Казка про світло

by Христина Лукащук

Від часів створення української землі, через найтемніші роки і до остаточної перемоги у війні над злом — «Казка про Світло» дає нам можливість пройти цим шляхом і знайти важливі відповіді для себе та своїх дітей. Дороговказами у цій подорожі слугуватимуть глибинні образи-символи, відтворені авторкою в тексті і малюнках. Насправді ці символи не нові, вони здавна були джерелом гармонії і внутрішньої сили кожного українця. Джерелом потужного Світла, що несуть у собі українська історія, культура й мова. І це Світло не знищить жоден ворог, яким би великим і підступним він не був.

32 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

Христи́на Лукащу́к (* 1972, Львів) — українська художниця, письменниця.

Народилась 1972 року у Львові. Разом зі середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу.

Навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність художня кераміка). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд».

Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект».

У 2000–2006 рр. брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 р. — персональна виставка живопису на склі «Великодня» у Львівському музеї етнографії.

Лауреат конкурсу романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова» у 2008, 2009, 2010, 2012 роках.


Бібліографія:

Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія).

Також друком вийшли такі книжки:

«Без назви…» (поезії). — Львів, 1999;
«Негламур» (образки з життя). — Львів: Піраміда, 2006;
«Ванільне небо» (образки з життя). — Львів: Коло, 2007;
«Стриптиз» (поезії). — Львів, 2008.
«Рожевий і ще раз рожевий» (повість). — Львів: Піраміда, 2009.
«Експортерка» (2010)
«Фреска» (2010)
«Жити сьогодні» (2011)
«Лялька-мотанка» (2011)
«Олюднені» (2012)
«Курва» (роман). — Харків: КСД, 2013.
«Казка про Майдан».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2014

Reviews

[Darya]

"Продовження" "Казки про Майдан" від цієї ж авторки-ілюстраторки. Дуже натхненні образи. Тут явно, на відміну від деяких книжок-картинок, які більше виглядають як задумані автором тексту, а художником - тільки проілюстровані, візуальний ряд веде.

[Halina Hetman · Rating 2 out of 5]

До цієї безумовно важливої та потрібної дитячої книжки в мене є цілий ряд зауважень, які хочеться випередити словами підтримки всім, хто пише для маленьких читачів на таку складну тему як російсько-українська війна. Нам треба більше книжок-картинок, казок, оповідань, історій в різних жанрах для дітей і дорослих, які б описували наш досвід і досвід наших дітей, завдяки яким можна було б пояснити події та емоції, що несуться із шаленою швидкістю, з героями яких можна було б асоціювати себе. Мені радісно, що такі талановиті "дорослі" авторки як Христина Лукащук пишуть для дітей, і мені сподобалася естетика дизайну книжки. Проте, як я зазначила на початку, мене "різанули" певні моменти, про які розповім нижче.
Я не дуже люблю коли автори в книгах що не є частиною однієї серії апелюють до своїх попередніх творів так, ніби їх всі читали. Саме це я побачила на початку цієї казки, де авторка звертається до маленького читача, який вже прочитав її Казку про Майдан, і використовує метафори й образи звідти, що будуть знайомі тільки тим, хто вже знає цю іншу книгу. Якщо ж нова казка - частина її авторської серії, думаю, було б незле про це повідомити.
Також мене трохи здивував вибір деяких слів, наприклад, вживання слова "негоціанти". Навряд чи дитина зрозуміє хто це без додаткових зазирань в інтернет, та й пересічні батькі я думаю теж повинні гуглити.
Але найбільше мене зачіпила повна відсутність рефлексії щодо попередніх 8 років війни. Книжка фокусується на героїчному захисту України під час прямого російського вторгнення 2022 року і, наскільки я розумію, таргетована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, тож звісно я не очікувала від неї глибокої політично-військової аналітики (можливо, я помиляюся з віком цільової авдиторії, бо на першій сторінці згадуються герої Крут та герої УПА, але тоді питання постає ще гостріше). Незважаючи на казковий стиль оповіді, сказати, що після Майдану, коли "прокинулися не всі", просто запанувала "примара спокою", а потім "одного раннього ранĸу всіх підняло зі сну страшне слово: війна!" (мається на увазі 24 лютого) - це дещо дивний погляд на сучасну українську історію, який небезпечно прищеплювати дітям.
Тим більш що декотрі з маленьких читачів на власному досвіді прожили трагедії, якими були сповнені ці 8 років війни. Бо а як же більше 3 мільйонів людей, які були вимушені покинути свої оселі в окупованих з 2014 року містах і переселитися в інші області? Серед них теж є діти, які будуть читати цю книжку. А майже 3000 загиблих українських воїнів? Це були чиїсь батьки. А інші 9000 поранених військових, які вижили та лишилися з інвалідністю? І в них є діти. Вони теж є частиною цієї історії і без хоча б згадки частини їхнього досвіду казка виходить зі смисловою діркою.
Розумію, що про війну писати складно, особливо для дітей. Особливо - з тією кількістю образів, яку Лукащук розміщує на кожній сторінці. Проте для мене це спрощення межує з викривленням фактів. Я щиро вірю, що авторка не закладала цього в книгу.