Володимир Винниченко

Володимир Винниченко’s Followers (3)

member photo
member photo
member photo

Володимир Винниченко



Average rating: 4.3 · 3,413 ratings · 382 reviews · 15 distinct worksSimilar authors
Записки Кирпатого Мефістофе...

by
4.38 avg rating — 1,536 ratings — published 1917
Rate this book
Clear rating
Записки Кирпатого Мефістофеля

by
4.36 avg rating — 801 ratings — published 1917 — 14 editions
Rate this book
Clear rating
Федько-Халамидник

by
4.42 avg rating — 774 ratings — published 1991 — 6 editions
Rate this book
Clear rating
Рівновага

by
3.54 avg rating — 368 ratings — published 1912 — 3 editions
Rate this book
Clear rating
Сонячна машина

by
3.96 avg rating — 158 ratings — published 1924 — 6 editions
Rate this book
Clear rating
Федько-халамидник

by
4.44 avg rating — 25 ratings
Rate this book
Clear rating
Лепрозорій

by
3.85 avg rating — 26 ratings — published 2011 — 3 editions
Rate this book
Clear rating
Записки Кирпатого Мефістофе...

by
4.45 avg rating — 20 ratings2 editions
Rate this book
Clear rating
Володимир Винниченко. Вибра...

by
4.47 avg rating — 19 ratings
Rate this book
Clear rating
Memento. Вибрані твори

really liked it 4.00 avg rating — 3 ratings
Rate this book
Clear rating
More books by Володимир Винниченко…
Quotes by Володимир Винниченко  (?)
Quotes are added by the Goodreads community and are not verified by Goodreads. (Learn more)

“Закоханий у Київ, я блукаю по зелених кучерявих, шепотливих його вулицях. Милий, тихий, задумливий красень! Каштани обсипають рудавим цвітом дахи вагонів трамвая. Нема ніде такого життя в лініях вулиць, як у нього. Ніде нема такої ласкавої чепурності, природньої охайності, грайливості! Він подібний до якогось великого гарного звіра, який бозна коли слідкує за собою.

«Ви уявіть собі: я родився в степах. Ви розумієте, добре розумієте, що то значить «в степах»? Там, перш усього, немає хапливості. Там люди, наприклад, їздять волами. Запряжуть у широкий, поважний віз пару волів, покладуть надію на Бога і їдуть. Воли собі ступають, земля ходить круг сонця, планети творять свою путь, а чоловік лежить на возі і їде.”
Володимир Винниченко, Записки Кирпатого Мефістофеля

“Мені приємно заманути чоловіка на саму гору і зіпхнути його вниз. І той момент, коли в очах, поширених надією і захватом, блискає жах — є найкращий. Приємно, коли увага застигає й ти обережно м'яко повертаєш його в той бік, який тобі потрібний. А він усміхається і гадає, що сам іде, «сам іде»! От за це ще можна багато дати: коли ти так запанував над ним, що він уже й не помічає того.”
Володимир Винниченко, Записки Кирпатого Мефістофеля

“Ні в чому я не можу дійти до кінця. Навіть у злому я не можу дійти до кінця. Навіть у злому я не то втомляюсь, не то лякаюсь і зупиняюсь на півдорозі. Рідко яку книжку я дочитую до краю. Мої довгі судові справи наганяють на мене нудьгу, я спішу скинути їх з себе, передаю іншим, калічу, програю. Ненавиджу і мщуся я тільки вибухами, спокушаю в один замах, а коли треба робити методично, постійно, тягом, я прохолоджують і нічого не виходить. Коли на мене нападає хвиля і я хочу зробити кому-небуть щось добре, то треба, щоби це було зроблено відразу, бо інакше я починаю нудитись своєю доброчинністю, вона надокучає мені , я критикую і сміюся з себе, а кінець кінцем виходить по Писанію: «Аще доброє хощу, злоє содіваю». Содіваю злоє, навіть не бажаючи того, — виходить само собою.”
Володимир Винниченко, Записки Кирпатого Мефістофеля



Is this you? Let us know. If not, help out and invite Володимир to Goodreads.