Я й далі зачудовано розглядаю естетику та впорядкування збірки.
«Блакитний роман» читала у різний час у трьох місцях. Там, де придбала — коли була весна Іни. І ще у вечір, котрий був Твоєю осінню. А далі — мене лякає, що я так багато чого по-своєму розумію з цього надривного тексту. Багато чого і не розумію. Він вводить в транс. А треба зовсім іншого.
Читала збірку вголос. Читала у повній ванні. Якби не було так вогко, я б придумала у ванній полицю для однієї книги.