Yulian Tolkachov

“I beheld the wretch-the miserable monster whom I had created.”
― Mary Shelly

“— Альчесто! Вже минають гори, і от вищі й буйніші підходять до берегів очерета́. Мов кінне військо, стали вони коло напувати коней, і значки їх хиляться і мають над головою. А коли звечоріє, вони стануть чорні й грізні, як незчисленні інтеграли в книзі професора Струве, що по ній мені, леле, доведеться складати іспит. Трудні ті інтеграли для козацького внука і селянського сина. Та я подолаю їх, як цей човен перемагатиме очерета в озерах, пробиваючи стежку.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“It is always so. We must always honor the wishes of others before our own. We will make the way smooth by restraining emotion. Though we might Grandma and Grandpa to stay, we must watch them go, To try to meet one's own needs in spite of the wishes of others is to be “wagamama” — selfish and inconsiderate. Obasan teaches me not to be wagamama by always heeding everyone's needs. That is why she is waiting patiently beside me at this bridge. That is why, when I am offered gifts, I must first refuse politely. It is such a tangle trying to decipher the needs and intents of others.”
― Joy Kogawa, Obasan

“Aunt Emily's writing is as wispy and hard to decipher as the marks of a speed skater on ice.”
― Joy Kogawa, Obasan