What do you think?
Rate this book
Про що вона мовчить
48 текстів про тілесність і сексуальність, біль і зцілення, досвід материнства та проживання важкої хвороби, втрату, токсичні стосунки, відстоювання особистих кордонів і сходження на Еверест — метафоричний та реальний.
Головна мета цієї книжки — аби по той бік сторінок почули. Аби жінки, які з дня на день носять у собі свої мовчазні історії, розуміли, що вони не одні.
Аби ті, хто хоче здатися, не здавалися.
У цій книжці зібрані історії про тілесність, сексуальність, біль, пошуки ідентичності, материнство, досвід важкої хвороби, токсичні стосунки та зцілення.
Це книжка-розрада, книжка-виклик, книжка-посестра.
Головна мета цієї книжки — аби по той бік сторінок почули. Аби жінки, які з дня на день носять у собі свої мовчазні історії, розуміли, що вони не одні.
Аби ті, хто хоче здатися, не здавалися.
У цій книжці зібрані історії про тілесність, сексуальність, біль, пошуки ідентичності, материнство, досвід важкої хвороби, токсичні стосунки та зцілення.
Це книжка-розрада, книжка-виклик, книжка-посестра.
248 pages, Hardcover
First published March 31, 2021
21 people are currently reading
410 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 40 reviews
October 21, 2021
читання цієї книги було затяжним марафоном, але я не спішила. прочитувала десь по есею в день і не шкодую про це. це важлива для українок книжка, важливіша, ніж "феміністки не носять рожевого", бо тут йтиметься саме про український контекст і досвід.
деякі есеї були мені геть далекі, з деякими я була до обурення незгодна, деякі зачепили за живе, а над деякими я сиділа з округленими очима і думала, що жінки, які наважуються розповідати настільки особисті речі, фантастично сміливі.
найбільше мені сподобалися наступні есеї:
- "Особливий досвід" Світлани Дідух-Романенко про те як у її сина діагностували розлад аутистичного спектру,
- "Під нуль" Катерини Перконос про нервове облисіння,
- "Красива чи розумна" Орнелли Остапенко про рольові моделі, доступні маленьким україночкам,
- "У заручниках свободи" Ірини Клекіт про її досвід блоґерства на тему сексуального життя,
- "Дівчатка так не поводяться" Дарки Озерної про очікування щоло дівчаток,
- "Синець і Панночка" Ірини Славінської про те як суспільство воліє не помічати замаскованих синців,
- "Орнітологиня, не отоларинголог" Ганни Кузьо про любов до птахів та науки,
- "Мама, якої не буде" Ірини Ніколайчук про складні стосунки з матір'ю.
хотілося б подякувати усім жінкам, причетним до створення цієї книги
деякі есеї були мені геть далекі, з деякими я була до обурення незгодна, деякі зачепили за живе, а над деякими я сиділа з округленими очима і думала, що жінки, які наважуються розповідати настільки особисті речі, фантастично сміливі.
найбільше мені сподобалися наступні есеї:
- "Особливий досвід" Світлани Дідух-Романенко про те як у її сина діагностували розлад аутистичного спектру,
- "Під нуль" Катерини Перконос про нервове облисіння,
- "Красива чи розумна" Орнелли Остапенко про рольові моделі, доступні маленьким україночкам,
- "У заручниках свободи" Ірини Клекіт про її досвід блоґерства на тему сексуального життя,
- "Дівчатка так не поводяться" Дарки Озерної про очікування щоло дівчаток,
- "Синець і Панночка" Ірини Славінської про те як суспільство воліє не помічати замаскованих синців,
- "Орнітологиня, не отоларинголог" Ганни Кузьо про любов до птахів та науки,
- "Мама, якої не буде" Ірини Ніколайчук про складні стосунки з матір'ю.
хотілося б подякувати усім жінкам, причетним до створення цієї книги
April 26, 2021
48 жінок страшенно відверто та щиро написали про те, що їм болить і про що вони досі здебільшого мовчали.
Близько третини авторок цих оповідань, есеїв, зізнань, свідчень виявилися мені знайомими.
Попри те, що книга задекларована такою, що написана жінками і для жінок, я свідомо її передзамовив і почав читати, щойно отримав і під час цього читання навіть ловив за собою відчуття сліз на обличчі.
Когось із цих жінок я розумію більше, когось менше, є такі, кого зовсім не розумію, можливо просто не маю чим, але відчуваю, що весь цей огром, цей неспинний вал досвіду – почасти відверто жахливого – дуже важливий.
Там стільки всього, що я навіть не намагатимуся перелічити, але якщо після відомого флешмобу #ЯНеБоюсяСказати у мене деякий час навіть зникло бажання мати з жінками справу, після цієї збірки я навпаки відчуваю набагато сильніше, як я жінками захоплююся і як, що би це зараз не значило, їх люблю.
Близько третини авторок цих оповідань, есеїв, зізнань, свідчень виявилися мені знайомими.
Попри те, що книга задекларована такою, що написана жінками і для жінок, я свідомо її передзамовив і почав читати, щойно отримав і під час цього читання навіть ловив за собою відчуття сліз на обличчі.
Когось із цих жінок я розумію більше, когось менше, є такі, кого зовсім не розумію, можливо просто не маю чим, але відчуваю, що весь цей огром, цей неспинний вал досвіду – почасти відверто жахливого – дуже важливий.
Там стільки всього, що я навіть не намагатимуся перелічити, але якщо після відомого флешмобу #ЯНеБоюсяСказати у мене деякий час навіть зникло бажання мати з жінками справу, після цієї збірки я навпаки відчуваю набагато сильніше, як я жінками захоплююся і як, що би це зараз не значило, їх люблю.
Read
October 23, 2021Загалом книжка виявилася цікавішою, ніж я очікувала. Найцікавіше мені було читати історії про досвіди хвороб, вразливостей, дитячі спогади, материнські досвіди. Менш цікаво - міркування про фемінізм чи суспільство, і "як мені все вдалося". Деякі думки, які влучали саме в "мій стан зараз", були несподівані, наприклад, Оксана Олійник: "Цей текст мав бути про те, як я прийшла до того, ким хочу бути. ... Я не могла намацати те, що треба, ніяк". Або Ірма Вітовська: "... розумію, наскільки болючим може бути чужий успіх".
August 29, 2021
Моя розповідь увійшла в цю збірку, але декілька місяців я ніяк не могла наважитися прочитати цю книгу. Наче й нічого особливого, просто життєві історії різних жінок. Але ж кожна історія особлива, як і кожна людина й кожна доля.
Історії різні: є важкі, страшні, є гнітючі, є оптимістичні, мотивуючі й запальні. Всіх їх об'єднує те, що це якоюсь мірою сповідь авторки. У кожної жінки є певні речі, про які годиться замовчувати. Але часи зараз такі, що суспільство наче готове до більшого прийняття "нестандарту", ніж раніше. До прикладу - діти з аутизмом. Як це - виховувати таку дитину? Які погляди ти зустрінеш на вулиці і чи багато людей допоможуть або хоча б не будуть засуджувати? Або ж, як це - стикнутися з післяпологовою депресією? Тижемать, ти маєш бути щаслива і сяюча, в тебе ж дитина здорова народилася, яка ще депресія?
Історій багато, вони на різні теми. Деякі відгукуються, деякі - ні. Це нормально. Але загальне відчуття (крім того, що я проплакала над деякими історіями пів ночі) - це підбадьорення. Адже всі ми різні, і всі гідні бути щасливими. Життя несправедливе, так. І не завжди ти жнеш те, що сіяла. Проте в будь-яких обставинах можна жити, любити, надіятись і радіти.
Історії різні: є важкі, страшні, є гнітючі, є оптимістичні, мотивуючі й запальні. Всіх їх об'єднує те, що це якоюсь мірою сповідь авторки. У кожної жінки є певні речі, про які годиться замовчувати. Але часи зараз такі, що суспільство наче готове до більшого прийняття "нестандарту", ніж раніше. До прикладу - діти з аутизмом. Як це - виховувати таку дитину? Які погляди ти зустрінеш на вулиці і чи багато людей допоможуть або хоча б не будуть засуджувати? Або ж, як це - стикнутися з післяпологовою депресією? Тижемать, ти маєш бути щаслива і сяюча, в тебе ж дитина здорова народилася, яка ще депресія?
Історій багато, вони на різні теми. Деякі відгукуються, деякі - ні. Це нормально. Але загальне відчуття (крім того, що я проплакала над деякими історіями пів ночі) - це підбадьорення. Адже всі ми різні, і всі гідні бути щасливими. Життя несправедливе, так. І не завжди ти жнеш те, що сіяла. Проте в будь-яких обставинах можна жити, любити, надіятись і радіти.
April 21, 2021
Прочитала книжку, а відчуття, наче побувала на якійсь грандіозній жіночій тусовці.
⠀
Де всі вільні й розкуті.
Де можна бути собою і говорити, що думаєш.
Хоч буває, що жінка жінці, ще той ворог.
Тому, багато хто мовчить.
⠀
Але в цій книзі вони заговорили.
Кожна про своє, але важливе й іноді дуже болюче, для себе.
Кожна історія унікальна й відгукується по-своєму.
Деякі, аж в саме серце.
⠀
Читаєш і ловиш себе на думці, що в багатьох історіях, частково бачиш себе.
Ось схожа на мене в дитинстві, і ось, теж дуже схоже на мене, ой, і точно такі думки у мене теж були.
⠀
А в кінці книжки є декілька пустих сторінок.
Мабуть, для своєї власної історії.
Для початку, хоча б для самої себе, сформулювати ту історію.
⠀
Де всі вільні й розкуті.
Де можна бути собою і говорити, що думаєш.
Хоч буває, що жінка жінці, ще той ворог.
Тому, багато хто мовчить.
⠀
Але в цій книзі вони заговорили.
Кожна про своє, але важливе й іноді дуже болюче, для себе.
Кожна історія унікальна й відгукується по-своєму.
Деякі, аж в саме серце.
⠀
Читаєш і ловиш себе на думці, що в багатьох історіях, частково бачиш себе.
Ось схожа на мене в дитинстві, і ось, теж дуже схоже на мене, ой, і точно такі думки у мене теж були.
⠀
А в кінці книжки є декілька пустих сторінок.
Мабуть, для своєї власної історії.
Для початку, хоча б для самої себе, сформулювати ту історію.
October 20, 2021
Ролі, які накидає на нас соціум, руйнують психіку, стосунки та життя. І так, ти апріорі не права, бо ж "інші" знають краще. Чи ні?
Усі ми про щось мовчимо.
Нас зупиняє страх, стереотипи і "а що скаже баба Маша, що сидить під під'їздом". І так і живемо. Мовчимо про свої мрії, бажання та заперечення. Страємось підмінити своє на чуже, але ж воно "правильне". Правильне для кого?
48 історій від 48 різних жінок. Кожна з них зіткнулася з проблемою, яка не вписується в соціум. І про яку не говорять. Безпліддя, післяпологова депресія, чайлд-фрі, надлишкова вага, "ти ж дівчинка", "навіщо тобі кар'єра?", синдром самозванця, інвалідність та ще більше десятка ситуацій, про які "не прийнято говорити".
Мене не вразив перший блок історій. Можливо, питання в тому, що дітей у мене немає і тема мені не близька. Але не зачепило. А от потім - понеслось. Історія за історією і книга закінчилась. А хотілось ще і ще.
Захоплення, розуміння, жах, страх, натхнення, злість - весь спектр емоцій у одній невеликій книзі на 250 сторінок. Це щось неймовірне.
Усі ми про щось мовчимо.
Нас зупиняє страх, стереотипи і "а що скаже баба Маша, що сидить під під'їздом". І так і живемо. Мовчимо про свої мрії, бажання та заперечення. Страємось підмінити своє на чуже, але ж воно "правильне". Правильне для кого?
48 історій від 48 різних жінок. Кожна з них зіткнулася з проблемою, яка не вписується в соціум. І про яку не говорять. Безпліддя, післяпологова депресія, чайлд-фрі, надлишкова вага, "ти ж дівчинка", "навіщо тобі кар'єра?", синдром самозванця, інвалідність та ще більше десятка ситуацій, про які "не прийнято говорити".
Мене не вразив перший блок історій. Можливо, питання в тому, що дітей у мене немає і тема мені не близька. Але не зачепило. А от потім - понеслось. Історія за історією і книга закінчилась. А хотілось ще і ще.
Захоплення, розуміння, жах, страх, натхнення, злість - весь спектр емоцій у одній невеликій книзі на 250 сторінок. Це щось неймовірне.
March 15, 2023
оо, це прекрасна книжка! прочитати її я захотіла, оскільки укладала її Іра Ніколайчук, моя дааавня приятелька. а мене завжди захоплювало все, що вона робить) тож я вірила, книга її видавництва буде шикарною. різні історії, де буде боліти, будеш пишатися, разом боятися і боротися. книга, що відчувається наче сотні обійм, години душевних розмов за кавою чи вином. обов'язково дам почитати мамі!
May 6, 2021
Чудова збірка із 48 [ здебільшого ] супер важливих та болісних історій. Безмежно рада та дуже вдячна за те, що подібні книжки, нарешті, мають місце на українському книжковому ринку.
April 27, 2021
Якось у далекому 2019 році я випадково виграла з подругою квитки на форум "Жінки та Секс", що проходив у Creative Women Space. Тема сексуальності, особливо жіночої мені цікава, тож я шукала такі заходи й по-всякому черпала знання на тему. Та цей простір, і цей захід виявився трохи більшим, ніж я очікувала. Я потрапила в реально дружнє жіноче середовище, яке спостерігала тільки хіба в якихось закордонних фільмах, де жінка жінці сестра, а не суперниця, про важливі і болючі теми можна говорити голосно і не боятись, що засудять, а атмосфера настільки приємна, що ти ніби вдома. Засновниці розказували про те, як власними силами орендували і облаштували простір, і скільки було на початку хейту, критики і недоброзичливості, але це їх не зупинило, а навпаки змотивувало до подальшого розвитку цього місця і проведення таких заходів. На форумі виступали абсолютно різні люди з різними темами, але кожна доповідь була по-своєму важлива і особлива. Вразила дівчина, яка в доволі молодому віці поборола рак, і яка так вільно говорила про те, як віднайти любов до свого тіла попри всі виснаження внаслідок хвороби і хіміотерапію; гінекологиня, яка дружня до ЛГБТ меншини і розповідає, що має багато таких пацієнтів, і це дійсно круто; засновник Першого секс-шопу у Києві, який в подальшому стане простором сексуальної освіти, який говорив, що на відкриття секс-шопу його надихнула ідея, що жіноче задоволення має бути на першому місці; жінка, яка все життя боролась з болісною менструацією і потім заснувала крутий арт-проект "12 місячних"; сексологиня, психолог, біологиня та інші. В кожній доповіді було щось, що зачіпало, щось до болю знайоме і щемке, щось таке, про що без слів розумієш і думаєш "ага, я теж там була, я не сама, і це круто".
Потім я прочитала "Феміністки не носять рожевого" Скарлетт Кертіс, яка круто перевернула мій всесвіт і стереотипні ставлення до жінок і фемінізму і я подумала, що от круто було б, якби таке видали українські жінки. І за 2 роки засновниці Creative Women Space засновують Creative Women Publishing - видавництво, де планують видавати книги на феміністичну тематику і вражають мене вже з першої виданої книги.
Читаючи "Про що вона мовчить" у багатьох історіях можна побачити себе, а в інших просто знайти щось, що ти розумієш, хоча сама цього не переживала. Я розумію жінку, яка у різні періоди життя сумнівається в своїй красі, а потім доходить до висновку, що краса - це не щось, що дається на якийсь період, і що вона завжди буде, але буде завжди різною для кожного життєвого періоду, я розумію жінку, яка страждає від облапування в громадському транспорті і кетколінгу на вулицях і чому вона не хоче про це розповідати, я розумію жінку, яка спілкується з чоловіком, який їй подобається, і який в останній момент їй відмовляє, як її це розбиває, але як вона в цій відмові знаходить себе іншу, себе, яку б не знайшла ніяк інакше, я розумію жінку, якій поставили випадковий діагноз і як її це мало не знищило морально, і розумію жінку, якій поставили діагноз реальний, який вона поборола і який зробив її сильнішою, я розумію жінку, яка в кожній своїй дії шукає заохочення мами, родичів, сусідів, села і всього світу, і жінку, яка попри те, що все робить ідеально все одно його не знаходить, я розумію жінку, яка постраждала від насильства від близького родича чи сусіда і розумію ту, яка не змогла з цим справитись, я розумію жінку, яка не може себе знайти і реалізувати, але невпинно продовжує це робити, я розумію жінку, яка досягла максимуму в професії чи бізнесі, але всі навколо не вірять, що вона це зробила без чиєїсь допомоги, я розумію жінку, яка хоче мати сотні коханців і шукати нові задоволення, на які здатне її тіло і розумію жінку, яка не хоче мати сексу взагалі, розумію жінку, яка не може завагітніти і розумію ту, яка ніколи не хоче мати дітей, розумію ту жінку, яка не знаходить підтримки в жіночій спільноті через заздрість до акторського успіху і розумію ту, якій комфортно жити з чоловіком і дітьми в селі, розумію жінку, яка проходила все життя через неприйняття своєї сексуальної орієнтації і розумію ту жінку, яка пройшла через важку травму, яка її зміцнила, розумію, чому деякі історії в цій книзі виглядають недописаними, недорозказаними, незавершеними. Розумію, чому увесь час ці жінки мовчали. І чому нарешті вирішили заговорити.
Потім я прочитала "Феміністки не носять рожевого" Скарлетт Кертіс, яка круто перевернула мій всесвіт і стереотипні ставлення до жінок і фемінізму і я подумала, що от круто було б, якби таке видали українські жінки. І за 2 роки засновниці Creative Women Space засновують Creative Women Publishing - видавництво, де планують видавати книги на феміністичну тематику і вражають мене вже з першої виданої книги.
Читаючи "Про що вона мовчить" у багатьох історіях можна побачити себе, а в інших просто знайти щось, що ти розумієш, хоча сама цього не переживала. Я розумію жінку, яка у різні періоди життя сумнівається в своїй красі, а потім доходить до висновку, що краса - це не щось, що дається на якийсь період, і що вона завжди буде, але буде завжди різною для кожного життєвого періоду, я розумію жінку, яка страждає від облапування в громадському транспорті і кетколінгу на вулицях і чому вона не хоче про це розповідати, я розумію жінку, яка спілкується з чоловіком, який їй подобається, і який в останній момент їй відмовляє, як її це розбиває, але як вона в цій відмові знаходить себе іншу, себе, яку б не знайшла ніяк інакше, я розумію жінку, якій поставили випадковий діагноз і як її це мало не знищило морально, і розумію жінку, якій поставили діагноз реальний, який вона поборола і який зробив її сильнішою, я розумію жінку, яка в кожній своїй дії шукає заохочення мами, родичів, сусідів, села і всього світу, і жінку, яка попри те, що все робить ідеально все одно його не знаходить, я розумію жінку, яка постраждала від насильства від близького родича чи сусіда і розумію ту, яка не змогла з цим справитись, я розумію жінку, яка не може себе знайти і реалізувати, але невпинно продовжує це робити, я розумію жінку, яка досягла максимуму в професії чи бізнесі, але всі навколо не вірять, що вона це зробила без чиєїсь допомоги, я розумію жінку, яка хоче мати сотні коханців і шукати нові задоволення, на які здатне її тіло і розумію жінку, яка не хоче мати сексу взагалі, розумію жінку, яка не може завагітніти і розумію ту, яка ніколи не хоче мати дітей, розумію ту жінку, яка не знаходить підтримки в жіночій спільноті через заздрість до акторського успіху і розумію ту, якій комфортно жити з чоловіком і дітьми в селі, розумію жінку, яка проходила все життя через неприйняття своєї сексуальної орієнтації і розумію ту жінку, яка пройшла через важку травму, яка її зміцнила, розумію, чому деякі історії в цій книзі виглядають недописаними, недорозказаними, незавершеними. Розумію, чому увесь час ці жінки мовчали. І чому нарешті вирішили заговорити.
March 18, 2023
мільйон подяк усім жінкам, що працювали над цією книгою, бо вона прекрасна. я загалом люблю такі збірки есеїв, а тут багато з них ще й різним чином резонували, оскільки нас з авторками об‘єднує +- один контекст і моментами подібний досвід 💔
June 29, 2025
Для мене книжка була неоднозначною. Деякі есеї запали в душу, були чуттєвими, живими, викликали хвилювання, бажання взяти авторку за руку та побути поруч.
Деякі відштовхували, були не близькими мені, викликали обурення, відчуття, ніби досвід жінок і важливість фемінізму знецінили. А часом нерозуміння, як деякі з авторок заробляють письменництвом, адже після прочитання було відчуття, ніби запихаєшся запліснявілим сухарем.
Розділ «Про те, як шукала себе від точки нуль аж до Гімалаїв» мене фрустрував, адже жодна з 5 історій навіть не наблизилась до Гімалаїв чи бодай Говерли.
У мене видання 2021 року і мені боляче усвідомлювати, як ми (на жаль, я теж) тоді толерували росіян: бо у авторок в російські діячки згадані, і любов до російської літератури, і частина тексту російською в одному есеї..
Мені шкода, що мозок так фокусується на негативному. Напевно, якби не відвертість та майстерність деяких авторок, то я б поставила 3 зірочки, але деякі есеї були настільки чудовими, що у мене рука не поворухнулася :)
Деякі відштовхували, були не близькими мені, викликали обурення, відчуття, ніби досвід жінок і важливість фемінізму знецінили. А часом нерозуміння, як деякі з авторок заробляють письменництвом, адже після прочитання було відчуття, ніби запихаєшся запліснявілим сухарем.
Розділ «Про те, як шукала себе від точки нуль аж до Гімалаїв» мене фрустрував, адже жодна з 5 історій навіть не наблизилась до Гімалаїв чи бодай Говерли.
У мене видання 2021 року і мені боляче усвідомлювати, як ми (на жаль, я теж) тоді толерували росіян: бо у авторок в російські діячки згадані, і любов до російської літератури, і частина тексту російською в одному есеї..
Мені шкода, що мозок так фокусується на негативному. Напевно, якби не відвертість та майстерність деяких авторок, то я б поставила 3 зірочки, але деякі есеї були настільки чудовими, що у мене рука не поворухнулася :)
June 28, 2021
Ця книга- як розмова з подружками, за якими ми так скучили в карантин. Не 30-хвилинна перерва на каву, а грунтовна, душевна розмова, коли на годиннику за північ, в бокалах уже пусто, а скелети саме просяться вийти з шафи...
⠀
Я співчувала і співпереживала усім героїням. І мінімум разів 10 бігала до чоловіка: "О, дивись, це ж про мене написано!!!" Вразливість, залежність від чужої думки, прийняття свого тіла, сумніви у своїй компетенції, які були присутні ледь не в усіх історіях.. І попри все - рух вперед, до світла, до особистої свободи і цілісності❤
⠀
50 коротеньких історій, які я би радила прочитати всім дівчатам і жінкам. Якщо у вас немає сили говорити про те, про що сказали авторки, просто почуйте їхні голоси. Уявіть віртуальне тепле коло без знецінення і токсичних зауважень, яке вас підтримує, яке вірить у вас.
⠀
⠀
Я співчувала і співпереживала усім героїням. І мінімум разів 10 бігала до чоловіка: "О, дивись, це ж про мене написано!!!" Вразливість, залежність від чужої думки, прийняття свого тіла, сумніви у своїй компетенції, які були присутні ледь не в усіх історіях.. І попри все - рух вперед, до світла, до особистої свободи і цілісності❤
⠀
50 коротеньких історій, які я би радила прочитати всім дівчатам і жінкам. Якщо у вас немає сили говорити про те, про що сказали авторки, просто почуйте їхні голоси. Уявіть віртуальне тепле коло без знецінення і токсичних зауважень, яке вас підтримує, яке вірить у вас.
⠀
March 29, 2023
Частину авторок знаю особисто, за кимось стежу в соціалках. Часто незрозуміло, що хотіла сказати авторка, часто кажуть одне й те саме. Але загалом дуже проливає світло на те, про що жінки думають і з якими викликами стикаються. Часто ці виклики такі самі, як у чоловіків, але часто ми і не здогадуємося…
April 4, 2025
Різні історії, як і різні всі ми. Деякі влучили надто глибоко. Однозначно додає більше розуміння, залежно від контексту, досвіду. Звісно, подібні досвіди відгукуються в рази.
Важливо говорити, приймати, співпереживати, важливо самій бути в мирі з іншими жінками, бо якось так (стереотипно) хочуть всі визнання і прийняття від протилежної статі, не розуміючи при цьому, що ми геть не завжди здатні полюбити і визнати іншу жінку, як ту, яка варта найкращого, бо самі собі цього не можемо дозволити.
Історії, які наштовхують на написання чи думання подібного есе про себе. Про що нарешті сказати вголос, що надто довго було прихованим, що, може, і даремно? Але точно вже невиправно в минулому часі, тож є простір для слів/дій в теперішньому і, звісно, для майбутнього.
Важливо говорити, приймати, співпереживати, важливо самій бути в мирі з іншими жінками, бо якось так (стереотипно) хочуть всі визнання і прийняття від протилежної статі, не розуміючи при цьому, що ми геть не завжди здатні полюбити і визнати іншу жінку, як ту, яка варта найкращого, бо самі собі цього не можемо дозволити.
Історії, які наштовхують на написання чи думання подібного есе про себе. Про що нарешті сказати вголос, що надто довго було прихованим, що, може, і даремно? Але точно вже невиправно в минулому часі, тож є простір для слів/дій в теперішньому і, звісно, для майбутнього.
August 24, 2021
Дуже різні, але усі - такі щирі. І щонайменше в половині пізнаєш саму себе 💔
Саме такі історії зібрані в збірці "Про що вона мовчить". Жінки відверто діляться найпотаємнішим і найболючішим з читачками, щоби кожна з нас відчула: я не одна така, інші також стикаються з такими ж проблемами - і все це можливо пережити, а можна навіть зробити своїми сильними сторонами.
Деякі історії дуже відгукувалися, деякі - зачепили трохи менше. Але, в будь-якому випадку, я вдячна авторка за те, що вони поділилися своїми думками. Ці есеї можуть дуже допомогти не одній дівчині повірити в себе, перестати соромитися себе/своїх вчинків/свого тіла і навчитися себе любити.
Саме такі історії зібрані в збірці "Про що вона мовчить". Жінки відверто діляться найпотаємнішим і найболючішим з читачками, щоби кожна з нас відчула: я не одна така, інші також стикаються з такими ж проблемами - і все це можливо пережити, а можна навіть зробити своїми сильними сторонами.
Деякі історії дуже відгукувалися, деякі - зачепили трохи менше. Але, в будь-якому випадку, я вдячна авторка за те, що вони поділилися своїми думками. Ці есеї можуть дуже допомогти не одній дівчині повірити в себе, перестати соромитися себе/своїх вчинків/свого тіла і навчитися себе любити.
December 17, 2021
Книга для мене дуже особлива і особиста.
Почнемо з того, що купила я її у Кракові в українській книжко-кав'ярні, яку завжди мріяла відкрити у Варшаві. Кілька вдалих спроб розповсюдження української книги у мене вже було, тому цей заклад і книга, куплена у нього вкотре переконали, що пора здійснювати свою мрію. Та на разі не про це.
Книга багатогранна і непересічна як і самі жінки, есеї котрих у ній розміщено. Перше, що впадає в око, це структурованість. Книга поділена на розділи, присвячені різним граням жінки: жінка-матір, жінка-особистість, дружина, лідер, інспіраторка, незнамна і непереможна істота. Лагідна чи агресивна, пафосна чи скромна, мрійлива чи прагматична й тверда у своїх намірах - це все вона, незрівнянна власниця чарівного тіла й незламної душі.
Авторки ніби показують, на скільки сильними і багатими духовно ми є. І навіть якщо іноді хвилини розчарувань чи життєвих прикрощів дають нам привід думати інакше, ми маємо у собі "щось, що не вмирає" за Лесею Українкою. І це щось нас об'єднує, зміцнює та дає шанс.
Вразило як жінки котрі пережили тяжкі фізичні болі та хвороби змогли піднятись проти обставин, знаходили у собі мужність бути сильними не лише заради сім'ї, дітей і т.д., а й заради основних людей у їх житті - заради самих себе.І після усіх перепитій чи то пак челенджів, які підносило їм життя, навчилися тримати спину і обличчя за будь-яких обставин, вміти маніфестувати власну цінність та передати це вміння своїм донькам.
Авторки щиро і самовіддано проводять нас гранями свого життя, натякаючи, що кожна з нас може і має всі шанси й можливості бути справжньою, такою як є, красивою (попри нав'язані стандарти), талановитою (попри недоречні докори не завжди доречних у нашому житті критиків), мудрою, здоровою, сильною, клітливою і ще багато багато якою. Головне, бути для себе тою, яку завжди мріяла бачити поруч зі своїм чоловіком!
А ще настійливо б рекомендувала купити додатковий примірник і подарувати книгу похресниці, племінниці, доньці, кожній дівчинці чи жінці, яка гіперпереживає, що "вона не така", або "у неї не складається" і т.д. і т.п. задля того, щоб кожна з нас справді відчула, що насправді усі ми сестри, яких об'єднують і токсичні стосунки, і відстоювання власних кордонів і сходження на Еверест і все все, що тільки посилає нам життя.
Почнемо з того, що купила я її у Кракові в українській книжко-кав'ярні, яку завжди мріяла відкрити у Варшаві. Кілька вдалих спроб розповсюдження української книги у мене вже було, тому цей заклад і книга, куплена у нього вкотре переконали, що пора здійснювати свою мрію. Та на разі не про це.
Книга багатогранна і непересічна як і самі жінки, есеї котрих у ній розміщено. Перше, що впадає в око, це структурованість. Книга поділена на розділи, присвячені різним граням жінки: жінка-матір, жінка-особистість, дружина, лідер, інспіраторка, незнамна і непереможна істота. Лагідна чи агресивна, пафосна чи скромна, мрійлива чи прагматична й тверда у своїх намірах - це все вона, незрівнянна власниця чарівного тіла й незламної душі.
Авторки ніби показують, на скільки сильними і багатими духовно ми є. І навіть якщо іноді хвилини розчарувань чи життєвих прикрощів дають нам привід думати інакше, ми маємо у собі "щось, що не вмирає" за Лесею Українкою. І це щось нас об'єднує, зміцнює та дає шанс.
Вразило як жінки котрі пережили тяжкі фізичні болі та хвороби змогли піднятись проти обставин, знаходили у собі мужність бути сильними не лише заради сім'ї, дітей і т.д., а й заради основних людей у їх житті - заради самих себе.І після усіх перепитій чи то пак челенджів, які підносило їм життя, навчилися тримати спину і обличчя за будь-яких обставин, вміти маніфестувати власну цінність та передати це вміння своїм донькам.
Авторки щиро і самовіддано проводять нас гранями свого життя, натякаючи, що кожна з нас може і має всі шанси й можливості бути справжньою, такою як є, красивою (попри нав'язані стандарти), талановитою (попри недоречні докори не завжди доречних у нашому житті критиків), мудрою, здоровою, сильною, клітливою і ще багато багато якою. Головне, бути для себе тою, яку завжди мріяла бачити поруч зі своїм чоловіком!
А ще настійливо б рекомендувала купити додатковий примірник і подарувати книгу похресниці, племінниці, доньці, кожній дівчинці чи жінці, яка гіперпереживає, що "вона не така", або "у неї не складається" і т.д. і т.п. задля того, щоб кожна з нас справді відчула, що насправді усі ми сестри, яких об'єднують і токсичні стосунки, і відстоювання власних кордонів і сходження на Еверест і все все, що тільки посилає нам життя.
March 7, 2023
Чудова книжка. Читала дозовано і хотіла проникнутися кожною історією. В ній багато досвідів, дуже різних: болючих і щасливих, страшних і натхненних, тихих та гучних, але тільки жіночих. Вони наважились про це говорити….
Однозначно раджу прочитати!
Однозначно раджу прочитати!
December 5, 2022
Це такий набір історій. Усі написані різними людьми, при чому відомими у дуже різних колах. Є дуже цікаві імена.
Дивувало дізнатися, які іноді складні історії лежать за тими іменами.
Щось було легко читати, а щось складно. Щось було просто і зрозуміло, а щось зовсім тяжко. Але все було цікаво.
Гарний варіант прочитання цієї книжки може бути такий: відкривається і читається одна історія в день, тоді коли того найбільше треба, - поділитися чи поговорити з кимось)
Дивувало дізнатися, які іноді складні історії лежать за тими іменами.
Щось було легко читати, а щось складно. Щось було просто і зрозуміло, а щось зовсім тяжко. Але все було цікаво.
Гарний варіант прочитання цієї книжки може бути такий: відкривається і читається одна історія в день, тоді коли того найбільше треба, - поділитися чи поговорити з кимось)
May 21, 2021
Книжка сподобалась своїм різноманіттям. Деякі історії відгукувались, деякі ні. Найбільше вразила і запам'яталася від Ірини Ніколайчук
July 12, 2021
Відгук на цю книгу мав би звучати як завершальна пісня на релігійній месі: в екстазі, з подякою й надією, що можемо бути свідками, як сходить до нас нарешті «жіночий бог».
⠀
Можливо, дещо пафосно. Але такі книги потрібні. Ох, чи невже ми не начиталися про те «як?» та «що саме?» слід робити? Цілей та планів - хоч греблю гати!
⠀
А хто тебе зрозуміє у складну хвилину життя? А тобі ж тільки розуміння й треба. Ти дівчинка, ти сильна, ти справишся сама, бо з народження мусиш усе схвачувати на льоту. Ти це можеш! І світ з того щедро користає, випробовуючи твою рішучість на міць.
⠀
#прощовонамовчить важко рекомендувати молодим дівчатам, звісно, наша емпатія творить дива… але тільки особисте знайомство й гучний перегук з описаними історіями резонуватимуть.
⠀
Інколи доводилось відкласти книгу, покричати про себе або помовчати, задуматись, помолитися, простити собі, передихнути та читати далі. Такі історії про жіночі аж ніяк НЕ крутості і ніякі там прості істини типу «не ссы» допомагають відчути себе живою. Нормальною. Здатною. Дорослою. Сповідуючи сестринство замість конкуренції. І в цьому обраному колі особистих історій ти нарешті можеш відчути (як не дивно) себе в безпеці. Ти не одна. Така, що мовчить.
⠀
✔️… чому жінки не готові мати дітей до тридцяти – їм вистачає клопоту з обранцями. Потім жінки або набираються досвіду, або втрачають надію.
⠀
✔️Коли ти востаннє відчувала себе живою?
⠀
✔️Боялася щось пропустити, бути десь недостатньою, недопрацювати. Боялася вимкнути зовнішні голоси й повернутися до самої себе. Бо тоді був ризик почути, що я просто не люблю і не ціную себе.
⠀
✔️Але знайти підтримку не так легко. Тому мені довелось навчитись віднаходити мотивацію в собі самій та ухвалювати важливі рішення самостійно.
⠀
✔️Та набагато більше, аніж «своя земля», нам усім потрібні «свої люди».
⠀
✔️Схоже я переїхала в село, щоб зняти напругу. Тільки на своїй землі, в своєму дворі, у своїх бурянах і під своєю яблунею було спокійніше. Трошки.
Браво✊
⠀
Можливо, дещо пафосно. Але такі книги потрібні. Ох, чи невже ми не начиталися про те «як?» та «що саме?» слід робити? Цілей та планів - хоч греблю гати!
⠀
А хто тебе зрозуміє у складну хвилину життя? А тобі ж тільки розуміння й треба. Ти дівчинка, ти сильна, ти справишся сама, бо з народження мусиш усе схвачувати на льоту. Ти це можеш! І світ з того щедро користає, випробовуючи твою рішучість на міць.
⠀
#прощовонамовчить важко рекомендувати молодим дівчатам, звісно, наша емпатія творить дива… але тільки особисте знайомство й гучний перегук з описаними історіями резонуватимуть.
⠀
Інколи доводилось відкласти книгу, покричати про себе або помовчати, задуматись, помолитися, простити собі, передихнути та читати далі. Такі історії про жіночі аж ніяк НЕ крутості і ніякі там прості істини типу «не ссы» допомагають відчути себе живою. Нормальною. Здатною. Дорослою. Сповідуючи сестринство замість конкуренції. І в цьому обраному колі особистих історій ти нарешті можеш відчути (як не дивно) себе в безпеці. Ти не одна. Така, що мовчить.
⠀
✔️… чому жінки не готові мати дітей до тридцяти – їм вистачає клопоту з обранцями. Потім жінки або набираються досвіду, або втрачають надію.
⠀
✔️Коли ти востаннє відчувала себе живою?
⠀
✔️Боялася щось пропустити, бути десь недостатньою, недопрацювати. Боялася вимкнути зовнішні голоси й повернутися до самої себе. Бо тоді був ризик почути, що я просто не люблю і не ціную себе.
⠀
✔️Але знайти підтримку не так легко. Тому мені довелось навчитись віднаходити мотивацію в собі самій та ухвалювати важливі рішення самостійно.
⠀
✔️Та набагато більше, аніж «своя земля», нам усім потрібні «свої люди».
⠀
✔️Схоже я переїхала в село, щоб зняти напругу. Тільки на своїй землі, в своєму дворі, у своїх бурянах і під своєю яблунею було спокійніше. Трошки.
Браво✊
August 2, 2023
Книга цікава, легко читається, близькі і щирі історії, які я відчула. Хоча моментами здавалось, ніби читаю пост у фейсбуці, і якщо б мене попросили переказати зміст, половину мабуть не згадаю)) і навряд чи перечитуватиму книгу ще раз.
July 21, 2021
ставлю 5, бо хочу підтримати і хочу, щоб таких книг було більше, але маю зауваження: чому інформація про авторок в самому кінці, а не перед кожним есе; чому інформація про авторок упорядкована не в порядку есе? нервує перед кожним есе повертатися в кінець книги і ще й шукати потрібне ім‘я. до деяких авторок є питання і не одне (трошки дискримінації і мізогінії в книжці для жінок, хм). а загалом, не жалкую, що читала. книгу рекомендую
January 18, 2022
Це, здається, перша така збірка на нашому просторі, дуже сподіваюся, що не остання!
September 4, 2021
Одна з найважливіших прочитаних книг цього року.
Боялась читати цю книгу, бо всі ж пам’ятають криваву й болючу хвилю #metoo яка занурює у такий сильний біль, що тоне твоя віра в людство. Але ця книга пропонує різноманітність досвідів, й не концентрується на чомусь одному. Звісно, не без страждань, страхів, несправедливості, відчаю, болю, але тут є і надія, і радість, а також найцінніше - відвертість, щирість, любов, підтримка. Над деякими есеями я плакала, бо теж проживала цей досвід, або сильно співчувала героїні, і відчувала її історію. Деякими жінками пишаюсь, неймовірно. Були й такі які залишали байдужими, але це теж цінно, бо кожна знайде щось для себе, а ще - кожна має право розказати свою історію, так, як вважає за потрібне. Якщо б мене спитали про мінус книги, я б сказала - структура, бо ставити першим розділом материнство (ще й дуже специфічний його досвід) дивне рішення. Та насправді це дрібниця, і я неймовірно пишаюсь тим, що Сreative Women Publishing існують, що вони роблять такі цінні речі. А ще, безмежно важливим стане те, що поки читатимете книгу, зрозумієте, що з такими жінками навколо, або хоча б на папері, зможете здолати те, про що мовчите ви.
Я зробила неймовірно велику купу закладочок по всій книзі, бо було багато думок, які відлунювали, але зараз розумію, що наводити ці цитати не потрібно. Потрібно, щоб ви купили і прочитали цю книгу.
Боялась читати цю книгу, бо всі ж пам’ятають криваву й болючу хвилю #metoo яка занурює у такий сильний біль, що тоне твоя віра в людство. Але ця книга пропонує різноманітність досвідів, й не концентрується на чомусь одному. Звісно, не без страждань, страхів, несправедливості, відчаю, болю, але тут є і надія, і радість, а також найцінніше - відвертість, щирість, любов, підтримка. Над деякими есеями я плакала, бо теж проживала цей досвід, або сильно співчувала героїні, і відчувала її історію. Деякими жінками пишаюсь, неймовірно. Були й такі які залишали байдужими, але це теж цінно, бо кожна знайде щось для себе, а ще - кожна має право розказати свою історію, так, як вважає за потрібне. Якщо б мене спитали про мінус книги, я б сказала - структура, бо ставити першим розділом материнство (ще й дуже специфічний його досвід) дивне рішення. Та насправді це дрібниця, і я неймовірно пишаюсь тим, що Сreative Women Publishing існують, що вони роблять такі цінні речі. А ще, безмежно важливим стане те, що поки читатимете книгу, зрозумієте, що з такими жінками навколо, або хоча б на папері, зможете здолати те, про що мовчите ви.
Я зробила неймовірно велику купу закладочок по всій книзі, бо було багато думок, які відлунювали, але зараз розумію, що наводити ці цитати не потрібно. Потрібно, щоб ви купили і прочитали цю книгу.
January 22, 2022
Цією книгою я завершувала читацький 2021 та розпочинала 2022 📚
Перші історії були дуже знайомими і я постійно намагались згадати, де саме це було написано.
Прочитавши половину книги я зрозуміла що ці історії я бачу/чую щоденно.
Ба більше,я їх проживала/проживаю/проживатиму!
І тут я не про булінг ( я і досі картавлю😉),а про силу духу, про прийняття та любов себе,про жіночу мудрість,про материнство про щастя бути жінкою❣️
Книга видана видавництвом @creativewomenpublishing - перше в Україні видавництво,засноване жінками для жінок. Видавництво,завдяки котрому жіночі голоси є почутими в усьому світі!
Після прочитання книги я в затишних обіймах думок,про те що не одна!
Я незнаю вас в обличчя, я незнаю точної кількості жінок планети/ країни/міста/селища... Та я знаю,що ви є ❤️
Лупаймо сю скалу 🖖
Читайте та знаходьте свій голос🙏
p.s. Розпочато передпродаж книги " Про що він мовчить". Обов'язково прочитаю,адже книга зібрала особисті історії чоловіків,котрі руйнують стереотипи та очікування суспільства.
Перші історії були дуже знайомими і я постійно намагались згадати, де саме це було написано.
Прочитавши половину книги я зрозуміла що ці історії я бачу/чую щоденно.
Ба більше,я їх проживала/проживаю/проживатиму!
І тут я не про булінг ( я і досі картавлю😉),а про силу духу, про прийняття та любов себе,про жіночу мудрість,про материнство про щастя бути жінкою❣️
Книга видана видавництвом @creativewomenpublishing - перше в Україні видавництво,засноване жінками для жінок. Видавництво,завдяки котрому жіночі голоси є почутими в усьому світі!
Після прочитання книги я в затишних обіймах думок,про те що не одна!
Я незнаю вас в обличчя, я незнаю точної кількості жінок планети/ країни/міста/селища... Та я знаю,що ви є ❤️
Лупаймо сю скалу 🖖
Читайте та знаходьте свій голос🙏
p.s. Розпочато передпродаж книги " Про що він мовчить". Обов'язково прочитаю,адже книга зібрала особисті історії чоловіків,котрі руйнують стереотипи та очікування суспільства.
February 8, 2022
Я долго искала нечто подобное и вот - ура! ура! - нашла:)
Истории разных женщин и девушек, которые чесно и без прикрас рассказывают о сокровенном. Но... о сокровенном ли? Или, что более вероятно, нам с младых ногтей мастерски навязывают, что, мол, всё "женское" - сокровенно. Чувства, ощущения, собственная физиология (!).
Многие в наше время не задумываются над тем, как нездорова и порой неадекватна является так называемая Женская Гендерная Социализация (ЖГС). Но скольких она погубила, скольким испортила жизнь? Сколько молодых девчонок свернули не туда только потому, что им с детства указывали неправильный путь?
Но это не грустный сборник. Здесь при желании можно найти много мотивоционных посылов.
Рекомендую всем - и женщинам, и мужчинам. Это весьма важная книга.
Истории разных женщин и девушек, которые чесно и без прикрас рассказывают о сокровенном. Но... о сокровенном ли? Или, что более вероятно, нам с младых ногтей мастерски навязывают, что, мол, всё "женское" - сокровенно. Чувства, ощущения, собственная физиология (!).
Многие в наше время не задумываются над тем, как нездорова и порой неадекватна является так называемая Женская Гендерная Социализация (ЖГС). Но скольких она погубила, скольким испортила жизнь? Сколько молодых девчонок свернули не туда только потому, что им с детства указывали неправильный путь?
Но это не грустный сборник. Здесь при желании можно найти много мотивоционных посылов.
Рекомендую всем - и женщинам, и мужчинам. Это весьма важная книга.
March 20, 2023
It is incredibly valuable that the authors dared to say out loud what hurt them. Each story deals with an individal situation and experience. However, they all have one thing in common - the attitude towards women, the place of women in this world.
Most of the stories were similar to my experiences and my traumatic experience. For me, this is an indicator that we still have work to do. And March 8 is not about flowers or the beginning of spring.
Most of the stories were similar to my experiences and my traumatic experience. For me, this is an indicator that we still have work to do. And March 8 is not about flowers or the beginning of spring.
January 17, 2024
Цікаво читати луже! І книга цікава не тільки тим, що історії цікаві і чіпляють, а й тим, що знайомишся з цікавими людьми, про яких і не здогадувався раніше. І дізнаєшся більше про вже знайомих. Чи то з екрану, чи то зі стрічки соцмереж, чи то з життя. Знаходиш нових авторів наступних книг, авторів блогів, які хочеться читати, прикладів, які хочеться наслідувати. Дуже раджу! Жива книга про живе, про переживання і радості, про силу і слабкість, про все.
March 12, 2023
Дуже цікава книжка, яка зосереджена на жіночності, на потребі у розумінні сучасних жінок у суспільстві сьогодення. Тексти містять багато історій успіху, але також і історій важких хвилин чи років.
Цю книжку було важко прочитати "на одному подиху" бо кожна історія вимагала певної рефлексії, тому мені вдалось розтягнути її як гарний серіал.
Цю книжку було важко прочитати "на одному подиху" бо кожна історія вимагала певної рефлексії, тому мені вдалось розтягнути її як гарний серіал.
January 23, 2025
Книга наче і змушує задуматись про свій «внутрішній фемінізм», але разом з тим засмучує - нам ще багато треба працювати щоб зруйнувати стіни в своїй голові щодо жіночності та інших норм, встановлених нам суспільством.
Displaying 1 - 30 of 40 reviews