Василь Махно

“Сливки достигали у липні. З початком серпня падали від передозрівання долі й лежали роз’юшені, стікаючи солодкою сукровицею. Тріскали – й в м’якуші показувались гострі тільця кісточок. Їхня пахуча зелено-жовта м’якоть була з червоними прожилками, від якої можна було відділити синю шкірку. Літо переходило свій екватор, і здалека пахли підгниваючі навколо дерев опалі плоди. Цей запах скликав бджіл, ос, силу-силенну мух, які поралися з цим, опалим на ґрунт, господарством на свій розсуд. Одна зі сливок була крислатої форми: зі стовбура розходилися у різні боки дві грубі гіллі. На них було легко, закинувши ногу, підтягнутися і вмить опинитися на дереві.

*Запах серпневих сливок”
― Василь Махно

“Багато років по тому, їдучи колумбійськими Андами до містечка Хардін, мені чомусь пригадався наш сад. Можливо, що слово хардін іспанською – перекладається як сад. А, можливо, дивлячись на вічнозелені стрімкі схили, зарослі екзотичною і незнаною мені рослинністю, я не міг думати про щось інше, аніж про зелень і рослини. Тим паче, з розмоклих окрайців дороги було видно, що щойно пройшов дощ, від чого вимита зеленина яскраво буяла.

*запах серпневих сливок*”
― Василь Махно