What do you think?
Rate this book
Лемові леми: Колотнечі з приводу всесвітнього тяжіння; Так казав Лем. Зі Станіславом Лемом розмовляє Станіслав Бересь
«Колотнечі з приводу всесвітнього тяжіння» — це спогади Томаша Лема про свого батька, Станіслава Лема. Любов і захоплення тут поєднуються зі стриманою відвертістю, завдяки чому портрет Станіслава Лема виявляється таким живим, чарівливим і різнобарвним. «Так казав Лем» — це перероблене і доповнене видання «Розмов зі Станіславом Лемом» Станіслава Береся, що тривали у 1981–1982 рр. та через двадцять років, у вересні-грудні 2001 р. Тут ви знайдете унікальні спогади та роздуми видатного філософа і письменника про науку, мистецтво, життя і пам’ять, близьких і далеких.
736 pages, Hardcover
First published January 1, 2017
9 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 29, 2024
Лемові леми: Томаш Лем. Колотнеча з приводу всесвітнього тяжіння. Так сказав Лем зі Станіславом Лемом розмовляє Станіслав Бересь + двадцять років потому. 736 ст.
Я її прочитав! Це монументальна книжка. Спочатку син Станіслава Лема - Томаш, розповідає про свого батька, зі спогадів дитинства, юності, дорослого життя ця оповідь наповнена теплими почуттями, сімейними історіями, смішними випадками. Перед нами постає не письменник - а саме батько, якій відривається від своєї друкарської машинки Undrewood, щоб погратись зі сином. Томаш згадує, не було такого, щоб батько відмовив і не перервав свою роботу над романом за ради сина. Це багато про що говорить. Томаш пригадує, як батько пережив війну у Львові окупації Гітлера та Сталіна, повернення до Польщі, перші кроки в письменництві, знайомство з його мамою Барбарою. Перші поїздки за кордон, буремні часи ПНР (Польської Народної Республіки). Все це доповнялось архівними фотографіями сімейства Лема та якоюсь домашньою теплотою споминів сина Томаша. Це була душевна історія, яка б усім сподобалась. Мені було цікаво дізнатись про - сімейного Лема.
Друга частина це бесіди зі Станіслава Лема зі Станіславом Бересем записані в 1981 році, та у 2001 році, двадцять років потому. Тут уже Станіслав Лем постає як видатна особистість, від цікаво оповідає про своє життя починаючи зі Львова, торкається теми голокосту, війни, репатріації на Батьківщину у Польщу. Важкий післявоєнний період. Перші кроки як автора, одруження, подорожі, побутові проблеми. А далі починає аналізувати свою творчість, даючи їй оцінку, що більше він шанує, що менше. Бесіда торкається літературних смаків Лема, його ставлення до жанрів, авторів, фільмів, музики, політики, прогнозів на майбутнє, бачення релігії, філософії, футурології, фантастики, астрономії, медицини, дослідження космосу, технологій літератури, культури, етики, моралі всього на світі. Лем постає як мега інтелектуальна людина свого часу.
Це була насолода гортати сторінки та знайомитись зі смаками та думками Лема - з приводу всього. Колосальний багаж інформації не лише розширив мої горизонти, щодо самого Лема, але загалом того місця часу в якому він творив. Це без сумніву генній найвищого масштабу, який виник у провінційній Польщі, на межі Західного та Східного світів та ідеологій. Поміж цих двох світів, Лем постав ніби кібернетичний Будда, зі своєю філософією, або ж хто більше знається на його творчості його Голем.
Лем скаржився, що він був трохи відрізаним від Західної цивілізації, йому було важко діставати відповідні книги та журнали, відвідувати конференції підтримувати зв'язки, чи то пак заводити їх в літературних колах Західної Європи та Америки. А жага осягнути все у Лема була неймовірна. У той продуктивний, творчий час він багато писав, проте його твори не завжди сприймали в тому контексті, який закладав у них Лем. Він певною мірою розчарований, що на Батьківщині, його не шанували так, як йому хотілось. На його думку, була певна невизнаність його генія, а творчість незрозумілою. Лема можна було зрозуміти, так часто трапляється в авторів. Ще більше розумієш, його як читач, адже книг настільки багато, а земного часу в усіх мало, щоб пізнати найцінніше. Інтелектуал, ерудит, письменник, філософ, фантаст, футуролог - частково загороджений ідеологічними блоками, бюрократизмом, життєвими обставинами, якого читав та читає увесь світ. 28 мільйонів його примірників тому підтвердження.
Для мене було справжнім шоком, коли Лем говорив про жанр фантастики, про деяких авторів навіть більшість авторів та їх книги. Це були дуже різкі та критичні висловлювання, причому аргументовані. Ніби з філософського пророка з часом на затишку своїх днів він перетворився в похмурого Деміурга, який невдоволений цим створеним власноруч світом, своїми творіннями, та істотами, що його населяють. Лем не терпів порівнянь з його сучасниками, не відносив своїх книг до жодного жанру. Дуже любив свою Кіберіаду та Голема, непогано оцінював Соляріс, проте багато і критикував себе раннього, так і себе протягом усієї творчої стезі.
Це була чудова книга, лекція великого генія довжиною в ціле його життя. Після себе Лем залишив дуже багато вірних прогнозів та велике надбання зі своїх книг. Можна було б навести багато вирізок з цієї книги, та закінчу тим, що зрозумів по-своєму, головне не скільки ти читаєш, а що ти читаєш. Не завжди ганятись за бестселерами вірний шлях, оманливість рейтингів може від вас сховати справді вартісні книги. Ця книга стала для мене певним переосмисленням і самого себе, а не лише в кращому розмінні Станіслава Лема та його творчості.
Я її прочитав! Це монументальна книжка. Спочатку син Станіслава Лема - Томаш, розповідає про свого батька, зі спогадів дитинства, юності, дорослого життя ця оповідь наповнена теплими почуттями, сімейними історіями, смішними випадками. Перед нами постає не письменник - а саме батько, якій відривається від своєї друкарської машинки Undrewood, щоб погратись зі сином. Томаш згадує, не було такого, щоб батько відмовив і не перервав свою роботу над романом за ради сина. Це багато про що говорить. Томаш пригадує, як батько пережив війну у Львові окупації Гітлера та Сталіна, повернення до Польщі, перші кроки в письменництві, знайомство з його мамою Барбарою. Перші поїздки за кордон, буремні часи ПНР (Польської Народної Республіки). Все це доповнялось архівними фотографіями сімейства Лема та якоюсь домашньою теплотою споминів сина Томаша. Це була душевна історія, яка б усім сподобалась. Мені було цікаво дізнатись про - сімейного Лема.
Друга частина це бесіди зі Станіслава Лема зі Станіславом Бересем записані в 1981 році, та у 2001 році, двадцять років потому. Тут уже Станіслав Лем постає як видатна особистість, від цікаво оповідає про своє життя починаючи зі Львова, торкається теми голокосту, війни, репатріації на Батьківщину у Польщу. Важкий післявоєнний період. Перші кроки як автора, одруження, подорожі, побутові проблеми. А далі починає аналізувати свою творчість, даючи їй оцінку, що більше він шанує, що менше. Бесіда торкається літературних смаків Лема, його ставлення до жанрів, авторів, фільмів, музики, політики, прогнозів на майбутнє, бачення релігії, філософії, футурології, фантастики, астрономії, медицини, дослідження космосу, технологій літератури, культури, етики, моралі всього на світі. Лем постає як мега інтелектуальна людина свого часу.
Це була насолода гортати сторінки та знайомитись зі смаками та думками Лема - з приводу всього. Колосальний багаж інформації не лише розширив мої горизонти, щодо самого Лема, але загалом того місця часу в якому він творив. Це без сумніву генній найвищого масштабу, який виник у провінційній Польщі, на межі Західного та Східного світів та ідеологій. Поміж цих двох світів, Лем постав ніби кібернетичний Будда, зі своєю філософією, або ж хто більше знається на його творчості його Голем.
Лем скаржився, що він був трохи відрізаним від Західної цивілізації, йому було важко діставати відповідні книги та журнали, відвідувати конференції підтримувати зв'язки, чи то пак заводити їх в літературних колах Західної Європи та Америки. А жага осягнути все у Лема була неймовірна. У той продуктивний, творчий час він багато писав, проте його твори не завжди сприймали в тому контексті, який закладав у них Лем. Він певною мірою розчарований, що на Батьківщині, його не шанували так, як йому хотілось. На його думку, була певна невизнаність його генія, а творчість незрозумілою. Лема можна було зрозуміти, так часто трапляється в авторів. Ще більше розумієш, його як читач, адже книг настільки багато, а земного часу в усіх мало, щоб пізнати найцінніше. Інтелектуал, ерудит, письменник, філософ, фантаст, футуролог - частково загороджений ідеологічними блоками, бюрократизмом, життєвими обставинами, якого читав та читає увесь світ. 28 мільйонів його примірників тому підтвердження.
Для мене було справжнім шоком, коли Лем говорив про жанр фантастики, про деяких авторів навіть більшість авторів та їх книги. Це були дуже різкі та критичні висловлювання, причому аргументовані. Ніби з філософського пророка з часом на затишку своїх днів він перетворився в похмурого Деміурга, який невдоволений цим створеним власноруч світом, своїми творіннями, та істотами, що його населяють. Лем не терпів порівнянь з його сучасниками, не відносив своїх книг до жодного жанру. Дуже любив свою Кіберіаду та Голема, непогано оцінював Соляріс, проте багато і критикував себе раннього, так і себе протягом усієї творчої стезі.
Це була чудова книга, лекція великого генія довжиною в ціле його життя. Після себе Лем залишив дуже багато вірних прогнозів та велике надбання зі своїх книг. Можна було б навести багато вирізок з цієї книги, та закінчу тим, що зрозумів по-своєму, головне не скільки ти читаєш, а що ти читаєш. Не завжди ганятись за бестселерами вірний шлях, оманливість рейтингів може від вас сховати справді вартісні книги. Ця книга стала для мене певним переосмисленням і самого себе, а не лише в кращому розмінні Станіслава Лема та його творчості.
Displaying 1 of 1 review