От издателя: Книга философа и писателя Александра Пятигорского представляет собой введение в изучение именно и только философии буддизма, оставляя по большей части в стороне буддизм как религию (и как случай общего человеческого мировоззрения, культуры, искусства). Она ни в коем случае не претендует на роль введения в историю буддийской философии. В ней философия, представленная каноническими и неканоническими текстами, дается в разрезах, каждый из которых являет синхронную картину состояния буддийского философского мышления, а все они, вместе взятые, составляют (опять же синхронную) картину общего состояния буддийской философии в целом - как она может представляться философскому мышлению сегодняшнего дня.
Alexander Moiseyevich Piatigorsky (Russian: Александр Моисеевич Пятигорский, Александр Пятигорский; 30 January 1929, Moscow – 25 October 2009, London) was a Soviet dissident, Russian philosopher, scholar of South Asian philosophy and culture, historian, philologist, semiotician, writer. Well-versed in the study of language, he knew Sanskrit, Tamil, Pali, Tibetan, German, Russian, French, Italian and English. In an obituary appearing in the English-language newspaper The Guardian, he was cited as "a man who was widely considered to be one of the more significant thinkers of the age and Russia's greatest philosopher." On Russian television stations he was mourned as "the greatest Russian philosopher."
Буде великим перебільшенням сказати, що я зрозумів бодай половину з викладеного в цій книзі. В ній немає побіжної історії буддійської філософії та систематичного викладу її основних положень (П’ятигорський відразу попереджає про це в передмові). Книга складається з дев’ятнадцяти семінарів, які автор проводив в різних університетах, кожен містить один або декілька буддистських текстів та коментарі П’ятигорського до них. Вони радше накидують координатну сітку для буддійської думки, ніж прокладають шлях для її розуміння.
Єдине, в чому я переконався - буддизм геть відмінний спосіб мислення від звичного нам на Заході. Ба більше, він навіть для індуїстів здавався дивним, чим пояснюється його поступове зникнення з Індії. Тому будь які паралелі варто проводити з обережністю. Трохи раніше я читав Наперекор современному миру. Традиционализм и тайная интеллектуальная история XX века і не міг збагнути, чому традиціоналісти майже ігнорували буддизм. Тепер мені зрозуміло, що в буддизмі подібне обскурантне мислення просто неможливе.
В большей степени отражает мышление самого Пятигорского, раскрывающееся в рефлексии на заданные тексты, чем подготавливает к буддийской философии (как обозначает свою цель автор). Некоторые мысли, впрочем, интересны, но повторяют те траектории, что были очерчены размышлениями буддийских же мыслителей полутора-двух-тысячелетней давности. Странная книга, не удовлетворяющая чаяний любого толка.
It's written in a little unusual way, and it was difficult to read at times. Overall, there are some interesting moments? but I'd say it's more for the Pyatigorsky fandom
Хоть Пятигорский и называет компьютеры идиотскими машинками, у нас есть прекрасная возможность услышать его лекции, увидеть Пятигорского, читающего эти лекции и, наконец, прочитать эту замечательную книгу.