Слуги яструба і лілей: повернення

Слуги яструба та лілей #2

by Катерина Липа

Козак-вивідувач Дмитро Шершень і француз-фортифікатор Клод де Л’Ампік, герої роману «Слуги яструба і лілей», знову подорожують землями України і виходять неушкодженими з численних небезпечних пригод. Улітку буремного 1678 р. друзі мандрують Диким Полем, б’ються на смерть з турками в обложеному Чигирині, розплутують загадкове вбивство у Києві. Це історія про те, як досягати перемог за найважчих обставин, історія, яку можна і треба читати без брому.

Genres: Fiction

228 pages, Paperback

First published January 1, 2021

Reviews

[Adelais · Rating 4 out of 5]

Одразу скажу, що одну зірочку даю за обкладинку, бо мені дуже подобається і композиція, і шевальє (хоча наш Дмитро теж нічого). А так цей роман може видатися трохи нуднуватим, бо тут є купа описів фортифікацій, осад цих фортифікацій, біганини між фортифікаціями... ну ви зрозуміли, виробничий роман з деякими елементами воєнного стану, тільки що століття трошки не двадцять перше, а так все збігається.
А ще це продовження першої книги, і шевальє вже ні в яку Францію не збирається, бо годують його так само добре, політично все заплутано, але дуже цікаво, а ще він женився і відкрив ФОП і охороняє купецькі валки, бо не можна просто так поїхати з крамом через пів країни, хтось та захоче пограбувати. Але політика і друг Дмитро його наздоганяють, потім приєднується генерал Патрік Гордон (людина не те щоб дуже приємна, та дякую вам, чоловіче, за те що так поважали письменне слово і залишили купу щоденників!), а там і дружину треба витягати з тюрми.
Одразу скажу, що детективна інтрига дуже проста, але мені це не завадило. Якщо хочеться саме бурхливих інтриг, то ця книга може і не найкращий вибір, однак якщо душа вимагає виробничості і повсякденності, то саме воно.

[Данило Судин]

Загалом, тут можна повторити відгук, який я написав на першу частину.
Тільки тепер "інтрига" одна: звідки взявся французький план порогів Дніпра. Щоправда, план 1677 року, а дія роману - 1678 року.
Цілісної історії немає. Спершу герої везуть мушкети запорожцям, потім захищають Чигирин, далі шукають злочинця, який "підставив" Ївгу та ледь не вбив Клода.
Напруги немає. Коли в першій частині на валку нападають татари, то навіть не переживаєш, чи хтось загине. Та й герої також не переймаються.
Так само з облогою Чигирина. Просто чекалось, коли вже Чигирин впаде. А шкода. Малик виграє з розгромним рахунком.
Ситуацію виправили б другорядні персонажі, але всі вони безликі і схожі один на одного. Загалом, всі позитивні персонажі пафосні, а негативні - недолугі.
Фінал сильний, але трохи пафос... перетягнутий. Наче його просто додали у фінал. Адже в тексті роману Дмитро Шершень не дуже показував свій патріотизм.