхала в інше місто… Єдина відрада дівчинки — це наука. Зокрема, анатомія. Аня мріє стати експерткою з медицини та веде анатомічний блог. А ще має особливого таємного друга. Він завжди підтримає, зрозуміє й розрадить. І, можливо, допоможе дівчинці стати впевненішою та популярнішою серед однокласників.
Історія про самотню дівчинку, в якої першої в класі виросли груди і від цього деякі хлопчики почали поводитися як уродища. Мені постійно було так шкода цю малу, я ні магу просто (але тут є гепі-енд). У книжки стронг освітня лінія про анатомію, а саме скелет людини, бо дівчинка має вдома скелет і веде блог про анатомію.
Історія одинадцятирічної дівчинки, яка захоплюється анатомією (навіть має домашнього приятеля-скелета) і страждає від цькування в школі через свою вагу і груди. Мені було емоційно складно читати про булінг, але це важлива тема, про яку треба писати книжки. Дуже реалістичною була реакція і думки головної героїні щодо подій у школі, фокусування на однокласниках, які її ображають, бажання приховати все від батьків та вчителів. Сподобалося також, як написані стосунки з найкращою подругою-переселенкою, інтерес до науки, ведення блогу. Шкода, що в моєму дитинстві не було таких книжок.
Книжка читається легко і занурювально. Втім, на позір невелика, емоційна, щира і доступна у наративі, повість має кістяк неабиякої міцності, де кожна деталь-пазл-кісточка важлива і має значення. Крім безумовної інформативності, головною перевагою якої я б назвала органічність подачі, у тексті є зрушення багатьох шарів та аспектів стосунків і цінностей. Тут тобі і дорослішання, і дружба, цькування і самотність, тілесність і прийняття себе, бодіпозитив у багатьох сенсах. Плюс — чимала жменя акцентів до теми інстаблогів, сучасних українських реалій та поп-культурних родзинок, актуальних (хіпстерських, навіть) професій, ще й таке собі easter egg — згадка про нашу спільну збірку “Окуляри і кролик-гном”. От мені тут цікаво-допитливо, як Ані зайшло оповідання “І в ананасики”, гм? :) Оксана розповідала (втім, воно й чутно), що цей текст вона прожила і виплекала досвідно, що навіть має свого, хоч і не домашнього, Сліма, й таке своєрідне витягання скелетів із шафи мені видається напрочуд сміливим та важливим, й по-особливому акумулює терапевтичну дію цієї історії. ❤️
коли я була підліткою, обожнювала книжку "Сезон дощів або не з цього світу". тоді не було багато якісної україномовної літератури для підлітків, та й давайте відверто - її тоді узагалі не було, були російськомовні книжки, і краплинки українською тішили і надихали.
словом, ту книжку я спершу взяла у бібліотеці, а потім, зекономивши кишенькові з того, що видавали до школи, придбала за 9 гривень у магазині "Орфей" собі сама.
там теж була історія про дівчинку, яку не дуже сприймали у школі. вона була кмітливою, писала щоденник неначе розмову з найкращою *уявною* подругою і дуже-дуже хотіла, як і кожен підліток, який би він не видавався крутим ззовні, знайти своє місце в світі.
мене та книжка тоді дуже надихала і я її читала-перечитувала сто разів, якісь моменти досі памʼятаю напамʼять:) і ностальгія за тією книжкою (але не тими часами) накрила мене, коли я читала "Скелет без шафи" Оксани Лущевської. вайби ті самі:)
нічого екстранового: все ті ж школярі, булінг, який ніколи не минає, пошук себе, друзів, опори у світі, перші переживання за зовнішість, справу, якою будеш займатися вже не в такому й далекому дорослому майбутті. але якось так було затишно і весело, місцями зворушливо і загалом добре, що на останній главі трошки просльозилась і захотіла з Анею познайомитися і, якщо б вона дозволила, її обійняти. я теж там була, Аню. от тільки книжки були мені як твій Слім:)
Чудова історія для підлітків 10+: про любов до анатомії, пошуки порозуміння, булінг, дружбу, Умань, Смілу і Черкаси, впо та пісню Джамали... І один мега-супер-класний скелктик =)