Lucy Moore was a woman of beauty, fire, and youthful grace. At eighteen, she defied her family to marry for love and had built a joyous home for her beloved husband and son. As she surveyed this gracious world, Lucy was supremely content.
Until, impulsively, she invited another woman into her home and a dark cloud pressed down on her sunlit happiness. And Lucy, driven by love and a terrible suspicion, acted with all the burning force of her ardent nature to save the crumbling edifice of her marriage....
Archibald Joseph Cronin was a Scottish novelist, dramatist, and non-fiction writer who was one of the most renowned storytellers of the twentieth century. His best-known works are The Citadel and The Keys of the Kingdom, both of which were made into Oscar-nominated films. He also created the Dr. Finlay character, the hero of a series of stories that served as the basis for the long-running BBC television and radio series entitled Dr. Finlay's Casebook. -Wikipedia: http://en.wikipedia.org/wiki/A.J._Cronin
Анотація до цього роману згадує самовпевненість, гордість та вірність життєвим принципам головної героїні як головне джерело її нещасть. Звичайно, для 1930-х, коли Арчибальд Кронін писав цю книгу, в (пост)вікторіанському суспільстві основним призначенням жінки все ще була кухня, діти, церква. Згадані риси не дуже помічні в житті "чемної" та "слухняної" жінки. Коли замислюєшся над тим, як і де Люсі могла застосувати всю свою енергію, силу та витривалість, а також впевненість та вірність принципам поза родиною, - наприклад, в кар`єрі, політиці, тоді усі її "недоліки" в очах людей ХХІ століття стають перевагою. Якщо тобі не можна дивитись, думати чи навіть мріяти про що-небудь поза "три К", а амбіції та силу ти маєш, звичайно, ти будеш "чинити добро" та ощасливлювати своїх найближчих. І нічим хорошим це не завершиться. Але це біда саме патріархального ладу та суспільства. Тому при всьому розумінні помилок Люсі, мені її дуже шкода. Бо вона народилась трохи завчасно для своїх планів та мрій, і не дочекалась часів, коли все, що вона мріяла для чоловіка та сина, вона зможе робити сама. Хороший роман, є, над чим подумати!
Персонажі всі, як на підбір 🫠 і саме цього у Кроніна не відібрати - хоч які б то не були особи, автор дуже влучно, детально та «живо» їх описує👌 Та й власне і проблематика книги лишається актуальною (Читалося легко і доволі динамічно і в певних моментах навіть захопливо 👀)
Це моя друга книга у автора. І були невеликі вагання, щодо того чи сподобається мені ця історія Бо після Замка Капелюшника, я рішуче записала Кроніна в улюблені автори І абсолютно не помилилася Автор так же майстерно розкриває і сюжет і персонажів Ця книга тримала мене в напрузі, витріпала мені всі нерви і не відпускала, поки я не дочитала до кінця Так- вона читається на одному подиху, але як же ж мене дратувала ні прямо таки бісила, головна героїня протягом всього роману. І мені важко було їй співпереживати, бо якби ж ту всю її енергію та в мирне русло, то можна було би чогось позитивного та й досягнути Хоча мені певне, легко говорити з мого часу, але все ж таки, думаю, що і в наш час маючи такі цілі і застосовуючи такі ж методи, як Люсі, результат буде таким же, в не залежності від сторіччя Я була весь час налаштована проти Люсі, намагалася зрозуміти її , бути на її стороні, але мені здається, що і Люсі не була на своїй стороні
Я не побачила тут жодної любові
This entire review has been hidden because of spoilers.
Безмилостна, това ми идва наум като описание . Толкова жестока и реалистична. А как ме подведе заглавието. Но автора не е изменил на себе си и тук,показвайки истинската същност на живота в неговите най-тъмни страни. Трудно се свиква със стила на Арчибалд Кронин. Бях на път да се откажа. От върха на моята камбанария и принципно оптимистичния ми начин на мислене, тази книга е още по-тежка,не оставя никакви илюзии.
Це та сама класика, яка читається на одному диханні.
Історія 20 з чимось років життя Люсі, яка присвятила його великій самопожертві трьом чоловікам. Головна героїня з норовливим, гордим, шотландським характером; вона впевнена в собі, рішуча та напролом йде до своїх цілей. Але ця її самовпевненість, твердолобість не завжди йде на користь та й її вибір цілей - незворотний шлях в нікуди. А ще Люсі любила будувати "повітряні замки", чим й нагадувала мені Емму Боварі.
Героям Кроніна віриш, співчуваєш, переживаєш за них, але вони й дратують, бісять, їхні дії викликають щире недорозіміння та обурення. Майстерно прописані персонажі та їх характери - одна з родзинок в творах Кроніна.
Інша - це динамічність та розвиток подій. Книжка читалась легко й швидко, особливо перші дві частини, в третій мені банально не вистачило об'єму та драми.
Загалом, чудовий твір, написаний так, що його хочеться обговорювати та дискутувати щодо вчинків персонажів та чи має місце ця самозабутня та сліпа самопожертва (питання риторичне).
Довго мене тримала і не відпускала ця книга. Дійсно, я наче прожила з нею якесь чуже мені життя.
Історія Люсі Мур - це влучна ілюстрація багатьох жінок, які обирають любити всіх навколо в цьому світі, крім самих себе. Віддаватися повністю, йти на самопожертви аби тільки покращити життя своїх чоловіків, дітей, батьків, й навіть улестити бога.
Мені хотілося обійняти цю жінку впродовж усієї книги. І пояснити їй, що все налагодиться як тільки вона зрозуміє, що найголовніша людина в її житті - це вона сама.
І хоч історія, як на мене, трохи затягнута, я б однаково радила її всім дівчатам, аби вчитися на помилках Люсі та уникнути такого життя, яке сталося з нею.
Напрочуд щемкий і проникливий роман про життя в світі, в якому немає справедливості. В світі, в якому добрі наміри не завжди приводять до чогось хорошого. В світі, в якому впертість, гордість і гарячковість без любові до себе - це не позитивні якості. І де гарантія що міцний, енергійний стержень в середині мініатюрної жінки не перетвориться на іржаву лопату, якою копатимеш сам собі могилу... Але як би там не було, я заздрю Люсі, за її міцний характер, я дякую Кроніну за таку реалістичну історію, в якій він зумів майстерно висвітлити ряд психологічних проблем, актуальних і сьогодні. І я захоплююсь майстерним перекладом, який дозволив з головою зануритись в цю книгу.
Надзвичайно трагічна і болюча історія про падіння особистості, яка змушує переосмислити власні життєві цінності. Життя - несправедливе, але й чи самі ми своїми вчинками не робимо його ще важчим. Чудовий твір від шотландського романіста, який повністю занурює у психологію персонажів та створює напрочуд реалістичні образи через велику увагу до деталей. Текст неймовірно легко читається, за що можна завдячувати не тільки автору, а й перекладачу. Дуже раджу познайомитися з творами Арчибальда Дж.Кроніна - задоволення гарантоване!
📍«Люси спрятала улыбку, неожиданно осознав собственное счастье, испытывая нелепое удовлетворение, смешанное с приятным чувством успеха, спокойствия и комфорта, которое она ощутила после переодевания, и с уверенностью, что она честно заработала свой нынешний досуг»
Именно в таком состоянии полной гармонии с собой и с жизнью мы видим Люси в начале этой пронзительной истории. Люси заботливая жена и мать, умелая хозяйка особняка в Ардфиллане. Она выстроила свой уютный мирок и все ее стремления и чаяния теперь лишь о том, чтобы ничто не поколебало её собственный рай на земле.
Однако Люси не осознает и не видит порой, что на самом деле чувствуют люди в ее окружении. А ее любовь и привязанность переходит в одержимость. Когда её вселенная посылает тревожные сигналы, что нечто может нарушить её уклад, Люси становится фанатично решительной и яростно слепой! Пытаясь укрепить-она рушит все на своем пути.
Три любви-три этапа в жизни Люси, три истории, полные надежды и обреченные на крах.
Порой до боли хотелось стукнуть чем-нибудь Люси, привести ее в чувства. На протяжении всего повествования меня одолевали противоречивые чувства: с одной стороны, я восхищалась ее силой, упорством, волей, верой в себя, в какой-то мере она была талантливым менеджером-могла в создавшихся ситуациях умело планировать свои расходы и идти к цели; с другой стороны, ей мешала ею чрезмерная экзальтированность, не способность посмотреть на вещи с разных сторон, слепое самопожертвование ради сына, она как движок, которому необходимо кого-то тянуть за собой: сначала мужа, потом сына. Её любовь сжимала в тиски и она не понимала, что порой нужно ослабить хватку. Для нее не существовало полумер. 📍«Она сама себе враг».. И все же я прониклась к героине, прожила с ней все этапы ее жизни, а конец разбил мне сердце.💔
А уж как пишет автор-одно наслаждение🤗 Кронин пишет очень поэтично. Повествование медлительное, вкусное, легкое. Ёмкие описания, при этом живые, где каждая деталь важна и нужна.
When I've first started reading this book,I was expecting three parallel stories from three different relationships. How wrong I was. In fact,it played quite well,because there are two married people,as well as their family members and it all alluded towards that conclusion. However,what I've got are different aspects of love,each with their own story,but involves the same person.First,we have wife's love towards her husband and her eagerness to preserve their marriage. Next,there is mother's love towards her son and her wishes for him to graduate and then plan their future. Finally,we are left with believer's love towards God and search for inner peace. Each chapter focuses on devotion,as well as sacrifices and losses. It shows us how far a person is willing to go and what burden she will bear for the ones she loves and cares,facing the consequences of her inner struggle,loss of wealth and social statues,distrust towards those who don't share her stands and believes or cannot help her in a way she begs for. This is the Prometheus's will we are talking about and I highly recommend it (all Cronin's works are very good,but my greatest problem is that it drags the plot unnecessarily),if you wish to see through protagonist's eyes the challenges she faces. With this review,I'm done with Cronin's novels. I will likely continue with the works of Euripides for this week.In the meantime,enjoy the rest of the evening and your free time
Pride conquers all. Or does it? Amazing story. One admires Lucy's fortitude, devotion, sacrifice, and hard work. She really does help her son grow into a decent prosperous young man. But she wants it all her way. She asks so little, yet demands so much.
Three loves is a about the story of Lucy Moore who loves her dear ones too much that her love takes up some sort of destructive nature. Think of a love which is all possessive and which makes you do things which you think are absolutely great for your loved ones... Does all things that you do with love in your mind be actually good for others?
But before you write off Lucy as a weak character, you should understand the woman who achieved the impossible by her sheer will power... everything to make her goal...
I am impressed with the detail in which A J Cronin has written the character of Lucy Moore. Such a strong character driven by her goals, ready to endure all sorts of hardships for what she think is right...Never ready to accept defeat even at things which people think at impossible for her...
The book is worth reading for the exploration of the character Lucy Moore.
Я ще ніколи не ненавиділа і не відчувала такої відрази до героїв книги так, як відчувала їх до Люсі, головної героїні цієї книги. А після прочитання її мені захотілося, як можна швидше, позбутися цього красивого зовні, але такого бридкого всередині, видання. ⠀ Зовсім не мій автор. Не мій твір. Не моя історія. ⠀ Мені було бридко від першої і до останньої сторінки. Не знаю чи то такою і була задумка автора, чи то таке лише зі мною книга зробила, але читати Кроніна далі бажання не маю. ⠀ Пише Арчибальд Кронін неймовірно красиво. Не зважаючи на те, що це класика, твір читається легко, а слова в ньому зплітаються красиво і якось немов би мелодійно. Але мені не вистачило динаміки та гостроти сюжету. Не зважаючи на досить драматичні події у житті героїв, читати було нудно. А ще я так і не змогла відчути нічого, крім відрази, ні до одного героя. Чула думки, що книга досить сумна, але цю думку я не поділяю. Мені сумно було лише від того, що в ній надто багато сторінок наповнених водою. ⠀ А життя майже всіх головних героїв мені здалося якимось втраченим сенсу і що найголовніше - вони своїми ж руками його таким зробили. Хоча поспівчувати і пожаліти їх я так і не змогла себе змусити до самого кінця.
Я щиро сподіваюся, що Кроніна прочитають мільйони українських читачів. Не вагайтеся почати своє знайомство з автором із саме цієї книги. Чуттєва до болю, повна глибокого психологічного аналізу героїв. Не бракує і мальовничих описів. Текст плине рікою, і дуже важко відірватися від читання - безумовно, тут неабияку роль відіграв майстерний переклад. Книга спонукає до роздумів, показує, до якого абсурду можуть допровадити навіть найблагородніші, здавалося б, мотиви - любов, відданість, праведність. Дуже раджу прочитати.
Lucy Moore and her three loves - husband, son and God. That would be the shortest description of the most detailed and complex literary journeys of a lifetime. Still amazed about the way Cronin lets us explore Lucy. She is one of the strongest and most amazing literary characters I was honoured to get to love.
Сьогодні зранку я нарешті дочитала “Три любові” Арчибальда Дж. Кроніна — і мушу сказати: ця книга сколихнула мене значно сильніше, ніж я очікувала.Кронін уміє писати про людські характери, про внутрішні протиріччя, про гордість і про шлях до самопі��нання так, що читач мимоволі проживає весь цей шлях разом із героїнею. Люсі Мур — жінка з чітким уявленням про те, яким має бути її життя. Вона любить, вона жертвує, вона прагне досконалості, але водночас її власна гордість і мрія про ідеальне майбутнє стають на заваді справжньому щастю. Ці “три любові” в романі — немов три стихії, три дороги, три випробування її долі. І, звісно, коли я побачила число три, у мене миттєво спрацювала моя толкіністична асоціативна машина. Три сильмарили мого літературного тезки Феанора, три доми нольдор, три епохи Середзем’я — Кронін навіть не здогадувався, наскільки сильно його символіка зачепить фандомну душу Зимового Феанора. Але так, мене це захопило. Книга чудово передає атмосферу, характери та конфлікти, а тропи й с��мволи прописані настільки якісно, що я буквально ковтала сторінку за сторінкою.Авторський стиль — живий, сильний, емоційний. Саме такою має бути література, що торкається й історії, й психології, й людського вибору. Моя оцінка: 10/10. І я тепер точно хочу зібрати на свої книжкові полиці всі книги Кроніна у паперовому вигляді — особливо ті, де є велич, гордість, трагізм і сильні характери (“Три любові”, “Могила хрестоносця” та інші). Я люблю персонажів, які не бояться кинути виклик системі, але водночас здатні пройти через власну гордість і стати кращими.І так, моя власна гордість давно приборкана моїми друзями-нольдор із фандому Середзем’я — вони мене знають і зрозуміють. Окрема подяка моєму улюбленому видавництву Астролябія — моєму книжковому дому, де я офіційна амбасадорка.Я з нетерпінням чекаю від вас Беовульфа та ілюстровану Володарку Перснів.І дуже хочу, щоб ви видали повністю всю творчість професора Толкіна.Це мрія не лише моя, а всього нашого фандому Середзем’я. А всім моїм друзям-нольдор і всім, хто любить сильну прозу — йдіть читати Кроніна.Він цього вартий. І так, ми й далі нестимемо толкіністику в маси — разом, єдиною нольдорською спільнотою 🔥✨
Ради чего все наши старания? Перед глазами у нас одна картинка, но жизнь не настолько банальна и тривиальна, как наши ожидания. Самый главный вывод, который можно вынести из этой книги "никто никому ничего не должен". Ни мужья жёнам, ни дети родителям, ни бог людям.
По ходу всей книги мне Кронин очень напоминал Драйзера и его "Сестру Керри". Что-то в этих двух произведениях перекликается.
История не разбила мне сердца, не вызвала литературного экстаза, но она великолепна. Всё как в жизни.
Если в начале книги я пыталась найти в главной героине милые черты, соотнести её с собой, то в середине истории меня чертовски раздражала её жизненная позиция. Но. Я склоняюсь к тому, что любого человека можно понять, нужно лишь слушать. Все мы разные и я бы точно не смогла любить так как главная героиня, но мне искренне жаль, что её судьба сложилась именно так.
A story of a mother’s steely determination to give her son the chance to succeed in life against all the odds. Not my favourite AJ Cronin novel. Perhaps too wordy & too long but indisputably well written, it is a depressing tale of what can go wrong with life from cover to cover with no let up throughout. While the author has a remarkable insight into the human nature, he perhaps dwells on the negative aspects to the extent that it is not an easy read.
Сумна ілюстрація зарозумілої жінки і того, як у житті робити не треба. Оці три любові змушують добре подумати про глибинне: наскільки у стосунках із чоловіком, сином і Богом є доречною самопожертва? До якої міри вона є прийнятною? Чи не гордість насправді штовхає на оці відчайдушні пориви самозречення? Цікавим є те, що у кожній частині книги ти ставишся до головної героїні дуже по-різному. Але висновки залишаться з тобою назавжди.
«Ось усе й закінчилося - так тихо, так безпристрасно».
Третя спроба зрозуміти Кроніна. І таки це не мій автор... Геть не мій. Дуже довго читалась (як для мене), і дуже гнітила тим, що... знову його історія, попри реалістичне тло подій та персонажів, попри актуальні досі теми – викликає не різноманіття емоцій і почуттів (і саме за цим я насамперед тут), а переважно роздратування... і все через манеру викладу. У всіх прочитаних його творах відчувається неприязнь автора до своїх персонажів. Він тут не незалежний оповідач, а критик з нав'язливою думкою... Наче ще один персонаж свого ж роману. А тут вони усі, як на підбір...
Це було так майстерно та геніально ! Автор настільки гидко описує всіх головних героїв , показує їхні недоліки та вади , що ти їх ненавидиш, потім жалієш, потім знов ненавидиш, але точно не залишаєшся байдужим ! Я була скептично налаштована напочатку, але так втягнулася, що не могла відірватись
Для мене це просто неймовірна подорож з книгою, стільки емоцій, думок… Мабуть найкраща книга цього року… Кронін, ти геній, так описувати героїв, заглиблювати читача в їхнє життя, я аплодую.
Lucy Moore is devoted to her husband and sees nothing wrong in gently controlling his life since not only is he apt to be tardy, she yearns to improve him. But when her husband’s glamorous cousin, Anna, arrives to stay, Lucy’s actions result in a tragic end for Frank. Lucy is left to bring up their son alone since she shuns all help from family, believing them to be frivolous and mocking of her high ideals. She devotes herself then to educating Peter, taking a job and a flat in the Glasgow slums and suffering in abject poverty to enable her son to study to be a doctor, believing his eventual success will save them both. Peter doesn't disappoint in his chosen career, but he matures and falls in love with a young woman from a rich family, and before too long he's married and running his own practice in London. Lucy’s plans for them both fall apart. Disappointed in both marriage and motherly love, she takes vows to enter a Belgian monastery to serve and love God, but the physical demands and the seemingly pointless discipline are too much for her, and broken Lucy is sent back to London.
A character study of a proud, obsessive woman who despite her blinkered views can only be admired for sheer determination and will power to remain independent and stay true to herself. However this steely determination is eventually her downfall and since Cronin is the master of hardship, she pays dearly for her convictions. I always enjoy Cronin’s work, although on this occasion I did skim through much of the section in the monastery and I thought the ending was brutal! Overall it could be construed a rather depressing read, but one full of character and harsh lessons about the laws of love.
A.J. Cronin was more than a commercial best selling author, most of whose books were turned into successful screenplays.His novels went much deeper than that. As a doctor he had a deep understanding of human nature. His novelist skills were in the mould of the master Guy de Maupassant who also influenced another medical student Somerset Maughan. Their text is sparse and taut, making for a free flowing read. They all manage to depict a scene and the characters' emotions with minimal words.It is no surprise that Cronin formed a close artistic relationship with Charles Chaplin. Chaplin like no other, had a deep understanding of human emotions and could appreciate talent in others. It is a pity that Cronin is not taken more seriously. Five of his books should be considered as modern classics. " Three Loves" is one of them.The story is divided into three parts.The protagonist is sequentially a wife, mother and nun in each part. The three loves are her husband, son and Jesus in the Catholic faith.She is a well- intentioned person intensely devoted to her three loves at the expense of everything else. As the story proceeds, she becomes increasingly obsessive, cut off from society and prejudiced. She becomes difficult to live with and an embarassment for her family. Her passionate self-sacrificing endeavours backfire badly.Like Bernanos' priest in " The Diary of a Country Priest" , her ascerbic lifestyle turns her into a figure to of derision and mockery.This novel documents the spiritual and character development of the protagonist from early marriage life till her death. It is an engaging read.
Lucy je cieľavedomá a silná žena, ktorá sa odhodlane pozerá do budúcnosti, verí svojej sile a oddanosti. Žije spokojným rodinným životom so svojím manželom a synom, až jedného dňa do ich života vstúpi osoba, ktorá je jej úplným opakom a všetko sa zmení. Následne zakúsi chudobu a tvrdú prácu, ale ešte stále sa nevzdáva. Nevzdáva sa počas celého svojho života. A aj keď je jej láska tá, ktorá vás nechce od seba pustiť ani na sekundu, predsa je to len láska. Tento román, ak mu to dovolíte, vás chytí za srdce. Cronin postavy v ňom vykreslil dokonale, rovnako ako prostredie. Mala som pocit, že v texte sa často opakujú tie isté myšlienkové pochody hlavnej hrdinky, no nevadilo to, práve naopak. Máme tak možnosť dostať sa do jej hlavy a prežívať s ňou všetko o to intenzívnejšie. Teším sa už na jeho Klobučníkov hrad 🙂.